Рішення

від 13.04.2018 по справі 826/18696/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 13 квітня 2018 року                                                    № 826/18696/16 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ДЖЕКФРУТ» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «ДЖЕКФРУТ» (далі по тексту – позивач, ПП «ДЖЕКФРУТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0093231201 та №0093241201 від 27.09.2016. Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Пунктом 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що на підставі п. п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI контролюючим органом проведена камеральна перевірка ПП «ДЖЕКФРУТ» щодо своєчасності сплати податків до бюджету. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 31.08.2016 №769/26-50-12-01-11. На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 №0093231201 та №0093241201 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 10% у сумі 2  777, 55 грн. та у розмірі 20% у сумі 3  498,39 грн. Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0093241201 контролюючим органом встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 17  491,95 грн., у зв'язку з чим податковий орган застосував до позивача штрафні санкції в еквіваленті 20% від суми заборгованості, що становить 3  498,39 грн. Також, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0093231201 контролюючим органом встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 27  775,60 грн., у зв'язку з чим податковий орган застосував до позивача штрафні санкції в еквіваленті 10% від суми заборгованості, що становить 2  777,55 грн. Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями податкового органу, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до положень ч. 2  ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Так, як убачається з матеріалів справи, 06.04.2015 Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у справі №826/18359/14, згідно якої адміністративний позов приватного підприємства «ДЖЕКФРУТ» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.11.2014 №0011172208 та №0011182208. 13.10.2015 Вищим адміністративним судом України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі №826/18359/14 залишено без змін, а скаргу податкового органу без задоволення. Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку про те, що винесені 13.11.2014 податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві є неузгодженими, а також скасовані судом апеляційної інстанції, а, отже, у платника податків не може виникати перед контролюючим органом ніяких податкових зобов'язань по таким податковим повідомленням-рішенням. Суд погоджується з доводами позивача про те, що якщо податкове зобов'язання не є узгодженим відповідно до положень Податкового кодексу України, воно не має наслідків для платника податків щодо відповідальності за його сплату. Більше того, у випадку, коли таке зобов'язання є неузгодженим, воно не створює наслідків для визначення інших зобов'язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів. Рішення контролюючого органу, визначені суми в якому є неузгодженими, не створює наслідків для визначення інших зобов'язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів. Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, В И Р І Ш И В : Адміністративний позов Приватного підприємства «ДЖЕКФРУТ» задовольнити повністю. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0093231201 та №0093241201 від 27.09.2016. Стягнути на користь Приватного підприємства «ДЖЕКФРУТ» (03039, м. Київ, вул. Грінченка, 18-А, код ЄДРПОУ 35617815) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 26088831). Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255  Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 цього Кодексу.           Суддя                                                                                      Н.М. Шевченко