Рішення

від 11.04.2018 по справі 149/1257/17

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1257/17

Провадження №2/149/16/18

Номер рядка звіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.2018 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г.,

при секретарі Зоріній О.Г.

за участі: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гуцаленка Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Щедра Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (земельної частки (паю), -

В С Т А Н О В И В:

11.05.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Щедра Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (земельної частки (паю).

Позов мотивований тим, що позивачеві на праві власності належить земельна ділянка площею 3,2340 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.11.2012 року вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачу. Позивач зазначає, що даного договору не підписувала та про його існування дізналася лише 13.04.2017 року, а тому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 10.11.2012 року між нею та ТОВ Щедра Нива , а також стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити, також позивач пояснила, що оспорюваний договір вона не підписувала та дізналась про його існування лише в 2016 році, коли мала намір укласти договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем.

02.02.2018 року від позивача надійшло клопотання, в якому вона просить суд визнати причини пропуску звернення нею до суду за захистом своїх прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. Клопотання мотивоване тим, що позивач дізналась про договір оренди земельної ділянки укладений між нею та відповідачем лише в 2016 році та раніше не могла довідатись про існування даного договору, оскільки є юридично неграмотною та в ТОВ Щедра Нива їй ніхто не пояснив необхідності підписання письмового договору оренди. Для себе вона розуміла, що її земельна ділянка у користуванні відповідача до того часу доки вона дозволяє. За користування земельною ділянкою позивач отримувала кожного року зерно від відповідача.

Відповідач в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог та пояснив, що сторонами належним чином виконувалися умови договору оренди земельної ділянки, тобто позивач мала знати про наявність такого договору. Також 26.01.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що вважає вказаний позов необґрунтованим, оскільки позивач хоча зазначає, що не підписувала спірного договору, однак не заперечує, що надавала копії документів для подальшого його укладення. Орендну плату за даним договором позивач отримувала в повному обсязі протягом усіх років з врахуванням індексу інфляції. Також відповідач зазначає, що складені договори через відсутність самого орендодавця по місцю проживання залишались в домогосподарстві чи сільській раді з проханням про їх підписання власниками земельних ділянок, однак фактично підписувались членами їх сім'ї. Відповідач вважає, що позивач не мав жодних об'єктивних перешкод довідатись про наявність договору оренди земельної ділянки.

29.03.2018 року від відповідача надійшла заява, в якій він просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 (копія на а.с. 10) підтверджено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 3,2340 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки (земельної частки (паю)) від 10.11.2012 року (копія на а.с. 6-7), позивач передала в оренду вищезазначену земельну ділянку відповідачу до 01.12.2022 року.

Згідно довідки ТОВ Щедра Нива № 14 від 24.05.2017 року (а.с. 24) позивачу протягом 2011 - 2016 р.р. нараховано 23076,85 грн. орендної плати за вищезазначеним договором.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі (надалі -Закон № 161) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог ст. 14 Закону № 161, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами статті 16 Закону № 161 , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Враховуючи викладене правочин як вольова дія є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, визначеною статтею 627 ЦК України.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний документ, як це визначено в ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 339-П від 20.10.2017 року (а.с. 112-117), підпис в графі орендодавець у договорі оренди земельної ділянки (земельної частки (паю)), що укладений 10.11.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ Щедра Нива з приводу оренди земельної ділянки площею 3, 2340 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрований у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі 17.12.2012 року за № 052480004009879 виконаний не ОСОБА_3.

Отже спірний договір підписаний не ОСОБА_3, а іншою особою, тобто за відсутності волевиявлення позивача як орендодавця, а тому цей договір у відповідності до ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним.

Разом з тим за змістом ст. 256 ЦК України загальна позовна давність строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року.

П. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України добросовісність та розсудливість віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

П. п. а , б , ґ ч. 1 ст. 91 ЗК України покладають на власника земельної ділянки обов'язки, зокрема: забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Системний аналіз цих норм вказує на те, що власник земельної ділянки зобов'язаний розсудливо та добросовісно ставитись до своїх прав, бути обізнаним про них та вживати заходів щодо виявлення та припинення їх порушень.

Разом з тим в своєму клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач не заперечила той факт, що з 2012 року отримувала від відповідача орендну плату за користування земельно ділянкою, відтак позивач не мала жодних об'єктивних перешкод довідатись про наявність договору оренди земельної ділянки з часу його укладення, а саме 2012 року. Натомість за умови розсудливого та добросовісного ставлення до своїх прав як власника земельної ділянки позивач могла і повинна була довідатись про порушення своїх прав у зв'язку із вчиненням спірного договору та особу, яка їх порушила після набуття цим правочином чинності в 2012 року, а тому саме з цього часу необхідно рахувати початок перебігу позовної давності. Однак позивач за захистом своїх прав звернулась до суду лише 11.05.2017 року та пропустила строк в межах якого могла звернутись до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена поважність пропущення строку звернення до суду за захистом своїх прав, тому в задоволенні її клопотання слід відмовити та застосувати строки позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Клопотання представника ТОВ "Щеда Нива" про застосування строків позовної давності - задовольнити.

В задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

В задоволені цивільного позову ОСОБА_3 до ТОВ "Щедра Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (земельної частки (паю) - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Войнаревич М. Г.