Постанова

від 10.04.2018 по справі 225/6596/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 225/6596/17 Номер провадження 22-ц/775/471/2018

Єдиний унікальний номер 225/6596/17

Номер провадження 22-ц/775/471/2018

Категорія: 26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Жданової В.С., Хейло Я.В.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут апеляційну скаргу відповідача Державне підприємство Торецьквугілля на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 року ( суддя Скиба М.М.) у цивільній справі № 225/6596/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва до ДП Торецьквугілля в розмірі 192000 гривеннь.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Торецьквугілля" на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 36000 грн., стягнуто з ДП "Торецьквугілля" в дохід держави судовий збір у розмірі 540,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ДП Торецьквугілля подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково, в розмірі 18 000, 00 гривень, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, не в повне з'ясування обставин у справі. Вважає стягнення занадто великим, що може призвести до зупинки виробничих потужностей та звільнення працівників відповідача. При визначенні суми суд не навів вагомих мотивів та аргументів, згідно яких саме така велика сумма моральної шкоди є виправданою та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справ, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Згідно п.п.1, 3 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2. в період з 20.09.2010 року по 13.04.2017 року перебував у трудових відносинах з ДП Торецьквугілля , де працював на різних посадах з повним робочим днем на підземній роботі, був звільнений 13.04.2017 року на підставі ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я. Під час виконання своїх трудових обов'язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму правої ноги - закритий перелом правої вертлюжної западини, закритий перелом крила правої клубової кістки, садно нижніх кінцівок. 12.04.2017 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 вперше було встановлено 60 % втрати працездатності за сукупністю з 12.04.2017 року та 3-я група інвалідності, з цієї дати у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди. Розмір моральної шкоди, суд визначив в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає законним та обгрунтованим.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 в період з 20.09.2010 року по 13.04.2017 року перебував у трудових відносинах з ДП Торецьквугілля , де працював на різних посадах з повним робочим днем на підземній роботі, був звільнений 13.04.2017 року на підставі ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я.(а.с. 5-7).

02.11.2016 року під час виконання своїх трудових обов'язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок. За даним фактом наказом по підприємству № 4-ОП від 03.11.2016 року для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 02.11.2016 року була призначена комісія, яка визначила, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. По наслідках проведеного розслідування комісією складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 2 по формі Н-1 від 08 листопада 2016 року.(а.с.8-13)

12.04.2017 року обласною профілактичною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 вперше було встановлено 60 % втрати працездатності за сукупністю з 12.04.2017 року та 3-я група інвалідності.(а.с.18).

Згідно частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр\2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_2 і отримання ним інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Також апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд в повній мірі врахував глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, а також інші обставин, які мають істотне значення, а саме соціальний аспект поняття непрацездатності - нездатність позивача матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, звільнення його з роботи та позбавлення можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов'язану з фізичним навантаженням.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги, що визначена судом сума моральної шкоди є занадто великою, та такою, що не відповідає судовій практиці та фактичним обставинам справи, а також те, що відповідачем не доведено, що саме така велика сумма моральної шкоди є виправданою та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги, що занадто великі розміри відшкодувань можуть призвести до зупинки виробничих потужностей та звільнення працівників відповідача згідно з ЦПК України не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Торецьквугілля залишити без задоволення .

Рішення Дзержинського міського суду від 26 грудня 2017 року у цивільній справі № 225/6596/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва,- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: