Постанова

від 12.04.2018 по справі 753/5479/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №753/5479/15-ц

провадження № 22-ц/796/2807/2018

12 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

при секретарі Іванову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Адвокатського об'єднання Юридичне бюро Крижанівський та партнери , ОСОБА_11 про розірвання договорів, стягнення коштів та суми боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року у складі судді Вовка Є.І.,

встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_11 про стягнення коштів за договорами про надання правової допомоги.

ОСОБА_6 свої позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_11 на свою користь 75 000 грн. обґрунтовувала тим, що 30 квітня 2013 року між нею та адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери в особі ОСОБА_11 укладено договір про надання юридичної допомоги № 259д/2, предметом якого було надання юридичної допомоги щодо представництва інтересів замовника з питань повернення банківського вкладу відповідно до договорів банківського вкладу № Т 213 6409 від 16.05.2012 року, укладеного з ПАТ Банк Таврика , та в кримінальному провадженні № 12012110100001617 від 24.01.2012 року. Вона сплатила відповідачу особисто 75 000 грн., про що відповідачем було надано розписку. Отримавши кошти, адвокат ОСОБА_11 свою роботу не виконав, позов не подав до суду, в судові засідання не з'являвся, про причини неявки не повідомляв, ні документів, ні грошей не повернув та зникнув.

09 грудня 2015 р. позивачі подали заяву про зміну/уточнення позовних вимог, в якій просили: розірвати укладені між відповідачами Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери , ОСОБА_11 та позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; стягнути з відповідачів на користь вказаних осіб грошові кошти, сплачені у рахунок виконання договорів про надання юридичної допомоги; стягнути з відповідача ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 суму грошового займу 75 000 грн., яка передана йому 15 червня 2013 року згідно боргової розписки, та за період з 15.06.2013 -13.08.2015 р.: 3% річних - 4863,70 грн., пеню -46678,76 грн., інфляційних втрат - 55 843,33 грн., всього 182 385,79 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що відповідач ОСОБА_11, отримавши довіру з її боку, яка базувалася на його статусі адвоката, домовився з нею про надання йому тимчасового займу у сумі 75 000 грн. Такі відносини були оформлені письмовою борговою розпискою. На неодноразові її вимоги повернути позику відповідач ухилявся або відповідав відговорами. На даний час зв'язок з ним відсутній, що змусило її звернутися до суду за захистом своїх прав.

Вказані зміни/уточнення до позовної заяви були прийняті судом до розгляду 13 січня 2016 року (а.с.227 т.1).

10 травня 2017 р. ОСОБА_6 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_11 на її користь суму грошового займу, що підлягає поверненню в сумі 70 000 грн., пеню за період з 15.06.2013 р. по 28.02.2017 р. - 82 970,14 грн., інфляційні втрати за вказаний період - 74 200 грн., штраф (3%) - 7 795,89 грн.

Посилалась на ті підстави, що суттєво збільшився календарних строк, протягом якого відповідач лише частково виконав перед нею свої боргові зобов'язання, підтверджені угодою від 14 травня 2014 року: наприкінці травня 2014 року із загальної суми боргу 75 000 грн. відповідач повернув їй 5000 грн. Таким чином сума боргу, що підлягає поверненню, складає 70 000 грн.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 25 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 23 травня 2013 року між ОСОБА_9 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 23 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 25 квітня 2013 року між ОСОБА_8 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 25 березня 2013 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 15 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 29 квітня 2013 року між ОСОБА_12 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери . Розірвано договір про надання юридичної допомоги від 29 квітня 2013 року між ОСОБА_7 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери .

Розірвано угоду про надання адвокатської допомоги від 30 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери .

Стягнуто з Адвокатського об'єднання Юридичне бюро Крижанівський та партнери на користь ОСОБА_1 - 1 743 грн. 44 коп.; на користь ОСОБА_9 - 11 464 грн. 69 коп.; на користь ОСОБА_4- 4 325 грн. 58 коп.; на користь ОСОБА_8 - 11 982 грн.; на користь ОСОБА_3 - 15 046 грн.; на користь ОСОБА_12 - 833 грн. 10 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить заочне рішення Дарницького районного суду в частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів по розписці ( суми боргу, 3% річних, втрат від інфляції), які були заявлені та не розглянуті судом , скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, стягнувши з ОСОБА_11 на її користь суму боргу 70 000 грн., суму встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - 82 964, 50 грн., три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення - 9 563, 85 грн., всього 162 528,35 грн. Стягнути з ОСОБА_11 на її користь судові витрати.

Свої доводи обґрунтовує тим, що між нею та ОСОБА_13 07 червня 2013 року було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_11 позичив у неї 75000 грн. строком на три місяці до 07 вересня 2013 року. У серпні 2013 року ОСОБА_14 перестав виходити на зв'язок та почав від неї переховуватися. 04 травня 2014 року ОСОБА_14 зателефонував та запропонував зустрітися. На зустрічі відповідач підтвердив своє зобов'язання повернути їй 75000 грн. до 01 червня 2014 року. 29 травня 2014 року ОСОБА_11 повернув їй лише частину боргу у розмірі 5000 грн., чим порушив взяті на себе зобов'язання.

05 жовтня 2017 року їй стало відомо про те, що в справі призначено нового суддю. Не вивчивши належним чином матеріали справи та зміст позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні її вимог до ОСОБА_11, замінивши їх на загальні солідарні вимоги інших позивачів. Одночасно в рішенні повідомляється про розірвання угоди надання адвокатської допомоги від 30 квітня 2013 р., в той час як згідно з позовом від 13 серпня 2015 року вона просила стягнути з відповідача ОСОБА_11 на свою користь грошову суму згідно боргової розписки та не пред'являла солідарних вимог та інших претензій до відповідачів.

