Постанова

від 10.04.2018 по справі 813/2171/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року

Київ

справа №813/2171/16

адміністративне провадження №К/9901/1787/17

№К/9901/1790/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя Гулкевич І.З.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (судді Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.)

у справі №813/2171/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Інвест

до Головного управління ДФС у Львівській області, Шевченківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

01.07.2016 року позивач звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Шевченківського відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 981 812 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений термін та зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 981 812 грн. та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Шевченківське відділення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі ДПІ) необґрунтовано не врахувало задеклароване позивачем в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за вересень 2014 року суму від'ємного значення 981 820,00 грн., а тому загальна сума на яку Товариство мало б право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних мало б збільшитись на цю суму. Проте ДФС не здійснило після проведення перевірки податкової декларації збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Львівській області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство своїх заперечень на касаційні скарги не надало.

22.12.2017 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2014 року Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, в якій у рядку 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) відображено суму 4 938 298 грн. та у рядку 24 (залишок від'ємного значення), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) відображено суму 1 246 714 грн.

15.09. та 23.10.2015 року Товариством подано уточнюючі розрахунки до декларації за вересень 2014 з виправленням самостійно виявлених помилок які в день їх подання були прийняті Державною фіскальною службою України.

Оскільки податковий орган на протязі тривалого часу не здійснював дій щодо коригування суми від'ємного значення в системі електронного адміністрування Товариство у червні 2016 року направило уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди з жовтня 2014 року по серпень 2015 року зазначивши при цьому, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду за червень 2015 року збільшена на 981 812 грн. та складає 1 579 056 грн.

Проте після отримання уточнюючих рахунків Державна фіскальна служба України не здійснила відповідних коригувань у системі електронного адміністрування ПДВ, відтак сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні не збільшилась.

Задовольнивши адміністративний позов суди дійшли вірного висновку щодо протиправної бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та правильно при цьому застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини, а саме, статтю 200 1 Податкового Кодексу України, та положення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року № 966.

Не заперечуючи ані щодо правильності встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, ані наявності у позивача права збільшити величину від'ємного значення на суму 981812 грн., відповідачі в порушення приписів статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), не зазначили в чому полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, що унеможливлює задоволення касаційних скарг.

Посилання скаржників на порушення позивачем строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) є безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом 01.07.2016 року після того, як надані у червні уточнюючі розрахунки не були враховані відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер