Постанова

від 10.04.2018 по справі 826/13437/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/13437/17 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року (прийнятого в порядку письмового провадження)

у справі №826/13437/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАН.ГО

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування акту опису майна,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю МАН.ГО звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу, за результатами чого складено акт опису майна від 09.06.2017 № 3/26-15-17-06-15;

- визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15, складений податковим керуючим ГУ ДФС у м. Києві, згідно з яким проведено опис майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо опису майна є протиправними та відповідно акт опису майна є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його складено за відсутності представника позивача, за відсутності інформації про балансову вартість описаного товару та без участі понятих при складанні акту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю МАН.ГО у податкову заставу, за результатами чого складено акт опису майна від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15. Визнано протиправним та скасовано акт опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю МАН.ГО у податкову заставу від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15, складений податковим керуючим Головного управління ДФС у м. Києві. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАН.ГО з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати у сумі 3200,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем правомірно та обґрунтовано проведено опис майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу, за результатами чого складено акт опису майна.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ МАН.ГО засноване з метою імпорту взуття торгової марки Маn.Go , перебуває на податковому обліку в Оболонському районі м. Києва.

За позивачем обліковується податковий борг у сумі 2 497 330,87 грн.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було направлено на адресу позивача:

- податкову вимогу від 22.04.2014 № 2825-25 на загальну суму податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 1 095 100,99 грн.;

- рішення від 16.06.2014 №12425/10/20-54-25-25 про опис майна у податкову заставу;

- лист від 16.06.2014 №12424/10/20-54-25-25 про виділення ТОВ МАН.ГО активів платника податків для складання акта опису майна у податкову заставу.

Відповідно до протоколу обшуку від 13.03.2013 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32013110050000042 від 12.02.2013 (№3214100050000038 від 29.05.2014), складеного слідчим СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС старшим лейтенантом податкової міліції Бовкуном Є.А., під час обшуку 14.03.2014 складських приміщень за адресою: м.Київ, вул. Набережно-Лугова, буд.8, орендованих ТОВ МАН.ГО у ЗАТ Суднобудівельний судноремонтний завод , належне позивачу майно (28 601 пара взуття та 3163 шарфи) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та безхазяйним майно та зазначено про те, що його буде передано на відповідальне зберігання ТОВ Мереживо Груп .

Згідно з актом прийому-передачі від 14.03.2014 №15 зазначений товар передано на відповідальне зберігання ТОВ Мереживо Груп .

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2013 №756/3972/13-к на вилучений під час вищевказаного обшуку товар накладено арешт.

У період з 01.04.2014 по 10.04.2014 ТОВ Мереживо Груп частину вилученого та заарештованого товару передало на відповідальне зберігання до ТОВ Толк Консалтинг , що підтверджується актами приймання-передачі від 01.04.2014 (1270 пар взуття), 04.04.2014 (7718 пар взуття), 08.04.2014 (801 пара взуття та 3099 шарфів), 10.04.2014 (3577 пар взуття), всього 13366 пар взуття та 3099 шарфів. Решта товару залишилась на зберіганні у ТОВ Мереживо Груп .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2014 у справі №761/12627/14-к встановлено, що під час обшуку 11.04.2014 складського приміщення ТОВ Мереживо Груп співробітниками СУФР ГУ Міндоходів виявлено відсутність частини вищевказаного товару, переданого названому товариству на зберігання 14.03.2014, яке у квітні 2014 року було частково повернуте СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Враховуючи зазначені обставини у позивача в 2014 році була відсутня можливість надати податковому керуючому перелік майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

В подальшому постановою старшого слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві Гапонюка СМ. від 22.06.2015 кримінальне провадження №32014100050000038 від 29.05.2014 (№32013110050000042 від 12.02.2013) закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб ТОВ МАН.ГО складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаної постанови ТОВ Мереживо Груп передало на зберігання до ТОВ Толк Консалтинг 13 366 пар взуття та 3 099 шарфів, тобто з нестачею 15 243 пар взуття та 64 шарфи.

У березні 2016 року ТОВ МАН.ГО звернулось до Оболонського районного суду м.Києва з клопотанням про повернення майна, що має статус речових доказів у кримінальному провадженні №32013110050000042 від 12.02.2013 у зв'язку із його закриттям.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14.03.2016 у справі №756/2407/16-к зазначене клопотання задоволене та зобов'язано СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ФС у м. Києві повернути взуття у кількості 28 601 пара та 3 163 шарфи.

Листом від 29.08.2016 №9995/10/26-54-17-25 ДПІ в Оболонському районі ГУ ФС у м. Києві знову звернулося до ТОВ МАН.ГО стосовно надання переліку майна з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

06 вересня 2016 року зазначений лист отримано уповноваженою особою позивача - директором підприємства Петриченко Н.П., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів про надання відповіді на цей лист із переліком відповідного майна або з інформацією про неможливість його надати відповідачу позивачем до суду не надано.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №826/14228/14 (в ЄДРСР №63256023), яка сторонами не оскаржувалася, задоволено позов ДПІ в Оболонському районі ГУ ФС у м. Києві до ТОВ МАН.ГО про стягнення заборгованості та стягнуто з ТОВ МАН.ГО кошти в розмірі 1 094 943,77 грн. з рахунків в банках.

Контролюючим органом встановлено відсутність у позивача коштів на рахунках в банках.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.05.2017 у справі №756/6282/17 задоволено скаргу директора ТОВ МАН.ГО на бездіяльність посадової особи СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ФС у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов'язано посадових осіб СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ФС у м. Києві повернути тимчасово вилучене майно ТОВ МАН.ГО , а саме: 13366 пар взуття та 3099 шарфів, які вилучено 13.03.2013 та 14.03.2014 за адресою: м.Київ, вул.Наберено-Лугова, 8, та передано на зберігання ТОВ Толк Консалтинг згідно з актами прийому-передачі від 01.04.2014, 04.04.214, 08.04.2014 та 10.04.2014, та яке зберігається в ТОВ Толк Консалтинг , його власнику ТОВ МАН.ГО .

Листом від 31.05.2017 №3146 ТОВ Толк Консалтинг повідомило про тривале зберігання майна, а саме 13358 пар взуття марки Man.Go та 3099 шарфів згідно з актом від 23.04.2014 та звернення ТОВ МАН.ГО про повернення йому цього майна на підставі вищевказаних судових рішень.

Враховуючи зняття арешту з вищевказаного майна позивача та на підставі рішення від 16.06.2014 №12425/10/26-54-25-25, податковим керуючим складено акт опису майна від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15, яким описано у податкову заставу майно, перелічене у згаданому вище листі ТОВ Толк Консалтинг . Опис майна відбувався без присутності позивача, у присутності залучених осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Інформація про вартість описаного майна в акті відсутня.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями податкового органу щодо опису майна та складання акту опису майна позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача щодо проведення опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу та складення акту опису майна від 09.06.2017 № 3/26-15-17-06-15.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Механізм застосування податкової застави органами фіскальної служби врегульовано приписами Податкового кодексу України та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з пунктом 1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абзацом 1 підпункту 89.1.1 вказаної статті, а також положеннями пункту 1.7 Порядку, передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

За змістом пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу.

Пунктом 89.6 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Аналогічні норми встановлені в Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572.

Так, відповідно до пункту 2.2 Порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно із затвердженою формою акт опису майна обов'язково повинен містити інформацію про вартість описаного майна.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку у разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Понятими не можуть бути працівники органів доходів і зборів або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з пунктом 2.6 Порядку у разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

З огляду на викладене, зазначення вартості майна є обов'язковим елементом оскільки необхідна для пропорційності. В свою чергу вчинення податковим органом дій щодо проведення опису майна ТОВ МАН.ГО без зазначення вартості такого майна є протиправними та неправомірними, оскільки законодавством встановлено обов'язок Державної фіскальної служби встановлювати балансову вартість або проводити оцінку майна яка підлягає опису.

Проте як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначених дій податковим органом вчинено не було.

В свою чергу не надання позивачем або відсутність документів про вартість майна дає відповідачу відповідно до норм ст. 89.4 Податкового кодексу України право звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, а не наділяє правом здійснювати такий опис.

Твердження апелянта що оцінити майно за відсутності надання платником податків його балансової вартості на етапі складання акту опису майна не є можливим, оскільки така оцінка робиться контролюючим органом лише на етапі підготовки до реалізації такого майна, суперечить нормам ст. 89 Податкового кодексу України, а тому такі твердження є безпідставними та необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем при складанні оскаржуваного акта опису майна не було дотримано вимог пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України та пункту 2.6 Порядку щодо складення акта опису майна з урахуванням балансової вартості майна, або за його відсутності за результатами оцінки майна відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , оскільки зі змісту оскаржуваного акта вбачається відсутність у ньому вартості описаного майна.

Складений відповідачем акт опису майна ТОВ МАН.ГО від 09.06.2017 без зазначення вартості майна не дозволяє індивідуалізувати описане майно.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції представником позивача було надано довідку про балансову вартість станом на 27.03.2018 товарів ТОВ МАН.ГО , описаних у податкову заставу за актом від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15.

Наявність балансової вартості товарів дає можливість податковому органу у разі згоди з такою здійснювати станом на 27 березня 2018 року дії по опису зазначеного майна у податкову заставу, однак водночас вказує на протиправність таких дій станом на 09 червня 2017 року, коли була відсутня балансова вартість або оцінка майна, що підлягала опису.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу, за результатами чого складено акт опису майна від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15 є протиправними, а акт опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15, складений податковим керуючим Головного управління ДФС у м. Києві підлягає скасуванню.

Зазначене також узгоджується з практикою Європейський суд з прав людини .Зокрема у справі Щокін проти України Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд зазначив: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки , № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника . У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення Суханов та Ільченко проти України , яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог ТОВ МАН.ГО та відповідно протиправності дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу, за результатами чого складено акт опису майна від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15 та скасування акту опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу від 09.06.2017 №3/26-15-17-06-15.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2018 року.