Рішення

від 02.04.2018 по справі 926/4060/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

02 квітня 2018 року Справа № 926/4060/17

За позовом Коровійської сільської ради

до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив Коровія Дубки

про розірвання договору про розробку проектно-кошторисної документації та договору про розробку технічної документації

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Білоус Н.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 (ордер Ч.Ц. № 13802)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 07 від 22.01.2018 року)

від третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Коровійська сільська рада звернулася з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро про розірвання договору № 2/2014 про розробку проектно-кошторисної документації від 10.01.2014 року та договору № 3/2014 про розробку технічної документації від 10.01.2014 року.

Дані позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач усупереч укладених між сторонами договорів № 2/2014 та № 3/2014 від 10.01.2014 року порушив взяті на себе зобов'язання, в результаті чого з 2014 року по даний час проектно-кошторисна документація Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну Чернівецької обл. та технічна документація Інженерно-геологічні вишукування для розроблення містобудівної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну Чернівецької обл. не розроблена та не передана замовнику.

У поданому відзиві на позов відповідач заперечує щодо задоволення поданого позову, не визнає його та вважає його необґрунтованим і безпідставними. В обґрунтування поданого відзиву на позов відповідач зазначає, що договір № 3/2014 від 10.01.2014 року щодо розробки технічної документації Інженерно-геологічні вишукування для розроблення містобудівної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну, Чернівецької обл. виконаний, про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт від 08.12.2014 року. Також відповідач у поданому відзиві на позов вказує, що між Глибоцькою райдержадміністрацією, Виконавчим комітетом Коровійської сільської ради, Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро 06.04.2015 року укладено договір № 34/2015 про розробку проектно-кошторисної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну, Чернівецької обл. з детальним планом території житлового району Дубки , за умовами якого, договір № 2/2014 від 10.01.2014 року втратив юридичну силу.

21.02.2018 року третя особа подала суду платіжні доручення № 24 від 01.06.2016 року, № 32 від 07.06.2016 року, № 43 від 14.11.2016 року, № 48 від 18.11.2016 року, № 65 від 24.02.2017 року, в супровідному листі до яких вказала, що останні надані як докази оплати авансового платежу за договором про розробку проектно-кошторисної документації № 34/2015 від 06.04.2015 року.

29.03.2018 року позивачем подану суду письмові пояснення, в яких останній крім зазначеного у позовній заяві вказує, що надані третьою особою платіжні доручення за № 24 від 01 червня 2016 року, № 32 від 07 червня 2016 року, № 43 від 14 листопада 2016 року є саме доказами оплати авансу у розмірі 30% від суми вартості договору № 2/2014 від 10 січня 2014 року про розробку проектно-кошторисної документації Генеральний план с. Коровія , оскільки у платіжних дорученнях призначення платежу відповідає предмету даного договору, а тому вважає, що доводи відповідача та третьої особи про те, що платіжні доручення які знаходяться в матеріалах справи є доказом оплати авансу за договором № 34/2015 від 06 квітня 2015 року про розробку проектно-кошторисної документації Генеральний план с. Коровія з детальним планом території житлового району Дубки не відповідають дійсності, оскільки у вище вказаних платіжних дорученнях призначення платежу не відповідає предмету даного договору. Також, у поданих поясненнях позивач зазначає, що в умовах договору № 34/2015 від 06.04.2015 року немає прямого посилання на те, що договір № 2/2014 від 10.01.2014 припинив свою дію, або вважається таким, що розірваний, а угоди про розірвання договору або припинення дії договору № 2/2014 від 10.01.2014 укладено між сторонами не було. Одночасно, у поданих поясненнях позивач наголошує на тому, що технічна документація Інженерно-геологічні вишукування для розроблення містобудівної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну Чернівецької обл. до сільської ради від проектувальника не надходила.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.12.2017 року. Означеною ухвалою, також, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив Коровія Дубки .

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою від 10.01.2018 року суд встановив, що справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 31.01.2018 року

У підготовчому засіданні 31.01.2018 року було оголошено перерву до 21.02.2018 року.

Ухвалою від 21.02.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.03.2018 року.

Ухвалою від 07.03.2018 року суд відклав розгляд справи по суті на 26 березня 2018 року.

У судовому засіданні 26.03.2018 року було оголошено перерву до 02.04.2018 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Предметом позову є вимоги позивача про розірвання договорів № 2/2014 та № 3/2014 від 10.01.2014 року з підстав того, що відповідачем не було виконано роботи за умовами договорів.

Відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що 10.01.2014 року між Виконавчим комітетом Коровійської сільської ради (замовник), Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки (платник) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро (проектувальник) укладено договір № 2/2014, згідно п. 1.1. якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався розробити та передати замовнику проектно-кошторисну документацію Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну Чернівецької обл. .

Також, 10.01.2014 року між Виконавчим комітетом Коровійської сільської ради (замовник), Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки (платник) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро (проектувальник) укладено договір № 3/2014, згідно п. 1.1. якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався розробити та передати замовнику технічну документацію Інженерно-геологічні вишукування для розроблення містобудівної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну Чернівецької обл. .

Пунктом 4.4. договорів № 2/2014 та № 3/2014 від 10.01.2014 року обов'язок щодо оплати робіт покладено на третю особу - Обслуговуючий кооператив Коровія Дубки .

Відповідно до пункту 3.1. договорів № 2/2014 та № 3/2014 від 10.01.2014 року строк розробки документації складає 90 календарних днів з моменту перерахування платником авансу у розмірі 30% від суми вартості цього договору, яка передбачена кошторисом, який є додатком до цього договору на рахунок проектувальника.

Вартість робіт по договору № 2/2014 від 10.01.2014 року складає 86981,00 грн. (п. 4.1. договору), а вартість робіт по договору № 3/2014 від 10.01.2014 року складає 13567,00 грн. (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договорів № 2/2014 та № 3/2014 від 10.01.2014 року встановлено, що розроблена документація передається відповідачем у 4 (чотирьох) екземплярах на українській мові позивачу, що оформляється відповідним актом прийому-передачі документації шляхом його підписання всіма сторонами в строк, який передбачений пунктом 3.1 договору.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. договорів № 2/2014 та № 3/2014 від 10.01.2014 року договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент , визначений у п. 8.1. цих договорів та діє до повного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, позивач вказує, що надані третьою особою платіжні доручення за № 24 від 01 червня 2016 року, № 32 від 07 червня 2016 року, № 43 від 14 листопада 2016 року є саме доказами оплати авансу у розмірі 30% від суми вартості договору № 2/2014 від 10 січня 2014 року про розробку проектно-кошторисної документації Генеральний план с. Коровія .

Однак, в процесі розгляду справи судом встановлено, що Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки (платник по договору) не виконано пункт 3.1. договору № 2/2014 від 10.01.2014 року, а саме не перераховано аванс у розмірі 30% від суми вартості цього договору на рахунок відповідача. Вказана обставина підтверджується самою третьою особою, яка є платником по договору № 2/2014 від 10 січня 2014 року. При цьому, третя особа вказує у поданому до суду листі, що платіжні доручення № 24 від 01.06.2016 року, № 32 від 07.06.2016 року, № 43 від 14.11.2016 року, № 48 від 18.11.2016 року, № 65 від 24.02.2017 року надані суду як докази оплати авансового платежу за договором про розробку проектно-кошторисної документації № 34/2015 від 06.04.2015 року, про що не заперечує відповідач.

Так, у відповідності до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом при зустрічному зобов'язанні сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Практичне значення одночасного виконання обов'язків при зустрічному виконанні полягає в тому, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконати його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Як було встановлено судом вище, третьою особою (платником по договору) не було виконано пункт 3.1. договору № 2/2014 від 10.01.2014 року, а саме не перераховано аванс у розмірі 30% від суми вартості цього договору на рахунок відповідача, а тому посилання позивача на те, що роботи згідно умов договору № 2/2014 від 10.01.2014 року вже повинні були бути виконані є безпідставним, оскільки третьою особою (платником по договору) в свою чергу не перераховано аванс у розмірі 30% від суми вартості цього договору на рахунок відповідача, чим порушено умови договору.

Таким чином, неналежне виконання платником по договору (третьою особою) своїх обов'язків щодо перерахування авансу у розмірі 30% від суми вартості договору надало право підряднику (відповідачу) в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 30.09.2008 року № 37/574).

Щодо тверджень відповідача про те, що договір № 2/2014 від 10.01.2014 року втратив юридичну силу у зв'язку із укладенням 06.04.2015 року договору № 34/2015 про розробку проектно-кошторисної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну, Чернівецької обл. з детальним планом території житлового району Дубки між Глибоцькою райдержадміністрацією, Виконавчим комітетом Коровійської сільської ради, Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро , вони є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в договорі № 34/2015 від 06.04.2015 року відсутні умови та посилання про те, що договір № 2/2014 від 10.01.2014 припиняє свою дію, або вважається таким, що розірваний.

Щодо позовних вимог про розірвання договору № 3/2014 від 10.01.2014 року суд зазначає наступне.

Пунктом 5.1. договору № 3/2014 від 10.01.2014 року встановлено, що розроблена документація передається відповідачем у 4 (чотирьох) екземплярах на українській мові позивачу, що оформляється відповідним актом прийому-передачі документації шляхом його підписання всіма сторонами в строк, який передбачений пунктом 3.1 договору.

Відповідно до пункту 8.2. договору № 3/2014 від 10.01.2014 року, строк цього договору починає свій перебіг у момент , визначений у п. 8.1. цих договорів та діє до повного виконання договірних зобов'язань.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2014 року між Виконавчим комітетом Коровійської сільської ради (замовник), Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки (платник) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро (проектувальник) згідно умов договору № 3/2014 від 10.01.2014 року складено ОСОБА_1 приймання-передачі виконаних робіт, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв виконані роботи відповідно до договору № 3/2014 від 10.01.2014 року, а саме, технічну документацію Інженерно-геологічні вишукування для розроблення містобудівної документації Генеральний план с. Коровія Глибоцького р-ну Чернівецької обл. .

Вищевказаний акт підписаний всіма сторонами договору без зауважень.

Із змісту пункту 8.2. договору № 3/2014 від 10.01.2014 року вбачається, що останній, зокрема, діє до повного виконання договірних зобов'язань.

Тобто, 08.12.2014 року після складання між Виконавчим комітетом Коровійської сільської ради (замовник), Обслуговуючим кооперативом Коровія Дубки (платник) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Архітектурно-земельне бюро (проектувальник) акту приймання-передачі виконаних робіт, строк дії договору № 3/2014 від 10.01.2014 року закінчився.

При цьому, позивач позовну вимогу про розірвання договору № 3/2014 від 10.01.2014 року заявив суду 11.12.2017 року, тобто після закінчення строку дії договору № 3/2014 від 10.01.2014 року.

За таких обставин, суд вважає, що розірвати можна лише договір який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак, позовна вимога про розірвання договору № 3/2014 від 10.01.2014 року є безпідставною та необґрунтованою.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7 ст. 180 ГК України, ч. 4 ст. 631 ЦК України, п. 8.3. договору).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу приписів статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з доводів сторін та долучених до матеріалів справи доказів, а також системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 02 квітня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12 квітня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Тинок