Залишивши без уваги позовні вимоги, не з'ясувавши обставини справи та не дослідивши наявні в ньому усні і письмові докази, суд визнав її вимоги до фізичної особини ОСОБА_11 такими, що не доведенні та не обґрунтовані. Одночасно суд безпідставно відхилив подані нею 10 травня 2017 року зміни до позову.

Оскільки її позовні вимоги по суті судом розглянуто не було, просила оцінити правові відносини, що виникли по борговій розписці, та у відповідності до ст.1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та Адвокатським об'єднанням "Юридичне бюро "Крижанівський та партнери", як виконавцем, в особі ОСОБА_11, укладено угоду про надання адвокатської допомоги від 30 квітня 2013 року.

Виходячи з доведеності тієї обставини, що зобов'язання за вказаною угодою виконавцем виконано не було, проте ОСОБА_6 не довела факт оплати грошових сум за вказаним правочином, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання цієї угоди та відмову у задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів.

У прийнятті до розгляду позовних вимог ОСОБА_6 з урахуванням змін від 13 серпня 2015 р. та подальших змін суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що вказані зміни були подані після відкриття провадження у справі, останні стосувались змін як предмету так і підстав позову, в подальшому відбулася зміна судді, після якої справа розглядається спочатку.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_6 з урахуванням змін про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням вимог встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, були прийняті судом першої інстанції до розгляду 13 січня 2016 року (а.с.227 т.1).

26 липня 2017 р. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку зі звільненням з посади судді, в провадженні якого перебувала дана справа (а.с.162 т.2). Справу призначено до розгляду в іншому складі суду на 05.10.2017 р.

05 жовтня 2017 року судом першої інстанції розглянуто справу у відсутність учасників справи та ухвалено заочне рішення. Отримавши від ОСОБА_6 заяву про розгляд справи в її відсутність та не повідомивши завчасно про відмову у прийнятті до розгляду її позовної заяви від 13 серпня 2015 року з урахуванням подальших змін, яка вже була прийнята до розгляду судом, не з'ясувавши думку останньої, чи підтримує вона позовні вимоги в попередній редакції, судом першої інстанції було порушено право останньої на справедливий розгляд і вирішення справи.

При цьому судом першої інстанції задоволено позовні вимоги про розірвання угоди про надання адвокатської допомоги від 30 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери, які заявлені не були.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині, що у відповідності до ч.2 ст.377 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті пред'явлених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягнення суми боргу за договором позики не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як пояснила ОСОБА_6 в судовому засіданні, грошові кошти в сумі 75 000 грн. вона передала ОСОБА_11 як позику за договором від 07 червня 2013 року.

Вказаного договору ОСОБА_6 суду не надала, посилаючись на те, що він залишився у відповідача, який мав поставити на ньому печатку.

На підтвердження існування між сторонами правовідносин позики позивач посилається на угоду від 14 травня 2014 року (а.с.226 т.1).

Відповідно до змісту вказаної угоди, ОСОБА_11, як президент корпорації "А.D.К. Юкрейн", та ОСОБА_6 уклали угоду, яка є невід'ємною частиною (договору) контракту від 07 червня 2013 року, сторони домовились зупинити дію цього контракту та ОСОБА_11 від імені корпорації "А.D.К. Юкрейн" бере на себе зобов'язання повернути грошові кошти ОСОБА_6, внесені нею по цьому контракту, а саме 75 000 грн. в строк до 01 червня 2014 року.

У вказаній угоді не зазначено, дію якого контракту було припинено, у зв'язку з чим вносились грошові кошти по цьому контракту та внаслідок чого у корпорації "А.D.К. Юкрейн" в особі її президента виник обов'язок по поверненню вказаних грошових коштів.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Виходячи лише зі змісту наданої угоди від 14 травня 2014 року та її умов неможливо встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики.

Надана позивачем угода не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки з неї не вбачається факт отримання певної грошової суми саме в борг, тобто із зобов'язанням повернення.

Як вбачається з тексту угоди, обов'язок по поверненню грошових коштів виник у зв'язку з зупиненням дії контракту, а не у зв'язку з отриманням грошових коштів у борг.

При вирішенні даної справи суд враховує і те, що протягом розгляду справи позивач по різному зазначала обставини, на яких ґрунтувались її вимоги про стягнення вказаних коштів: за договором по надання юридичної допомоги від 30 квітня 2013 року; внаслідок передачі коштів 15 червня 2013 року згідно боргової розписки; відповідно до договору позики від 07 червня 2013 року.

З тексту рішення Дисциплінарної палати Київської міської Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 квітня 2014 року, ухваленого за результатами розгляду скарг громадян, в тому числі ОСОБА_15, на дії адвоката ОСОБА_11 (свідоцтво №1197 від 15.10.1998 р.) вбачається, що скарга ОСОБА_15 містила посилання на те, що вона позичила ОСОБА_11 75 000 грн. для інвестиційного проекту. По даному факту 08.10.2013 р. Дарницьким РУГУ МВС України порушено кримінальне провадження за статтею 190 КК України. (а.с.153 т.1).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачу було роз'яснено її обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Своїм правом надання доказів позивач не скористалась.

З огляду на те, що позивач не довела своє право вимагати від відповідача виконання саме боргового зобов'язання, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_6

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання угоди про надання адвокатської допомоги від 30 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та Адвокатським об'єднанням Юридичне бюро Крижанівський та партнери , про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягнення боргу за договором позики скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді: