Рішення

від 12.04.2018 по справі 803/606/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/606/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови №55985476 від 14 березня 2018 року про відкриття виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Міщуком Тарасом Миколайовичем, про стягнення штрафу в розмірі 8 500 грн. на підставі постанови від 28 листопада 2017 року №5456/20900/17 Львівської митниці ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова Львівської митниці ДФС про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу була винесена 28.11.2017 року, а постанова відповідача винесена 14.03.2018 року, тобто з пропущенням терміну давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановленого ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , та з порушенням ст. 536 Митного кодексу України, ст. 303 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівську митницю ДФС та зобов'язано відповідача і третю особу до 10.04.2018 року подати суду відзив на позов та пояснення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.269 КАС України копії позовної заяви, ухвали суду про відкриття провадження у справі та судових повісток були направлені на електронні адреси відповідача та третьої особи.

Відповідач та третя особа явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, вимог ухвали суду від 03.04.2018 року в частині надання відзиву та пояснення на позов не виконали.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи про дату час і місце розгляду справи вважаються повідомленими належним чином, а відтак неприбуття представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Постановою Львівської митниці ДФС від 28.11.2017 року №5456/20900/17 ОСОБА_2 визнано винним у порушенні ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500грн. (а.с.13-14).

Старшим державним виконавцем Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Горохівський ВДВС) 14.03.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55985476 з виконання постанови Львівської митниці ДФС від 28.11.2017 року №5456/20900/17 про стягнення зі ОСОБА_2 в дохід держави штрафу в сумі 8 500грн. (а.с. 16).

Позивач не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2018 року та вважаючи її протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Порядок виконання постанов митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил врегульовано главою 73 МК України.

Відповідно до ст. 534 МК України постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 535 МК України митний орган, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.

Давність виконання постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил визначена ст. 536 МК України.

Так, згідно вказаної статті, не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Крім цього, відповідно до ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Абзац другий даної статті передбачає, що Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 6 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, статтею 12 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постанова Львівської митниці ДФС від 28.11.2017 року №5456/20900/17 про стягнення зі ОСОБА_2 штрафу в розмірі 8 500грн. в користь держави містить дату набрання нею законної сили - 09.12.2017 року (а.с.14 - зворот), тобто відлік строку для пред'явлення такої постанови для виконання починає свій перебіг з 10.12.2017 року, в той час як з супровідного листа Львівської митниці ДФС №2676/13-70-20/9/29 (а.с.12), яким було направлено постанову про порушення митних правил на адресу Горохівського ВДВС, вбачається, що вихідною датою такого супровідного листа є 09.02.2018 року

Таким чином, оскільки фактична заява стягувача щодо примусового виконання постанови про порушення митних правил від 28.11.2017 року №5456/20900/17, а саме - супровідний лист №2676/13-70-20/9/29, датований 09.02.2018 року і направлений для виконання до Горохівського ВДВС, то Львівською митницею ДФС не пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, який спливав 10.03.2018 року.

При цьому, судом враховано, що державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження та дотримання строків пред'явлення виконавчих документів до виконання зобов'язаний керуватись приписами ст.12 Закону України Про виконавче провадження , а не ст.303 КУпАП та ст.536 Митного кодексу України, які встановлюють не строк пред'явлення виконавчого документа (в данному випадку постанови про порушення митних правил) до виконання, а давність виконання. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.2 ст.11 Закону України Про виконавче провадження будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного саме цим Законом.

Крім цього, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №55985476 від 14.03.2018 року повністю відповідає вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а тому у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа, відтак, він був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, дії державного виконавця при прийнятті оскаржуваної постанови, а також оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З врахуванням викладеного, позивачем не підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами обставин, викладених в адміністративному позову, відтак, останній до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 242-246, 268-272, 287, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук