Рішення

від 13.04.2018 по справі 826/1215/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2018 року № 826/1215/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Інституту економіки промисловості Національної академії наук України до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і вимог,

В С Т А Н О В И В :

Інститут економіки промисловості Національної академії наук України (далі - позивач, Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ГУ ДФСУ у м. Києві) та просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення від 05 серпня 2015 року № 0016981706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05 серпня 2015 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 березня 2016 року № Ю-4500-16;

- рішення № 0004251303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 травня 2016 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 липня 2016 року № Ю-9478-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-9478-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від12 квітня 2017 року № Ю-569-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 вересня 2017 року № Ю-569-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2017 року № Ю-569-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2017 року № Ю-569-17.

Крім того позивач просить зобов'язати відповідача надати документ,що відображає відомості про попередню податкову реєстрацію Інституту економіки промисловості НАН України із зазначенням її дати, та документ щодо відображення дати, з якої Інститут економіки промисловості НАН України перебуває на податковому обліку за новим місцем реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 18 грудня 2017 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 04 грудня 2017 року № Ю-569-17, сформовану станом на 30 листопада 2017 року на суму 121 725, 73 грн.

На думку позивача, підставою для існування такої вимоги стали обставини припинення здійснення повноважень рядом державних органів та установ у місті Донецьку, зокрема й Головного управління Держказначейства у Донецькій області, у якому були відкриті рахунки позивача, через що останній був позбавлений можливості виплачувати заробітну плату працівникам та, відповідно, сплачувати ЄСВ.

Після евакуації до міста Києва позивач подав документи для внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі та 15 вересня 2014 року отримав виписку з ЄДР про місцезнаходження у місті Києві.

15 та 21 жовтня 2014 року позивачу відкриті рахунки в УДКСУ у Печерському районі міста Києва, після чого він відновив можливість виплати заробітної плати працівникам та 28 жовтня 2014 року сплатив ЄСВ за період з липня по жовтень 2014 року до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у М.Києві.

Проте, не врахувавши зазначених обставин, відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, у тому числі й за той період, коли ЄСВ вже було позивачем сплачено.

Використавши можливість адміністративного оскарження, в результаті чого отримано відмову у задоволенні скарг, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 29 січня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, а також відзиву на позовну заяву. Крім того, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк звернення до суду, визнавши причини його пропущення поважними.

Як вбачається із зворотного поштового повідомлення, ухвалу суду від 29 січня 2018 року отримано уповноваженим працівником ГУ ДФС України в м. Києві Бабич 01 лютого 2018 року, проте у визначені судом строки відповідачем не подано заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також відзиву на позовну заяву.

У цьому зв'язку з суд зазначає, що відповідно до положень частини шостої статті 162 та частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, Інститут економіки промисловості НАН України зареєстрований 22 серпня 1980 року, перебував на обліку у ДПІ у Київському районі міста Донецька ГУ ДФС в Донецькій області, а з 24 вересня 2014 року перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05 серпня 2015 року № 00169812706 застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 98 560, 26 грн. за період з 21 серпня по 23 грудня 2014 року.

Крім того, згідно інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС України у м. Києві за даними Податковий блок КОР (71010000) станом на 20 серпня 2014 року у Інституту виникла заборгованість у сумі 250 240,12 грн. за звітом № 1410368091 від 18 серпня 2014 року. Заборгованість обліковувалася за звітами № 1411960325 від 19 вересня 2014 року станом на 22 вересня 2014 року на суму 470 281, 91 грн., № 1412476132 від 13 жовтня 2014 року станом на 20 жовтня 2014 року на суму 709 195, 31 грн. (недоїмка погашена 30 жовтня 2014 року), № 1415890197 від 17 грудня 2014 станом на 22 грудня 2014 року на суму 5 099, 98 грн.

За несвоєчасне перерахування єдиного внеску ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з розрахунками штрафних санкцій та пені за період з 21 серпня 2014 року по 23 грудня 2014 року нараховано штрафні санкції у розмірі 71 429, 53 грн. та пеня у сумі 27 130, 73 грн.

Зазначені рішення та вимоги позивачем оскаржено в адміністративному порядку до Головного управління ДФС України у м. Києві, проте рішенням від 10 вересня 2015 року № 13995/10/26-15-10-08-16 скаргу залишено без задоволення.

Заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (АТО), та осіб, які проживають у зоні проведення АТО або переселилися з неї під час її проведення, передбачені Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (далі - Закон № 1669-VІІ).

Згідно частини першої статті 1 Закону № 1669-VІІ визначено період та територію проведення АТО, а саме: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Місцезнаходженням позивача до його переміщення до міста Києва відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено: 83048, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, вулиця Університетська, 77, що відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність, а також Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, чинного на час розгляду справи, відноситься до території антитерористичної операції.

Отже, господарська діяльність та питання оподаткування позивача підпадають під дію Закону № 1669-VІІ.

Відповідно до абзацу б підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІІ (був чинний до 01 січня 2016 року) врегульовано норми Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), зокрема, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VІІ, де проводилася АТО, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

Такі заяви у довільній формі подавалися позивачем під час адміністративного оскарження рішень та вимог відповідача.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу (у редакції, чинній станом на 01 січня 2016 року).

Разом з тим, не врахувавши зазначених норм та обставин, які склалися на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, відповідачем прийнято рішення від 05 серпня 2015 року № 0016981706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05 серпня 2015 року, а усі подальші оскаржувані рішення та вимоги стали похідними від первинного, тобто за рахунок сум, що надходили від платника єдиного внеску, погашалися суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, та враховуючи наявність несплаченої суми недоїмки, штрафів та пені, сплачені позивачем суми внеску зараховувалися в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Водночас, як встановлено судом, несвоєчасна сплата ЄСВ викликана виключно відсутністю доступу позивача до рахунків Держказначейства, а не його фінансовим станом як платника єдиного соціального внеску, тому викладені у рішенні відповідача від 10 вересня 2015 року № 13995/10/26-15-10-08-16 висновки щодо обов'язку позивача сплачувати ЄСВ незалежно від фінансового стану не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання проти правними та с касування оскаржуваних рішень відповідача обґрунтовані належним чином та підтверджені достатніми доказами, тому підлягають задоволенню.

Крім того, з метою отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) позивач 18 травня 2016 року звернувся до відповідача із заявою № 127/к-218 про надання документу, який відображає відомості про попередню податкову реєстрацію заявника (у випадку зміни юридичної адреси) із зазначенням її дати, та документу щодо відображення дати, з якої заявник перебуває на податковому обліку за новим місцем реєстрації.

У відповідь на звернення позивач отримав лист відповідача від 23 червня 2016 року № 23111/10/26550801з рекомендацією звернутися з даним питанням до відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб.

Разом з тим, Торгово-промислова палата України для видачі зазначеного вище сертифікату вимагає від позивача довідку, належним чином оформлену відповідачем з відображенням даних, які має у своєму розпорядженні відповідач.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати документ, який відображає відомості про попередню податкову реєстрацію заявника (у випадку зміни юридичної адреси) із зазначенням її дати та дати, з якої заявник перебуває на податковому обліку за новим місцем реєстрації, проте не отримав документу, необхідного для оформлення сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), для ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги і у зазначеній частині.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин та наявних у матеріалах справи доказів, враховуючи відсутність відзиву відповідача щодо позовних вимог, суд знаходить підстави для задоволення вимог позивача у спосіб, який відповідає закону і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати наступні рішення та вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві:

- рішення від 05 серпня 2015 року № 0016981706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05 серпня 2015 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 березня 2016 року № Ю-4500-16;

- рішення № 0004251303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 травня 2016 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 липня 2016 року № Ю-9478-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-9478-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від12 квітня 2017 року № Ю-569-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 вересня 2017 року № Ю-569-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2017 року № Ю-569-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2017 року № Ю-569-17.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві нада3. ти Інституту економіки промисловості Національної академії наук України документ, що відображає відомості про попередню податкову реєстрацію Інституту економіки промисловості НАН України із зазначенням дати реєстрації, та дати, з якої Інститут економіки промисловості НАН України перебуває на податковому обліку за новим місцем реєстрації.

Стягнути на користь Інституту економіки промисловості Національної академії наук Украї4. ни (03057, м. Київ, вул. Желябова, 2, код ЄДРПОУ 05420557) понесені судові витрати у розмірі 1 825,90 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять грн. 90 коп.) за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда