Рішення

від 12.04.2018 по справі 926/4094/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Справа № 926/4094/17

За позовом Приватного підприємства «Багіра»

до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації

про стягнення заборгованості - 82 245 грн.

Суддя О.Г. Проскурняк

ОСОБА_2 Нікітович

Представники:

від позивача - ОСОБА_3, ордер ЧЦ № 12005 від 04 квітня 2018 року.

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 03-11/843 від 07 квітня 2016 року.

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство Багіра» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості - 82 245 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 26 січня 2015 року між сторонами укладено договір № 6 «Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівців» .

Далі позивач стверджує, що відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору своєчасно надавав послуги в обсязі субвенцій, передбачених Державним бюджетом, населенню міста, що має пільги на пасажирські перевезення, а відповідач в порушення приписів Договору, не відшкодував понесені позивачем витрати та не здійснив перерахунок коштів за надані послуги на загальну суму - 82245,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12 грудня 2017 року порушено провадження у справі № 926/4094/17 та призначено до розгляду в засіданні на 17 січня 2018 року. В судовому засіданні 17 січня 2018 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року відкладено підготовче засідання на 26 лютого 2018 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21 березня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 10 квітня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10 квітня 2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов, а саме посилаючись на те, що у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928-VIII від 25 грудня 2015 року субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати пасажирських перевезень окремим категоріям громадян відсутні та вказує на відсутність можливості здійснити фінансування неодержаних сум за 2015 рік. Окрім цього, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які затверджені на відповідні виплати.

Третя особа в судове засідання не з'явилась. При цьому, 22 лютого 2018 року звернулось до суду із письмовими поясненнями в яких вказує, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» , субвенцію на надання пільг з послуг перевезення виключено з переліку державних програм соціального захисту. Крім того, вказує на те, що відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належить надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Розглянувши подані сторонами та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26 січня 2015 року між Приватним підприємством Багіра» та Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, яке згідно пункту 1 рішення Чернівецької міської ради від 30 червня 2015 року №1645, з 01.09.2015 р. перейменовано в ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення міської ради, уклали Договір № 6 «Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівців» .

Пунктом 1.1. договору встановлено, що предметом договору є перевезення пільгових категорій пасажирів на автобусному маршруті, а саме:

- № 19 «вул. Садова - вул. Литовська» (48 рейсів в день),

- № 10-а «Універмаг «Рязань» - Садки» (22 рейси в день).

Відповідно до пункту 1.2, Договору встановлено, що перевізник здійснює перевезення пільгових категорій пасажирів відповідно до вимог чинного законодавства щодо пасажирських перевезень, а замовник здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд на автобусних маршрутах, вказаних в пункті 1.1. цього договору, відповідно до обсягів субвенції, отриманої з державного бюджету.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що сума Договору складає 59145,00 грн.

Додатковим договором № 1 від 20 березня 2015 року сторони збільшили суму договору до 310 465,00 грн.

Додатковим договором № 2 від 08 вересня 2015 року внесено зміни в Преамбулу Договору (слова Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради замінено словами ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради), та в пункт 6.1. Договору (зазначено, що Договір діє до 31 грудня 2015 року).

Додатковим договором №3 від 01 грудня 2015 року сторони збільшили суму договору до 332 683,00 грн.

Додатковим договором №4 від 15 грудня 2015 року сторони збільшили суму договору до 361 983,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1.1., 2.1.4. Договору унормовано, що перевізник зобов'язується здійснювати пасажирські перевезення на автобусних маршрутах №№ 19, 10-А, відповідно до розкладів та тарифів, затверджених виконавчим комітетом Чернівецької міської ради; до 27 числа поточного місяця надавати Замовнику звіт про компенсаційні виплати по перевезенню пільгових категорій громадян, враховуючи передбачені кошторисом суми асигнувань на ці цілі» .

Пунктами 2.2.1., 2.2.3. Договору встановлено, що замовник зобов'язується приймати звіти по компенсаційних виплатах по перевезенню пільгових категорій пасажирів з 01 січня 2015 року та здійснювати компенсаційні виплати, передбачених пунктом 1.2. цього Договору, в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету. та своєчасно у п'ятиденний термін після одержання субвенції здійснювати перерахування її Перевізнику.

Відповідно до пункту 6.1. Договору (в редакції додаткового договору №3 від 07 вересня 2015 року), договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з поданих позивачем документів та розрахунків несплачених нарахувань, пов'язаних з наданням пільг по перевезенню пільгових категорій громадян за 2015 рік, позивач належним чином виконав умови договору, по наданню послуг пільговим категоріям населення міста Чернівці.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту Договору вбачається, що ним не обумовлено строк виконання відповідачем, як платником, своїх визначених у пунктах 1.2. Договору зобов'язань перед позивачем. Так, у Договорі не вказано, в який саме строк після отримання субвенції відповідач повинен оплатити кошти позивачеві.

Відтак, виходячи з вимог статті 530 ЦК України та беручи до уваги, що Договором не визначено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг і він (Договір) не містить умов про строк виконання зобов'язання з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, з Договору або актів цивільного законодавства також не випливає обов'язок відповідача негайного виконання своїх зобов'язань, останній повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем відповідної вимоги.

Судом встановлено, що 01 січня 2016 року укладено акт звірки заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд громадян в автотранспорті, що підписані та скріплені печатками сторонами, відповідно до якого стан заборгованості відповідача складає 82 245,00 грн.

Крім того, як вбачається із листа відповідача від 28 листопада 2017 року №09/04/2864 та відзиву на позовну заяву від 12 січня 2018 року, вих. № 09/09/103, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем. При цьому, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку з відсутністю субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати пасажирських перевезень окремим категоріям громадян неможливості здійснити фінансування неодержаних сум за 2015 рік.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2018 року в справі № 904/6252/17.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на те, що саме відповідач відповідає за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, суд вважає заперечення відповідача щодо відсутності субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати пасажирських перевезень окремим категоріям громадян, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів є безпідставними та такими, що не можуть звільняти відповідача від виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код 26075395) на користь Приватного підприємства «Багіра» (58000, АДРЕСА_1, код 31289894) заборгованість у сумі 82 245,00 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано - 12 квітня 2018 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк