Рішення

від 10.04.2018 по справі 817/159/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2018 року м. Рівне №817/159/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Шанс" Бережницького споживчого товариства

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Шанс" Бережницького споживчого товариства (34109, Рівненська обл., Дубровицький район, село Берестя) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Відінська, будинок 12), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 06.10.2017 №0007221403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Земельний податок" на 19699,28 грн., з яких: 15759,42 грн. – за податковими зобов'язаннями; 3939,86 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), що визначено на підставі акта перевірки від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480;

від 06.10.2017 №0007231403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Земельний податок" на 3824,210 грн., з яких: 3059,36 грн. – за податковими зобов'язаннями; 764,84 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), що визначено на підставі акта перевірки від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480.

В основу визначення податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями покладено дані акта перевірки про сплату позивачем земельного податку за 2016 рік у розмірі, що не відповідає положенням ПК України та, як наслідок, висновки податкового органу про заниження позивачем земельного податку за відповідний період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про заниження позивачем плати за землю за 2016 рік є безпідставними, оскільки підприємство позивача як у 2016 році, так і на даний час господарською діяльністю не займається, а у 2016 році Бережницьке споживче товариство надавало позивачу фінансову допомогу для сплати земельного податку з метою уникнення конфлікту, оскільки за даними державного земельного кадастру, наданими Управлінням Держгеокадастру у Дубровицькому районі Рівненської області відповідачу, позивач є користувачем відповідних земельних ділянок. Позивач стверджував, що не є користувачем земельних ділянок, а усі правовстановлюючі документи на земельні ділянки (право користування) та розташовані на них об'єкти нерухомості оформлені на Бережницьке споживче товариство, тому позивач не має жодних підстав чи обов'язку сплачувати земельний податок. Таким чином, вважає висновки податкового органу надуманими і такими, що не відповідають законодавству.

Ухвалою від 12.02.2018 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позову не визнав, представник відповідача подала відзив на позовну заяву (а.с.79-80), у якому зазначила, що підставою нарахування земельного податку стали дані державного земельного кадастру про знаходження у користуванні позивача земельних ділянок загальною площею 1,3943 га. Враховуючи те, що позивачем неправомірно застосовано ставки земельного податку, зокрема за земельні ділянки, які призначені для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину 1,0% (Нивецька сільська рада) та 1,5% (Соломіївська сільська рада), а не 3%, вказане призвело до заниження плати за землю за 2016 рік на суму 18818,78 грн.

Таким чином представник відповідача стверджувала, що оспорювані податкові-повідомлення рішення є правомірними, сума податкових зобов'язань визначена відповідно до законодавства, а тому просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

У встановлений у частині сьомій статті 262 КАС України строк від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відтак суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за правилами встановленими Главою 10 Розділу ІІ КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Дочірнє підприємство "Шанс" Бережницького споживчого товариства зареєстроване 12.07.2000 Дубровицькою районною державною адміністрацією Рівненської області, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1594120 0000 000056 (а.с.57); взято на облік в контролюючих органах 13.04.2007 за №749 та станом на 18.09.2017 перебуває на обліку в Сарненській ОДПІ (Дубровицьке відділення) ГУ ДФС у Рівненській області, про що зазначено у акті перевірки та сторонами не заперечувалось (аркуш акта 2, а.с.14).

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.09.2017 №1391 (а.с.82) та направлення №1276/17-00-14-03 від 15.09.2017 (а.с.83) у період з 18.09.2017 по 22.09.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Шанс" Бережницького споживчого товариства, код ЄДРПОУ 30946480 з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати земельного податку за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480 (а.с.13-18), згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення:

п.274.1 ст.274, п.286.2 ст. 286, п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, ДП "Шанс" занижено плату за землю за 2016р. на суму 18818,78 грн. в тому числі по періодах: занижено за січень 2016 1568,23 грн., лютий 2016 -1568,23 грн., березень 2016 -1568,23 грн., квітень 2016 -1568,23 грн., травень 2016 -1568,23 грн., червень 2016 -1568,23 грн., липень 2016 -1568,23 грн., серпень 2016 -1568,23 грн., вересень 2016 -1568,23 грн., за жовтень 2016 – 1568,23          грн., листопад 2016-1568,23 грн., грудень 2016-1568,25 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480 позивач надав відповідачу заперечення за вих. №5 від 02.10.2017 (а.с.19-20).

Листом від 06.10.2017 за №5648/10/17-00-14-03-06 Головне управління ДФС у Рівненській області повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480 без змін (а.с.21-23).

На підставі акта перевірки 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 06.10.2017 №0007221403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Земельний податок" на 19699,28 грн., з яких: 15759,42 грн. – за податковими зобов'язаннями; 3939,86 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), що визначено на підставі акта перевірки від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480 (а.с.9);

від 06.10.2017 №0007231403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Земельний податок" на 3824,210 грн., з яких: 3059,36 грн. – за податковими зобов'язаннями; 764,84 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), що визначено на підставі акта перевірки від 27.09.2017 №963/17-00-14-03/30946480 (а.с.11).

Позивач не погодився з рішенням Головного управління ДФС у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги (заперечення) від 06.10.2017 за №5648/10/17-00-14-03-06 та звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 18.10.2017 за вих. №7 про скасування податкових повідомлень рішень від 06.10.2017 №0007221403 та №0007231403 (а.с.24-26).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.11.2017 №25942/6/99-99-11-03-01-25 було продовжено строк розгляду скарги позивача до 21.12.2017 включно (а.с.28), яке надіслане на адресу позивача 13.11.2017 (а.с.29).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.12.2017 за №29962/6/99-99-11-03-01-25 скарга позивача залишена без розгляду і повернута позивачу (а.с.30-31).

Вищевикладені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271. ПК України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 285.1 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як встановлено судом, листом від 13.07.2016 за вих. №8-1706-0.3-901/2 (а.с.84), Управління Держгеокадастру у Дубровицькому районі Рівненської області надало відповідачу, згідно "Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (форма 6 ЗЕМ) станом на 01.01.2016, інформацію по підприємствах, установах, організаціях, які використовують земельні ділянки на праві постійного користування, але які згідно чинного законодавства не мають такого права. Так, згідно додатку №1 до даного листа ДП "Шанс" має у користуванні на території, зокрема, Нивецької сільської ради – 0,1200 га землі, а на території Соломіївської сільської ради – 0,8243 га (а.с.85).

У позовній заяві позивачем стверджувалось про те, що право постійного користування зазначеними земельними ділянками належить Бережницькому споживчому товариству, у підтвердження чого додано Державні акти на право постійного користування землею: ІІ-РВ №001071, відповідно до якого Бережницькому споживчому товариству Соломіївською сільською радою Дубровицького району Рівненської області надається у постійне користування 0,95 га землі в межах згідно з планом землекористування (а.с.45-48); ІІ-РВ №001070, відповідно до якого Бережницькому споживчому товариству Нивецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області надається у постійне користування 0,24 га землі в межах згідно з планом землекористування (а.с.49-52).

Крім того, до позовної заяви позивач додав копії, зокрема: свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №036268 від 12.05.2006 на будівлю магазину "Торговий комплекс" за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р., с. Орв'яниця, вул. Центральна, буд. 168 (а.с.33), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10641960 від 16.06.2006 на вказану будівлю магазину (а.с.34); свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №036282 від 15.05.2006 на будівлю магазину за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р., с. Соломіївка, вул. Центральна, буд. 20 (а.с.35), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10836894 від 05.06.2006 на вказану будівлю магазину (а.с.36); свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №036280 від 15.05.2006 на будівлю магазину за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р., с. Кураш, вул. Шевченка, буд. 49 (а.с.37), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10837548 від 05.06.2006 на вказану будівлю магазину (а.с.38); свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №036281 від 15.05.2006 на приміщення магазину та кафе за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р., с. Соломіївка, вул. Центральна, буд. 50 (а.с.39), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10837136 від 05.06.2006 на вказане приміщення магазину та кафе (а.с.40); свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №007192 від 08.11.2005 на будівлю магазину за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р., с. Грицьки, вул. Франка І. (вул. Леніна), буд. 23 (а.с.41), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9239091 від 12.12.2005 на вказану будівлю магазину (а.с.42); свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №007191 від 08.11.2005 на будівлю магазину за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р., с. Нивецьк, вул. Шкільна (вул. Комуністична), буд. 11 (а.с.43), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9238861 від 12.12.2005 на вказану будівлю магазину (а.с.44).

Суд враховує відповідні докази, проте зазначає, що відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані саме державного земельного кадастру, відповідно з якими, як встановлено судом та зазначено вище, землекористувачем земельних ділянок на територіях, зокрема, Нивецької та Соломіївської сільської ради значиться ДП "Шанс", а не Бережницьке споживче товариство.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача та зазначає про відсутність підстав для нарахування суми земельного податку Бережницькому споживчому товариству, оскільки відповідно до вищенаведених положень ПК України платником земельного податку є землекористувач, яким наразі за даними державного земельного кадастру виступає ДП "Шанс" в частині земельних ділянок загальною площею 1,3943 га на території Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області та Нивецької сільської ради Дубровицького району Рівненської області та несе відповідний податковий обов'язок по сплаті земельного податку.

Пунктом 274.1 статті 274 ПК України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Статтями 18, 20, 23 Закону України від 11.12.2003 №1378-IV "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель, затвердження якої відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, є основою для визначення розміру земельного податку, який в будь-якому разі не може приписам ПК України у цій частині.

У ході судового розгляду досліджено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, надані Управлінням Держгеокадастру у Дубровицькому районі Рівненської області, а саме:

витяг від 08.02.2016 №450/86-16, земельна ділянка 800 м.кв., цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину, адреса: с. Нивецьк, Дубровицького району, грошова оцінка земельної ділянки 1052352,00 грн. (грошова оцінка 1га 1316900 грн.) (а.с.89);

витяг від 08.02.2016 №451/86-16, земельна ділянка 400 м.кв., цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину, адреса: с. Грицьки, Дубровицького району, грошова оцінка земельної ділянки 47616,00 грн. (грошова оцінка 1 га 1190400 грн.) (а.с.90);

- витяг від 08.02.2016 №453/86-16, земельна ділянка 1100 м.кв., цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину, адреса: с. Соломіївка, вул. Центральна, 20, Дубровицького району, грошова оцінка земельної ділянки 145464,00 грн. (грошова оцінка 1га 1322400 грн.) (а.с.95);

- витяг від 08.02.2016 №454/86-16, земельна ділянка 1500 м.кв., цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину, адреса: с. Соломіївка, вул. Центральна, 50, Дубровицького району, грошова оцінка земельної ділянки 198360,00 грн. (грошова оцінка 1га 1322400 грн.) (а.с.99);

- витяг від 08.02.2016 №455/86-16, земельна ділянка 600 м.кв., цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину, адреса: с. Кураш, Дубровицького району, грошова оцінка земельної ділянки 68814,00 грн. (грошова оцінка 1га 1146900 грн.) (а.с.96-97);

- витяг від 08.02.2016 №456/86-16, земельна ділянка 5043 м.кв., цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для обслуговування магазину, адреса: с. Орв'яниця, Дубровицького району, грошова оцінка земельної ділянки 637989,93 грн. (грошова оцінка 1га 1265100 грн.) (а.с.94).

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд враховує наступне.

За пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно, до складу якого згідно з підпунктом 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України віднесено плату за землю.

За змістом пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і плати за землю) віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах граничних розмірів ставок, визначених ПК України.

Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 12.4 статті 12 ПК України віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Рішенням Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 14.07.2015 №439 "Про встановлення податку на майно в частині плати за землю" за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, крім державної та комунальної форми власності, з 01.01.2016 на території сіл Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області встановлено застосовувати ставку податку в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки (а.с.53-54).

Так само, рішенням Нивецької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 24.06.2015 №178 "Про встановлення податку на майно в частині плати за землю" за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, крім державної та комунальної форми власності, з 01.01.2016 на території сіл Нивецької сільської ради Дубровицького району Рівненської області встановлено застосовувати ставку податку в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки (а.с.55-56).

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Разом з тим, пунктом 4 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

За обставинами справи, позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання по земельному податку та подав контролюючому органові податкові декларації з плати за землю за 2016 рік від 18.02.2016, зокрема:

№1600002200, згідно якої нараховано земельний податок всього в сумі 15759,42 грн. розрахований на площі (Соломіївька сільська рада) (а.с.91-93):

- 0,5043 м.кв., нормативно-грошова оцінка якої складає 1265100 грн., застосовано ставку 1,5 відсотки від нормативної грошової оцінки, сума земельного податку 9569,85 грн.;

- 0,15 га, нормативно-грошова оцінка якої складає 1322400 грн., застосовано ставку 1,5 відсотки від нормативної грошової оцінки, сума земельного податку 2975,40 грн.;

- 0,11 м.кв., нормативно-грошова оцінка якої складає 1322400 грн., застосовано ставку 1,5 відсотки від нормативної грошової оцінки, сума земельного податку 2181,96 грн.;

- 0,06 га, нормативно-грошова оцінка якої складає 1146900 грн., застосовано ставку 1,5 відсотки від нормативної грошової оцінки, сума земельного податку 1032,21 грн.,

№1600002201, згідно якої нараховано земельний податок всього в сумі 1529,68 грн. розрахований на площі (Нивицька сільська рада) (а.с.86-88);

- 0,04 м.кв., нормативно-грошова оцінка якої складає 1190400, грн., застосовано ставку 1,0 відсоток від нормативної грошової оцінки, сума земельного податку 476,16 грн.;

- 0,08 га, нормативно-грошова оцінка якої складає 1316900 грн., застосовано ставку 1,0 відсоток від нормативної грошової оцінки, сума земельного податку 1053,52 грн.

Враховуючи, що висновки відповідача в частині зобов'язання позивача сплачувати плату за землю із застосуванням ставки земельного податку на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки використовуваних земельних ділянок відповідають положенням податкового законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено заниження позивачем плати за землю за 2016 рік на суму 18818,78 грн., в тому числі: за січень 2016 року на 1568,23 грн., за лютий 2016 року на 1568,23 грн., за березень 2016 року на 1568,23 грн., за квітень 2016 року на 1568,23 грн., за травень 2016 року на 1568,23 грн., за червень 2016 року на 1568,23 грн., за липень 2016 року на 1568,23 грн., за серпень 2016 року на 1568,23 грн., за вересень 2016 року на 1568,23 грн., за жовтень 2016 року на 1568,23 грн., за листопад 2016 року на 1568,23 грн. та за грудень 2016 року на 1568,25 грн.

Суд відхиляє доводи позивача в частині відсутності основних засобів та непровадження господарської діяльності протягом 2016 року як такі, що не утворюють підстав для уникнення сплати податкового зобов'язання, позаяк, в силу положень статті 37 ПК України обов'язок зі сплати податків та зборів виникає у платників незалежно від фінансового становища суб'єкта господарювання та припиняється у випадках, встановлених законом.

Щодо посилання позивача на порушення строку розгляду його скарги від 18.10.2017 за вих.№7 на податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0007221403 та №0007231403 (а.с.9, 11), суд зазначає наступне.

Дійсно, згідно з пунктом 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Із зазначеною скаргою від 18.10.2017 за вих.№7 позивач звернувся до Голови Державної фіскальної служби України (04053, м,Київ-53, Львівська пл., 8).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач оспорює податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0007221403 та №0007231403, винесені Головним управлінням ДФС у Рівненській області та звертає позовні вимоги до вказаного відповідача у справі.

Суд зазначає, що відповідно до змісту позовних вимог предметом розгляду у даній справі є спірні податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0007221403 та №0007231403, тому, вирішуючи спір по суті суд надає правової оцінки саме діям відповідача у справі - Головного управління ДФС у Рівненській області в частині достатності підстав та законності винесених ним спірних рішень.

Суд роз'яснює позивачу, що зміст позову – це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме – звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

Таким чином, надання правової оцінки діям суб'єкта владних повноважень, який не є відповідачем по справі, ба більше, у позовній заяві до якого відсутні вимоги позивача, не утворює підстав для розгляду та встановлення судом відповідних обставин, оскільки не входить до предмету доказування у справі.

Суд звертає увагу на положення статті 5 КАС України, відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. При цьому вказаною нормою КАС України визначено можливі шляхи реалізації такого права у разі звернення особи до суду.

Таким чином, у разі порушення прав, свобод або законних інтересів Дочірнього підприємства "Шанс" Бережницького споживчого товариства слід звернутися до адміністративного суду з позовом до відповідного суб'єкта владних повноважень у порядку, встановленому КАС України.

Отже, відповідно до встановлених судом обставин та оцінюючи зібрані у справі та досліджені у ході судового розгляду докази, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах податковий орган діяв обґрунтовано та розсудливо, з дотриманням приписів закону. Доводи позивача не спростовують правомірності рішень відповідача та не дають суду підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Відповідно до підпункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2018 року.

Суддя                               Нор У.М.