Постанова

від 11.04.2018 по справі 826/2090/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Справа № 826/2090/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Тарко А.С.,

представники відповідача Мельниченко К.Г., Білецької В.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Муракамі

до Департаменту культури виконавчого органу

Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Муракамі (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини від 06.01.2016 р. № 82-16.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем було розміщено рекламу до погодження Департаментом відповідного дозволу, що перевірка процедури надання такого погодження не є предметом даного судового спору, що контролюючим органом було проведено огляд, а не перевірку, об'єкту культурної спадщини, а також, що стосовно вчиненого позивачем правопорушення Департаментом було винесено відповідний припис з вимогою про його усунення, який позивачем не виконано.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. П. Сагайдачного, 35, наказом Міністерства культур і туризму України від 15.09.2010 р. № 706/16-10 віднесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний об'єкт № 632-Кв.

Частина зазначеної будівлі використовується ТОВ Муракамі (код ЄДРПОУ 38872081) під заклад громадського харчування.

14.08.2015 р. позивач подав до державного адміністратора заяву з повним пакетом документів щодо надання дозволу на розміщення реклами.

14.12.2015 р. дозвіл на отримання погодження для розміщення рекламного засобу № 50714-15 надійшов на розгляд відповідачу.

18.12.2015 р. зазначений дозвіл було розглянуто на засіданні експертної групи Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Департаменту та прийнято рішення не погоджувати запропоновану концепцію рекламоносія, про що позивача повідомлено листом від 25.12.2015 р. № 060-7447.

22.12.2015 р. відповідачем було проведено огляд фасаду зазначеної будівлі та встановлено розміщення на ньому рекламного засобу (планшетного носія з написом Муракамі ) без необхідного погодженого дозволу, всупереч вимогам ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини .

За результатами проведеного огляду об'єкта культурної спадщини посадовими особами відповідача складено акт про вчинення правопорушення від 22.12.2015 р. № 106, в якому зафіксовано виявлене правопорушення.

Також за результатами огляду відповідачем складено припис від 22.12.2015 р. № 272/П, яким від позивача вимагалося у тижневий строк з дня отримання припису демонтувати рекламу; у триденний строк з дня отримання припису надати до Департаменту охоронний договір на відповідну частину пам'ятки.

У зв'язку з невиконанням позивачем вказаного припису та не усуненням виявленого правопорушення 06.01.2016 р. відповідачем прийнято постанову № 82-16 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки у строки, визначені законодавством, відповідачем не було прийнято рішення про погодження надання позивачу дозволу на розміщення рекламного засобу за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. П. Сагайдачного, 35, то в позивача були наявні всі необхідні правові підстави вважати, що такий дозвіл ним отримано за принципом мовчазної згоди, та здійснювати відповідну діяльність.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 р. № 1805-III (далі - Закон № 1805-III), Про рекламу від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 р. № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V), Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 76-VІІІ), Положенням про Департамент культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2013 р. № 2183 (далі - Положення № 2183), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (далі - Типові правила), Порядком розміщення реклами в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 37/6253 (далі - Порядок № 37/6253), постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 р. № 1176 Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру (далі - Постанова № 1176).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.п. 1, 4.11-4.13, 5.87 Положення № 2183 передбачено, що Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.

Завданнями Департаменту, зокрема, є забезпечення виявлення, наукового вивчення, класифікації, захисту, збереження, належного утримання і відповідного використання об'єктів культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування та пошкодження; контроль за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Департамент відповідно до визначених завдань виконує галузеві повноваження, серед яких, зокрема: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини" дозволів або з відхиленням від них (п. 5.68. Положення); застосування фінансових санкцій за порушення Закону України Про охорону культурної спадщини ; здійснення контролю за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини , інших нормативно-правових актів у сфері охорони культурної спадщини.

У ч.ч. 1, 4 ст. 16 Закону № 270/96-ВР визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України Про охорону культурної спадщини .

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 24 Закону № 1805-III використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Розміщення реклами на пам'ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України Про рекламу за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України Про рекламу за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Зазначені органи беруть участь в оформленні дозволу на розміщення реклами шляхом погодження за зверненням органу, що видає дозвіл, без залучення суб'єкта господарювання .

Згідно з п.п. 4, 5, 6 Порядку № 37/6253 видача дозволів заявникам здійснюється у міському дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності.

Для одержання дозволу заявник або уповноважена ним особа подає державному адміністратору заяву за формою, затвердженою Постановою № 1176, до якої додаються фотокартка та комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування РЗ, та ескіз РЗ з конструктивним рішенням (конструктивне рішення завірене підписами і печаткою розробника, яке містить інформацію про основні габаритні розміри, вузли кріплення, застосовані матеріали, підключення до інженерних мереж, інші технічні характеристики та дотримання встановлених вимог ДСТУ, ДБН, ЄСКД та інших нормативних документів (формат А4), разом із завіреною належним чином копією ліцензії розробника, що підтверджує право останнього надавати послуги (роботи) на право будівельного проектування та конструювання).

Перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпним. Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами видається лише на один рекламний засіб (один об'єкт).

Заява та документи, що додаються до неї, приймаються державним адміністратором за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації державним адміністратором.

Усі заяви щодо видачі дозволу підлягають обов'язковій реєстрації державним адміністратором. За наявності всіх документів, передбачених пунктом 4.1 цього розділу, державний адміністратор проводить реєстрацію заяви у журналі обліку/реєстрації заяв та документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, який подає суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа державному адміністратору (далі по тексту - журнал обліку державного адміністратора), та передає заяву з документами до дозвільного органу не пізніше наступного робочого дня.

У разі прийняття рішення дозвільного органу про встановлення пріоритету заявника на місце розташування РЗ дозвільний орган не пізніше ніж через п'ять робочих днів з моменту прийняття такого рішення передає державному адміністратору два примірники дозволу за встановленою формою та визначає вичерпний перелік уповноважених органів (осіб), з якими необхідно їх погодити, а також повідомляє про необхідність укладення договору на право тимчасового користування місцем, про що державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від дозвільного органу інформації повідомляє заявника.

На вимогу дозвільного органу дозвіл погоджується з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках національного або місцевого значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць

У разі відмови у погодженні дозволу органи (особи), перелічені у підпункті 5.1.2 пункту 5.1 та пункті 5.2 цього розділу, передають заявнику вмотивовану відмову. Рішення про відмову у погодженні дозволу може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.

Дозвільний орган протягом не більше десяти робочих днів з дати одержання від заявника через державного адміністратора належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає їх, готує і подає пропозиції та проект відповідного розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом п'яти робочих днів з дати одержання пропозицій дозвільного органу приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.

Статтею 6-1 Закону передбачено, що дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

У п.п. 2, 3 Типових правил визначено, що дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Згідно зі ст.ст. 4-1, 11 Закону № 2806-IV строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб'єкта господарювання відповідної заяви.

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Основні вимоги до порядку видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру поширюються на всі документи дозвільного характеру, у тому числі на дозвільні (погоджувальні) процедури, якщо інше не встановлено законом.

Дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб'єкта господарювання.

У п. 16 Типових правил визначено, що видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а також з: Мінкультури - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках місцевого значення, а також в межах зон охорони цих пам'яток; утримувачем інженерних комунікацій - у разі розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій; Укравтодором або власниками автомобільних доріг та Національною поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг.

Перелік органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, є вичерпним.

Дії щодо отримання зазначених погоджень вчиняються робочим органом без залучення заявника протягом строку, встановленого для отримання дозволу.

Для здійснення погодження робочий орган не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах першому - п'ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами дозвільної (погоджувальної) процедури органи, зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді надсилаються робочому органу.

У разі ненадання органами , зазначеними в абзацах першому - п'ятому цього пункту, протягом встановленого строку погоджень вважається, що видачу дозволу погоджено.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2806-IV принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно зі ст.ст. 44, 45 Закону № 1805-III відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Отже, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вирішення уповноваженими суб'єктами питання про видачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами на об'єктах культурної спадщини за заявою особи та доданими до неї документами.

При цьому, невиконання органом охорони кульруної спадщини наданих йому повноважень щодо вирішення питання про погодження відповідного дозволу у чітко визначені законодавчі строки обумовлює наявність правових підстав для застосування суб'єктом господарювання - заявником принципу мовчазної згоди та здійснення відповідного виду господарської діяльності, що виключає наявність правових підстав для притягнення його за вчинення таких дій до адміністративної відповідальності.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у строки, визначені законодавством, не було прийнято жодного рішення про погодження надання позивачу дозволу на розміщення рекламного засобу за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. П. Сагайдачного, 35, а тому, то в позивача були наявні всі необхідні правові підстави вважати, що такий дозвіл ним отримано за принципом мовчазної згоди, та здійснювати відповідну діяльність, а саме - розмістити відповідний рекламний засіб.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано апелянтом, позивач у порядку, визначеному законодавством, звернувся із заявою про надання йому відповідного дозволу на розміщення реклами ще у серпні 2015 року, однак станом на грудень, тобто упродовж майже чотирьох місяців, жодного остаточного дозволу йому надано не було (зокрема відповіді про погодження відповідачем відповідного довільного документу).

При цьому, доводи апелянта про те, що дозвіл на отримання погодження для розміщення позивачем рекламного засобу № 50714-15 надійшов до нього на розгляд лише 14.12.2015 р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини як неналежне виконання суб'єктами влади, зокрема їх фізичними та юридичними особами, наданих їм повноважень, не можуть бути підставою для порушення законного права особи і ставити її у юридичну невизначеність.

Крім того, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття ним всіх можливих та необхідних за даних обставин заходів для повідомлення позивача про результати вирішення питання про погодження дозволу до проведення огляду фасаду відповідної будівлі.

Разом з тим, судова колегія враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ст.17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що твердження апелянта про те, що 22.12.2015 р. спеціалістами Департаменту було проведено тільки огляд будівлі за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. П. Сагайдачного, 35, під час якого виявлено розміщення рекламного засобу, а не перевірку, апеляційний суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки проведення самого лише огляду, виходячи з етимологічного значення цього слова, передбачає зовнішнє, візуальне обстеження об'єкту, а проведення перевірки, виходячи зі змісту норм Закону № 877-V, - з'ясування конкретних питань, дослідження зібраної інформації, її порівняння з раніше одержаними даними та встановлення за результатами таких дій наявності або відсутності правопорушення, що, власне, і було здійснено спеціалістами Департаменту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ані наказу про проведення перевірки ТОВ Муракамі , ані направлення на її проведення, як того вимагає ст. 7 Закону № 877-V, Департамент при вчиненні сукупності зазначених дій не мав, а також не отримував дозволу КМУ на проведення перевірки під час дії мараторію, відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII.

Доводи апелянта про те, що ним було проведено огляд, а не перевірку, є необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Посилання апелянта на те, що позивачем не було виконано припису Депаратменту про усунення вивленого порушення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі правовідносини не входять до предмету спору у цій справі, так як оскаржувана позивачем постанова від 06.01.2016 р. № 82-16 винесена Депаратментом не за невиконання товариством вимог припису, а за розміщення рекламного засобу за відсутності дозволу, погодженого у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за розміщення реклами на будівлі, що є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, за відсутності дозволу, що зумовлює протиправність оскаржуваної позивачем постанови від 06.01.2016 р. № 82-16, необхідність її скасування та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляції, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що судом повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 11 квітня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: