Постанова

від 11.04.2018 по справі 813/4169/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/651/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Гінди О.М., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Лемцьо І.В.

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Лунь З.І.,

час ухвалення рішення - 20.12.2017 року, 14:29 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львіській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року №0069931233, яким за затримку на 316, 225, 133, 41 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 9425,20 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1885,04 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачем несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачену юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, чим порушено вимоги пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, що є підставою для застосування штрафу в сумі 1885,04грн. Крім того апелянт вказує, що, зазначивши в банківському платіжному документі на сплату податкового зобов'язання неправильний код бюджетної класифікації, кошти не надійшли до відповідного рахунку, а тому сума податку не вважалася сплаченою у строки визначені законодавством, оскільки позивач виконав свій податковий обов'язок лише після подачі заяви про перерахування помилково сплачених коштів з одного рахунку (код платежу 18010400) на інший (код платежу 18010100). Таким чином, позивач порушив податкове законодавство, тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача (апелянта) - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що, дізнавшись про сплачені кошти за помилковим кодом, Товариство звернулося до Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про перерахунок сплачених коштів, і ці кошти були обліковані фіскальним органом, як сплачені за помилковим рахунком та помилковим кодом бюджетної класифікації, і згодом перераховані самим же фіскальним органом з одного бюджетного рахунку на інший, у зв'язку з чим вказану суму відображено у картці 11 березня 2016 року. Помилкове зазначення коду платежу не може бути розцінено як несплата податкових зобов'язань та підстава для застосування штрафних санкцій, оскільки сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженими позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена своєчасно, а кошти фактично надійшли до бюджету на єдиний казначейський рахунок. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти , за результатами якої складено акт від 08 серпня 2017 року №728/13-01/12-33/13796035, яким зафіксовано порушення позивачем пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, а саме: несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачену юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року №0069931233, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти сплатити штраф з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачену юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 20% у сумі 1885,04грн.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС у Львівській області, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 27 жовтня 2017 року №24400/6/99 скаргу позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачу контролюючим органом штрафних санкцій щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачену юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості є протиправним, оскільки помилкове визначення коду бюджетної класифiкацiї у платiжному дорученнi пiд час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою пiдставою для висновку про несплату необхiдної суми грошового зобов'язання у визначений ст.57 ПК України строк, оскільки такi суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, а тому відсутні підстави для застосування штрафних (фiнансових) санкцiй.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1-36.3 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

П.46.1 ст.46 ПК України передбачає, що податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про порушення позивачем пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України грунтуються на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, а тому прийнято ППР від 08 серпня 2017 року №0069931233 про застосування штрафу у сумі 1885,04 грн.

П.57.1. ст.57 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.57.3 ст.57 цього ж Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

П.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України передбачає, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартальна (п.п.266.7.5 п.266.7ст. 267 ПК України).

Згідно з пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Ч.5 ст.78 Бюджетного кодексу України передбачає, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Згідно з пп.168.2.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконаннi державного бюджету i мiсцевих бюджетiв застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштiв. Державна казначейська служба України, дiяльнiсть якої спрямовується i координується через Мiнiстра фiнансiв України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштiв на основi ведення єдиного казначейського рахунку, вiдкритого у Нацiональному банку України.

Відповідно до ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки i збори (обов'язковi платежі) та iншi доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

П.1 «Положення про єдиний казначейський рахунок» , що затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 встановлено, що єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (2.1 Положення).

Згідно з п.2.2 Положення ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст.

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.3 Положення).

П.22.4 ст.22 Закону України «Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi» вiд 05 квітня 2001 року №2346-III передбачено, що при використаннi розрахункового документа iнiцiювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, моментом виконання платником податків свого обов'язку є саме сплата ним у повному обсязі сум зобов'язань, а не зарахування коштів до відповідного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти подано в електронному режимі податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік від 05 лютого 2015 року реєстраційний №9010306630, згідно з якою визначено податкове зобов'язання в сумі 9425,17 грн. з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально 2356,29 грн. та на 2016 рік від 01 лютого 2016 року реєстраційний № НОМЕР_1, згідно з якою визначено податкове зобов'язання в сумі 10652,30 грн. з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально по 2663,08 грн.

Із платіжних доручень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Редакція Галицькі контракти податкові зобов'язання сплатило на бюджетний місцевий рахунок як за житлову нерухомість, при цьому відповідні суми були помилково перераховані на бюджетний місцевий рахунок за кодом платежу « 18010100» як за житлову нерухомість, замість « 18010400» .

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що після виявлення помилки у реквізитах розрахункового рахунку, на який перераховано податок на нерухоме майно, позивачем надіслано до Личаківської ОСОБА_2 у Львівській області лист №02/23-16 від 23 лютого 2016 року з проханням перерахувати суми сплачені згідно із платіжними дорученнями №68 від 19 лютого 2015 року за 1-квартал 2015 року в сумі 2360,00грн., №171 від 27 квітня 2015 року за 2-квартал 2015 року в сумі 2360,00грн., №324 від 27 липня 2015 року за 3-квартал 2015 року в сумі 2360,00грн., №463 від 22 жовтня 2015 року за 4-квартал 2015 року в сумі 2400,00грн. та №73 від 19 лютого 2016 року за 1-квартал 2016 в сумі 2665,00грн. з коду платежу (код бюджетної класифікації) « 18010100» на код платежу (код бюджетної класифікації) « 18010400» .

11 березня 2016 року податковим органом перераховано кошти з одного бюджетного рахунку на інший, у зв'язку з чим вказану суму відображено у інтегрованій картці платника податку.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, оскільки сама по собі дія ТзОВ Редакція Галицькі контракти по перерахуванню суми податку на вищевказаний розрахунковий рахунок свідчить про те, що позивач вже ініціював його сплату і водночас підтверджує факт виконання останнім свого обов'язку щодо сплати податків, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 серпня 2017 року №0069931233, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% у сумі 1885,04 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно є підставними та підлягають до задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта (відповідача) про те, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, оскільки для пiдтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхiдно встановити, що у строк, передбачений п.57.1 ст.57 ПК України, платник податкiв не вчиняв дiї, спрямованi на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, однак такі дії вчинялися, що підтверджується вищенаведеними доказами. Разом з тим, оскільки такi суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифiкацiї у платiжному дорученнi пiд час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою пiдставою для висновку про несплату необхiдної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а вiдтак i для застосування на пiдставi п.126.1 ст.126 ПК України штрафних (фiнансових) санкцiй.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №21-377а15 від 16 червня 2015 року та в ухвалі від 10 травня 2017 року у справі №2а-13500/12/2670.

Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування штрафних санкцій (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом, а будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №813/4169/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_3 Судді: ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.