Постанова

від 04.04.2018 по справі 820/292/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 квітня 2018 р. № 820/292/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представників третьої особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Вишнева, буд. 97,м. Красноград,Харківська область,63304, код ЄДРПОУ3017212639)

до Красноградської міської ради Харківської області ( вул. Бєльовська, буд. 94,м. Красноград,Харківська область,63304, код ЄДРПОУ04058686

Треті особи:

Відділ у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3, орган містобудування та архітектури Красноградської районної державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати частково рішення Красноградської міської ради від 05.12.2016р. №690-VІІ "Про передачу земельної ділянки у власність та оренду гр. ОСОБА_3" в частині зміни цільового призначення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_3

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що 18.12.2017р., будучи присутнім при звітуванні секретаря Красноградської міської ради Харківської області, позивач дізнався про існування рішення відповідача від 05.12.2016р. № 690-VII, яким третій особі у справі - ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Українській, 156 в м. Красноград із зміною цільового призначення з земель промисловості на землі житлової та громадської забудови та землі сільськогосподарського призначення, а також передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вказує, що до 18.12.2017р. він не знав та не міг знати про існування спірного рішення, яке, на його думку, порушує права та законні інтереси позивача як члена територіальної громади міста Красноград, оскільки, як він вважає, прийняття оскаржуваного рішення спричинило зменшення податкових надходжень до міського бюджету міста Красноград, що негативно вплинуло на права позивача.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав та згідно наданого до суду відзиву пояснив, що позивачем пропущено строк, передбачений для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який становить 6 місяців.

При цьому відповідач вказав, що спірне рішення після його прийняття було оприлюднено на офіційному сайті Красноградської міської ради Харківської області відповідно до приписів ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Відповідач вказує, що на його думку, строк, який сплинув від моменту оприлюднення спірного рішення до звернення позивача до суду з позовом у даній справі є достатнім для ознайомлення позивача із змістом спірного рішення та зверненням до суду за захистом своїх прав та він був пропущений.

Крім того відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято депутатами міської ради відповідно до приписів чинного законодавства, а позивач, звертаючись до суду, не надав доказів яким саме чином спірним рішенням було порушено його права та законні інтереси.

Третя особа у справі - ОСОБА_3, згідно наданих до суду письмових пояснень, проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що позивач не вказує яким саме чином відбулось порушення його прав в зв'язку з прийняттям оскаржуваного в даній справі рішення, а його посилання на зменшення податкових надходжень до бюджету міста Красноград не обґрунтовані.

Також ОСОБА_3 вказала, що згідно чинного порядку звернулась до Красноградської міської ради Харківської області із завою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1000,0 кв.м. із зміною цільового призначення з метою оформлення права користування на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 20000 кв.м. для ведення особистого селянського господарства. Після проходження передбаченої законодавством процедури клопотання ОСОБА_3 було задоволено та, в подальшому, вказані земельні ділянки надано в оренду та у власність відповідно.

Інші учасники процесу, сповіщені судом про можливість надати до суду свої заперечення, доводи та міркування стосовно заявлених позовних вимог, своїм правом не скористались та суду свою правову позицію у справі з відповідним обґрунтування не надали.

Згідно ухвали суду від 23.01.2018р. позовну заяву залишено без руху, а згідно ухвали від 07.02.2018р. відкрито провадження у справі, з урахуванням заяви позивача про зменшення раніше заявлених позовних вимог та сплати судового збору.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Фактичні обставини справи, встановлені судом, полягають у наступному.

Рішенням Красноградської міської ради Харківської області рішенням XLVI сесії VI скликання №1423 від 25.02.2013р. на підставі заяви ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою із зміною цільового призначення щодо відведення земельної ділянки з метою оформлення права користування на умовах оренди на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 1000,0 кв.м., а також на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 20000 кв.м. для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Красноград, вул. Українська, 156.

На виконання вказаного рішення проектною організацією, на замовлення ОСОБА_3, було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, який було затверджено рішенням XXIV сесії VII скликання Красноградської міської ради Харківської області №690-VII та одночасно передано вказані земельні ділянки відповідно в користування на умовах оренди та у власність.

Так, зокрема, згідно спірного рішення (а.с. 63) змінено цільове призначення земельних ділянок із земель промисловості на землі: житлової та громадської забудови та землі сільськогосподарського призначення, передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальну площею 20000,0 кв.м. у м. Красноград, вул. Українська, буд. 156, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6323310100:05:001:0030; змінено адресу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із вул. Українська, 156 на вул. Українську, 156/2; передано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1000,0 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6323310100:05:001:0029, терміном на 10 років за рахунок земель житлової та громадської забудови; встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою площею 1000,0 кв.м. за адресою: м. Красноград, вул. Українська, 156, в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки.

Як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було враховано, що на земельній ділянці по вул.Українській, 156 розташовано належний ОСОБА_3 на праві приватної власності житловий будинок, нежитлову будівлю, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Витягів про державну реєстрацію прав (а.с. 37-38).

Також відповідачем було враховано наявність погодженого в установленому порядку Проекту землеустрою щодо відведення вказаних вище земельних ділянок, розробленого 15.08.2013р. на замовлення ОСОБА_3 (а.с. 39-42), а також те, що питання про передачу ОСОБА_3 земельних ділянок у власність та користування попередньо було розглянуто та погоджено на засіданні постійної комісії Красноградської міської ради з питань містобудування та земельних відносин , про що свідчить протокол №20 від 30.11.2016р. (а.с.69-81).

Стосовно погодження вказаного вище Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок судом встановлено, що згідно висновку Відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області №88 від 31.12.2015р. (а.с.61) та висновку сектору містобудування та архітектури Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 11.09.2013р. було погоджено відведення ОСОБА_3 зазначених вище земельних ділянок у власність та користування. Даних щодо незаконності вказаних висновків судом не виявлено.

Правове регулювання спірних відносин полягає у тому, що за приписами абз.1 ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного Кодексу України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 Земельного Кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 117 Земельного Кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України).

Відповідно до положень статей 160, 160-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

В даній справі судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було дотримано встановлений порядок надання земельних ділянок, а сама передача земельних ділянок у власність та користування відбулась на підставі належним чином складених та погоджених документів.

Посилання позивача у позовній заяві на частину 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якою передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, суд вважає необґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що визначена вказаною нормою заборона стосується надання земельних ділянок виключно для містобудівних потреб, адже згідно зі ст. 4 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва. Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією суб'єктами планування та полягає в організації комплексної забудови території або розташуванні та будівництві окремих будинків і споруд. При цьому планування окремої ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками (користувачами) здійснюється з урахуванням інтересів інших власників (користувачів) земельних ділянок, будинків і споруд.

Тому дія цього Закону розповсюджується на всі питання, що пов'язані з плануванням території і її забудовою. При цьому забудова передбачає будівництво із зведенням об'єктів будівництва, тобто у безпосередню сферу регулювання Закону України Про регулювання містобудівної діяльності потрапляють саме об'єкти, які будуються або реконструюються.

Побудовані та прийняті в експлуатацію будинки, споруди та об'єкти інфраструктури вже не є об'єктами містобудування, на які розповсюджується дія цього Закону, тому під наданням земельних ділянок для містобудівних потреб в даному контексті маються на увазі земельні ділянки, які планується використовувати для розміщення на них саме об'єктів будівництва, тобто під майбутню забудову або реконструкцію.

Відтак, наявність детальних планів та планів зонування є обов'язковою умовою лише у разі надання земельних ділянок, які будуть використовуватись для розміщення об'єктів будівництва, тобто під майбутню забудову. В даній справі судом встановлено, що на час відведення земельної ділянки на ній вже були розташовані об'єкти нерухомого майна, належні ОСОБА_3

В зв'язку з викладеним суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що обов'язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

В даній справі судом таких порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними доказами підтверджено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до приписів ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи позовної заяви про зменшення надходжень до бюджету міста Красноград в зв'язку із зміною цільового призначення та наданням земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та порушення в зв'язку з цим прав позивача, суд вважає необґрунтованими.

При цьому суд відмічає, що матеріали справи не містять розрахунків, які підтверджують фактичне зменшення надходжень до бюджету міста Красноград, а також взаємозв'язок цього саме з оскаржуваним в даній справі рішенням. Твердження про таке зменшення та його взаємозв'язок з ухваленим відповідачем рішенням, наведені згідно доповіді секретаря Красноградської міської ради Харківської області, на яку посилається позивач, документально не підтверджені.

Наведене спростовує доводи позивача про порушення його прав як члена територіальної громади міста Красноград в зв'язку з прийняттям спірного рішення.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду слід зазначити, що вони не є обґрунтованими.

В даному випадку суд враховує, що позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення та вважав наявним порушення своїх прав в зв'язку з цим саме з грудня 2017 року. Законодавчо на позивача не було покладено обов'язок знати про ухвалене спірне рішення раніше від зазначеної ним дати, а оприлюднення відповідачем спірного рішення на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет не доведено належними письмовими або електронними доказами, в зв'язку з чим встановити чи відбулось таке оприлюднення, а також коли воно мало місце і в якій формі, не вбачається за можливе.

З урахуванням викладеного, відхиляючи доводи про пропущення позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку із підтвердженням законності та обґрунтованості оскаржуваного в даній справі рішення відповідача та відсутністю порушення прав позивача.

Керуючись ст.ст. 2,3,6,8, 242, 243, 245, 246, Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області; третя особа: Відділ у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; ОСОБА_3; Орган містобудування та архітектури Красноградської районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12 квітня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко