Постанова

від 05.04.2018 по справі 581/801/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №581/801/17

Номер провадження 22-ц/788/365/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

та представників сторін: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 грудня 2017 року в складі судді Кузьмінського О. В., ухваленого у смт ОСОБА_5, повний текст якого складений 29 грудня 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СВК Колядинець про стягнення невиплаченої орендної плати, пені та моральної шкоди.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з СВК Колядинець на користь ОСОБА_1 32045,38 грн. орендної плати з урахуванням суми пені. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з СВК Колядинець на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 459,55 грн. судового збору.

Вказане рішення суду СВК Колядинець оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду в частині стягнення орендної плати та пені скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. При цьому, орендар не погоджується з визначеним позивачем розміром орендної плати у період з 2010 по 2017 р.р. у загальній сумі 26369,72 грн. та вважає, що відповідно до п. 9 договору оренди орендна плата повинна становити 3 % від нормативної оцінки землі, тобто, 978,14 грн. на рік, а нарахування орендної плати у більшому розмірі, ніж визначено в договорі, тобто, у розмірі 5 %, про що зазначено у довідці № 83 від 10 березня 2017 року (цивільна справа № 581/69/17 т. 1 а.с. 68) проводилося з ініціативи кооперативу та не є підставою для її збільшення. Також, в апеляційній скарзі йдеться і про те, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження заявленого розміру заборгованості по орендній платі, а місцевий суд належним чином не дослідив вказаного питання, не встановив факт несплати орендної плати та безпідставно взяв до уваги рішення Липоводолинського районного суду по справі № 581/69/17, яким договір оренди між сторонами був розірваний, оскільки розмір невиплаченої орендної плати у вказаній справі не був предметом дослідження. Крім того, СВК Колядинець вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк звернення до суду з даним позовом, так як з моменту прийняття спадщини і до звернення до суду з даним позовом пройшло більше п'яти років, тому, як вважає відповідач, доводи позивачки про те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише у 2015 році не відповідають дійсності. До того ж, в апеляційній скарзі зазначено, що правові підстави для стягнення пені відсутні, оскільки позивачка не надала до суду жодного доказу про те, що вона особисто зверталася до СВК Колядинець з метою отримання коштів. Відповідач не погоджується також і з визначеним судом розміром судового збору за подання позовної заяви в частині щодо стягнення моральної шкоди.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

У свою чергу, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що орендар, починаючи з 2010 року, не виконував своїх зобов'язань за договором оренди землі щодо сплати орендної плати, а при її нарахуванні відповідач брав занижений розмір нормативно - грошової оцінки земельних ділянок. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з підвищенням цін та тарифів, починаючи з 2015 року розмір орендної плати повинен становити 5 % від нормативної оцінки землі, що також встановлено судовими рішеннями по цивільній справі № 581/69/17, а не 3%, як вважає відповідач. Позивач не погоджується, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом нею пропущено, зазначаючи, що про порушення свого права вона дізналася лише у 2015 році після прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважала свої вимоги в частині стягнення орендної плати та пені обґрунтованими, тому просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача СВК Колядинець ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги та представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що вимоги позивача про стягнення орендної плати за 2010 - 2017 роки є обґрунтованими, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження її сплати ні спадкодавцю ОСОБА_7, ні позивачу, як спадкоємцю, яка відповідно до заповіту успадкувала земельну ділянку після смерті орендодавця. Крім того, суд взяв до уваги рішення Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2017 року по цивільній справі №581/69/17 за позовом ОСОБА_1 до СВК Колядинець про розірвання договору оренди землі, яким було встановлено факт відсутності сплати орендної плати у 2010 - 2017 р.р. у заявленому позивачем розмірі. До того ж, суд вважав, що позивач не пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки лише після оформлення у 2015 році права власності на орендовану земельну ділянку їй стало відомо про порушення права на отримання орендної плати.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову в оскарженій частині, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стало порушення відповідачем умов договору оренди землі від 15 листопада 2008 року щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, успадкованої нею після смерті орендодавця ОСОБА_7 При цьому, позивачка вважала, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом нею пропущено з поважних причин, оскільки про порушення свого права вона дізналася лише у 2015 році після прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. З огляду на викладене, позивачка просила суд поновити строк позовної давності та стягнути орендну плату у сумі 26368,72 грн. за період 2010 - 2017 р.р. та 5676,66 грн. пені (т. 1 а.с. 2 - 8, 70 - 71, 119 - 124).

Перевіряючи доводи сторін, колегією суддів встановлено, що 15 листопада 2008 року між ОСОБА_7 та СВК Колядинець було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передав відповідачу в платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,515 га, що знаходиться на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області строком на 15 років. 14 січня 2009 року вказаний договір був зареєстрований у Липоводолинському районному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040963100071 (т. 1 а.с. 11-14).

Відповідно до п.п. 5, 9, 10, 11, 13 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 32604,55 грн. Орендна плата повинна вноситися орендарем один раз на рік до 01 листопада поточного року в розмірі 3 % від нормативної оцінки землі, що становить 978,14 грн. в рік, при цьому, враховується індекс інфляції. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої землі не з вини орендаря та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 14 договору було передбачено, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

26 лютого 2012 року орендодавець ОСОБА_7 помер, спадкоємцем після його смерті стала позивач ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть та свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, які були видані 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Липодолинського районного нотаріального округу ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 16, 21, 26, 53).

Із вказаних свідоцтв про право на спадщину вбачається, що позивач успадкувала земельні ділянки, що розташовані на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району, площею 0,1910 га кадастровий номер 5923282600:02:003:0197, площею 3,0137 га кадастровий номер 5923282600:02:003:0107 та площею 0,3103 га кадастровий номер 5923282600:02:003:0134 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінка яких на час відкриття спадщини становила 331,62 грн., 67821,74 грн. та 822,33 грн., відповідно.

З витягу з технічної документації відділу Держземагенства у Липоводолинському районі Сумської області від 16 грудня 2014 року № 2171/04-05 вбачається, що станом на 2012 рік загальна вартість земельних ділянок становила 68975,69 грн. (т. 1 а.с. 100).

06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом було проведено державну реєстрацію речових прав на вказані земельні ділянки, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 19, 22 - 23, 27 - 28).

28 жовтня 2015 року, 6 та 19 січня 2017 року, 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 зверталась до СВК Колядинець із заявами, в яких просила видати їй грошові кошти за користування земельним паєм, успадкованого після смерті її діда ОСОБА_7, та надати їй відомості про нарахування та виплату цих коштів. При цьому, заявниця надала відповідачу докази про оформлення нею спадкових прав на земельні ділянки (т. 1 а.с. 40 - 42, 72).

Разом з тим, матеріали цивільної справи не містять даних про виплату позивачу з боку відповідача грошових коштів в якості орендної плати за користування переданими в оренду земельними ділянками.

Зокрема, відповідно до рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 червня 2017 року по справі №581/69/17 за позовом ОСОБА_1 до СВК Колядинець про розірвання договору оренди було розірвано договір оренди землі від 15 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та СВК Колядинець , який було зареєстровано 14 січня 2009 року Липоводолинським районним відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №040963100071. При цьому, було зобов'язано СВК Колядинець передати ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,515 га (у тому числі ріллі 3,014 га, сіножатей - 0,310 га, пасовища 0,191 га), що розташовані на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району. Вирішено питання про судові витрати (т. 1 а.с. 31-32).

Задовольняючи вказаний позов ОСОБА_1, місцевий суд виходив з тих обставин, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором оренди землі щодо сплати орендодавцю орендної плати за 2013 - 2015 р.р. не виконав.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2017 року вищевказане рішення суду першої інстанції було змінено в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині - залишено без змін (т. 1 а.с. 33-38).

Статтями 1218, ч. 5 ст. 1268 передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 13, 21 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із ч. 2 ст. 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За вимогами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України йдеться про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що стягуючи орендну плату за 2010 - 2017 р.р., суд першої інстанції врахував ті обставин, що відповідач не довів належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань за договором оренди землі від 15 листопада 2008 року щодо сплати орендної плати ОСОБА_7 за його життя або позивачу ОСОБА_1, як спадкоємцю останнього, до якої перейшло право на отримання спірних коштів в якості орендної плати.

При цьому, колегія суддів бере до уваги обставини того, що по цивільній справі № 581/69/17 рішеннями Липоводолинського районного суду від 16 червня 2017 року та Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2017 року було встановлено факт наявності заборгованості за договором оренди та визначено розмір нарахованої, але не виплаченої орендної плати за 2010 - 2017 роки, що і стало підставою для розірвання договору оренди землі. До того ж, у довідках від 18 серпня 2010 року № 121 та від 19 листопада 2010 року за № 443 відповідач визнав, що у 2010 році орендна плата за спірні земельні ділянки не нараховувалась і не виплачувалась (цивільна справа № 581/69/17 т. 1 а.с. 56, 81).

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач без поважних причин пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що про порушення своїх прав на отримання орендної плати ОСОБА_1 дізналася лише після оформлення права власності на земельні ділянки та отримання 06 жовтня 2015 року свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті орендодавця ОСОБА_7 При цьому, колегія суддів бере до уваги і ті обставини, що 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом було проведено державну реєстрацію речових прав позивача на орендовані земельні ділянки, а за нормами ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона зверталася до СВК Колядинець з метою отримання орендної плати, а із листів, що надходили до кооперативу поштою, неможливо було встановити особу заявника, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки при зверненні до відповідача 28 жовтня 2015 року, 6 та 19 січня 2017 року та 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 просила видати їй грошові кошти за користування земельним паєм, успадкованого після смерті її діда ОСОБА_7, та надати їй відомості про нарахування та виплату цих коштів. При цьому, заявниця надала орендарю докази про оформлення її спадкових прав на вказані земельні ділянки (т. 1 а.с. 40 - 42, 72).

Колегія суддів відноситься критично до твердження в апеляційній скарзі про те, що розмір невиплаченої орендної плати взагалі не досліджувався при розгляді цивільної справи № 581/69/17, в якій йшлося про розірвання договору оренди землі, оскільки з матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що правовою підставою для розірвання договору оренди землі від 15 листопада 2008 року стала несплата орендної плати за 2010 - 2016 р.р., розмір якої був також досліджений судом під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та підтверджений довідкою СВК Колядинець від 10 березня 2017 року № 82.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд у повній мірі не з'ясував дійсний розмір орендної плати, зокрема, за 2010 - 2011 р.р., оскільки за умовами договору оренди станом на 2008 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 32604,55 грн., а орендна плата, відповідно, 978,14 грн. в рік, тобто 3 % від оцінки землі (т. 1 а.с. 11). Згідно з даними витягу з технічної документації відділу Держземагенства у Липоводолинському районі Сумської області від 16 грудня 2014 року № 2171/04-05 загальна вартість земельних ділянок станом на 2012 рік становила 68975,69 грн. (т. 1 а.с. 100).

Таким чином, стягуючи орендну плату за 2010 - 2011 р.р. у розмірі 2069,27 грн. за кожен рік, суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що вартість земельних ділянок збільшилася тільки у 2012 році, а до цього залишалась на тому рівні, який був вказаний у договорі оренди, тому розрахунок заборгованості по орендній платі виглядає наступним чином:

978,14 грн. (2010 рік) + 978,14 грн. (2011 рік) + 2069,27 грн. (2012 рік: 68975,69х0,03%) + 2069,27 грн. (2013 рік: 68975,69х0,03%) + 2584,52 грн. (2014 рік: 68975,69х0,03%х1,249 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, як зазначено у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр від 12 січня 2017 року № 22-28-0.22-442/2-17) + 5169,04 грн. (2015 рік: 68975,69х0,05% (як розмір орендної плати, вказаний відповідачем у довідці № 82 від 10 березня 2017 року цивільна справа № 581/69/17 т. 1 а.с. 8)х1,2 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, як зазначено у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр від 12 січня 2017 року № 22-28-0.22-442/2-17 ) + 5169,04 грн. (2016 рік) + 5169,04 грн. (2017 рік) = 24186,46 грн.

З огляду на викладене, сума орендної плати за 2010 - 2017 р.р., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 24186,46 грн., а не 26368,72 грн., як вказав суд першої інстанції.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що орендна плата за 2012 - 2017 р.р. була нарахована у більшому розмірі, ніж це передбачено договором та посилання на те, що сума орендної плати за вищевказаний період повинна становити 978,14 грн. за всі вказані роки, як про це зазначено у п. 9 договору, не можна взяти до уваги, оскільки умовами договору передбачена можливість збільшення розміру орендної плати у разі підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації. Крім того, відповідно до довідки Держгеокадастру від 12 січня 2017 року коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення у 2015 році склав 1,433, а у 2016 - 2017 р.р - 1, загальна ж вартість земельних ділянок станом на 2012 рік становила 68975,69 грн., що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, а не 32604,55 грн. як вважає відповідач (т. 1 а.с. 43, 100).

При визначенні розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з невиплатою орендної плати у строки, визначені договором, з чим також не погоджується відповідач, зазначаючи про це в апеляційній скарзі, колегія суддів бере до уваги п. 14 договору оренди, а також керується п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 13 ЦПК України і вважає, що період, за який має нараховуватись пеня, становить з 31 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.

Отже, розрахунок суми пені, яку слід стягнути на користь позивача, виглядає наступним чином: 5169,04 грн.х365 днівх0,3%=5660,10 грн., а не 5676,66 грн., як вказав суд першої інстанції.

При визначені суми судового збору за подання позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру (стягнення орендної плати та пені у загальному розмірі 32045,38 грн.) та немайнову вимогу (стягнення 50000 грн. моральної шкоди), суд першої інстанції врахував норми ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, та вірно вважав, що розмір судового збору за подання позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди становить 640 грн., тобто не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року (1600 грн. х 0,4), тому, враховуючи, що у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 було відмовлено, суд вірно стягнув з останньої на користь держави 459,55 грн. ((640 грн. за вимогу немайнового характеру, які слід було б сплатити при зверненні до суду - (820, 45 грн., сплачених відповідно до квитанції № 8 від 31 жовтня 2017 року при зверненні до суду з позовом - 640 грн. за вимогу майнового характеру)).

Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що розмір ставки судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення моральної шкоди повинен становити 1624 грн.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за договором оренди від 15 листопада 2008 року та пені, а апеляційна скарга, відповідно, має бути частково задоволена.

На підставі ст. 141 ЦПК України, п.1 п.п. 1, 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній на час подання до суду позовної заяви, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог майнового характеру (93%) з СВК Колядинець на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 595,2 грн., а з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 459,55 грн. (вимога немайнового характеру) за розгляд справи в суді першої інстанції.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 6 Закону України Про судовий збір , пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги (7%) з ОСОБА_1 на користь СВК Колядинець підлягає стягненню судовий збір у сумі 67,2 грн. (960х0,07) за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 21 грудня 2017 року в оскарженій частині в даній справі змінити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець про стягнення орендної плати та пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди від 15 листопада 2008 року в сумі 24186,46 грн. та пеню в сумі 5660,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 595,2 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 459,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 виробничого кооперативу Колядинець судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 67,2 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий: Хвостик С.Г. (суддя - доповідач)

Судді: Собина О.І.

ОСОБА_9