Рішення

від 28.03.2018 по справі 909/1134/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1134/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Павлюк У.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісмоли"

(вул.Заводська, 4, смт.Вигода, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77552)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатсмоли"

(вул.Заводська, 15, м.Калуш, Івано-Франківська обл., 77300)

про зобов'язання здійснити поставку товару та стягнення 106681 грн 06 коп пені

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 29.12.2017);

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 29.12.2017);

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, (договір про надання правової допомоги №01-18/12-2017 від 18.12.2017, ордер серія ЛВ № 076394 18.12.2017).

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність 01-22/12-2017 від 22.12.17)

ВСТАНОВИВ: ТОВ "Полісмоли" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Карпатсмоли" про зобов'язання здійснити поставку товару та стягнення 106681 грн 06 коп пені. Підставою позову є невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару (концентрату карбамідо-формальдегідного КФК-85) згідно укладеного між сторонами договору поставки № 09-17ПС від 13.09.17 .

Ухвалою від 07.12.17 господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі.

15.12.17 набрав чинності Закон України від 03.10.17 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.17 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, справа розглядалася за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 26.02.18 господарський суд відмовив ТОВ "Карпатсмоли" в задоволенні клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 1798/18).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.03.18.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.18, яка занесена до протоколу судового засідання, суд, на підставі п.2 ч.2 ст.202 ГПК України, відклав розгляд справи по суті на 28.03.18.

22.03.18 відповідачем подано клопотання № 01-21/03-2018 від 21.03.18 (вх.№4675/18) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 28.03.18 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки, відповідач не виконав взятий на себе обов'язок з поставки йому товару у визначений договором строк та у визначеній сторонами кількості, а повернув кошти за недопоставлений товар. Такі дії відповідача, на думку позивача, є односторонньою відмовою від договору, що не передбачено договором та підставою для сплати пені за несвоєчасну поставку товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не подано погодженої сторонами заявки на відвантаження товару; не подано доказів, які б підтверджували факт належного виконання ним обов'язку щодо прийняття товару, тоді як саме на нього покладено обов'язок надати транспортний засіб під завантаження на склад продавця згідно погодженої заявки; позивачем не подано доказів, які б свідчили про відсутність товару у нього на складі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Листом № 6Ж від 01.09.17 позивач звернувся до відповідача з пропозицією придбати у нього у вересні 2017 року КФК-80 в кількості 500 тонн за ціною 9380 грн без ПДВ на умовах поставки - склад продавця: м.Калуш, Івано-Франківської області.

Листом № 525/17 від 01.09.17 відповідач повідомив про готовність поставки позивачу КФК-80 власного виробництва в кількості 500 тонн по ціні 9380 грн без ПДВ на умовах поставки - FCA: м.Калуш, вул.Заводська, 15 при 100% оплаті.

Листом № 30 від 08.09.17 позивач запропонував відповідачу свій графік поставок КФК-80 та просив прискорити формування договору між підприємствами.

13.09.17 між ТОВ "Карпатсмоли" (продавець) та ТОВ "Полісмоли" (покупець) укладено договір поставки № 09-17ПС, за умовами якого продавець зобов'язався поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості і за цінами згідно зі специфікаціями (погоджені сторонами), що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених в даному договорі.

В п.1.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями на підставі попередньої письмової заявки покупця, а також після узгодження ціни на поставку кожної партії товару та підписання сторонами специфікації.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору продавець поставляє товар за цінами, зазначеними в специфікаціях; оплата за товар, що поставляється по даному договору, здійснюється в національній валюті України по реквізитам "продавця" згідно специфікації; умови та терміни оплати товару вказуються у специфікаціях; форма розрахунків - безготівкова.

Згідно п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору умови та терміни поставок кожної партії товару узгоджуються сторонами і вказуються у відповідних специфікаціях до даного договору; датою поставки товару покупцю сторони вважають дату, зазначену в накладній на товар; датою поставки товару покупцю сторони вважають дату, зазначену в накладній на товар; передача-прийом товару здійснюється покупцем згідно з Інструкціями Держарбітражу № П-6 та № П-7; право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами накладної на кожну окрему партію товару.

В п.5.2 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день протермінування.

Згідно п.8.1 договору всі зміни і доповнення до нього матимуть юридичну силу, якщо вони вчинені у письмовій формі у вигляді додатків, що становлять невід'ємну частину договору, за підписом повноважних представників сторін.

Договір у відповідності до п.п.9.1, 9.2 набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.17 року; у випадку відсутності заяви жодної із сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору, він вважається автоматично продовженим на кожен наступний строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором до моменту закінчення строку його дії. Кількість таких продовжень не обмежена сторонами.

Якщо на момент припинення (розірвання) договору стороною не виконано будь-яке зобов'язання - договір продовжує діяти до моменту виконання такою стороною всіх зобов'язань та проведення остаточних розрахунків.

До укладеного договору поставки № 09-17ПС від 13.09.17 сторонами підписано специфікацію № 1 від 13.09.17, в якій визначено найменування товару - концентрат карбамідо-формальдегідний КФК-85 в кількості 500 т загальною вартістю 6108000 грн.

Відповідно до п.1 специфікації умови поставки товару - FCA (ІНКОТЕРМС 2010) на складі продавця (м.Калуш, вул.Заводська, 15). Товар поставляється покупцю (окремими партіями). Покупець зобов'язується надати транспортний засіб під завантаження на складі продавця згідно погодженої заявки.

Згідно п.2 специфікації поставка товару здійснюється з 14.09.17 до 30.09.17 згідно договору, письмової заявки покупця і даної специфікації.

Умови оплати 100% передоплата на протязі 5 календарних днів після підписання даної специфікації, однак не пізніше дати відгрузки товару.

На виконання умов договору позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків № 368 від 13.09.17 на суму 2443200 грн та № 379 від 18.09.17 на суму 3664800 грн повністю перерахував відповідачу передоплату за товар.

Оплата проводилася в такому порядку:

- 14.09.17 платіжним дорученням № 72 перераховано 366480 грн,

- 18.09.17 платіжним дорученням № 79 перераховано 2076720 грн,

- 20.09.17 платіжним дорученням № 93 перераховано 488640 грн,

- 20.09.17 платіжним дорученням № 89 перераховано 732960 грн,

- 25.09.17 платіжним дорученням № 103 перераховано 855120 грн,

- 26.09.17 платіжним дорученням № 104 перераховано 244320 грн,

- 27.09.17 платіжним дорученням № 106 перераховано 1343760 грн.

Відповідач в період з 14.09.17 по 02.10.17 поставив позивачу товар на суму 3672618 грн 24 коп, що підтверджується видатковими накладними № 667 від 14.09.17. № 685 від 19.09.17, № 691 від 20.09.17, № 697 від 21.09.17, № 708 від 25.09.17, № 715 від 26.09.17, № 723 від 27.09.17, № 730 від 28.09.17, № 735 від 29.09.17, № 745 від 02.10.17.

Листом № 37 від 27.09.17 позивач запропонував відповідачу надати графік поставок залишкових обсягів недопоставленого товару та вимагав пояснення причин несвоєчасного виконання графіку поставок.

Позивач направив відповідачу претензію № 46 від 30.10.17, в якій вимагав поставки товару на оплачену суму. Також, вказував, що таке несумлінне та безвідповідальне ставлення до виконання взятих на себе обов'язків або ж фізична неможливість забезпечити навіть незначні об'єми товару підприємством, яке є єдиним виробником карбамідо-формальдегідного концентрату в Україні і претендує на статус національного товаровиробника, є неприпустимим і в світлі антидемпінгового розслідування щодо виробників цього товару з Російської Федерації повинно бути прийняте Міністерством економічного розвитку і торгівлі до уваги.

Листом № 626/17 від 31.10.17 відповідач висловив бажання продовжувати співпрацю, але зазначив, що засновниками позивача в мережі інтернет публікується неправдива, спотворена інформація щодо антидемпінгового розслідування, яке проводить Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, в зв'язку з чим просив прийняти міри та надати спростування висвітленій інформації в ЗМІ і підтвердити якість отриманої у нього продукції.

01.11.17 відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 2435381 грн 76 коп.

ОСОБА_5, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

В п.2 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.665 ЦК України).

У статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами, у Специфікації №1 від 13.09.17 до договору поставки №09-17 ПС від 13.09.17, визначено термін поставки товару - з 14.09.17 по 30.09.17, згідно договору, письмової заявки покупця і даної специфікації.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Так, згідно договору та специфікації, однією з умов для поставки товару є письмова заявка покупця, яка має бути погоджена продавцем (відповідачем).

Наведені умови договору та специфікації , з врахуванням ст.663 Цивільного кодексу України, дають підстави стверджувати, що обсяги і строки поставок кожної (окремої) партії товару оговорюються сторонами окремо шляхом виставлення покупцем відповідних письмових заявок для доведення до відома продавця умов щодо обсягів і строків поставки кожної партії товару та відповідного її погодження продавцем.

Позивач розцінює лист №30 від 08.09.17, де ним, до укладення 13.09.17 договору поставки з відповідачем, запропоновано відповідачу графік поставок КФК-80, як погоджену сторонами заявку на поставку товару. Також вказує, що сторони систематично домовлялися про поставку конкретної партії товару в телефонному режимі та при особистій зустрічі.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В ч.2 та ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

В договорі поставки від 13.09.17 сторонами не визначено, що лист №30 від 08.09.17 є невід'ємною частиною договору, а тому вказаний лист не є належним та достатнім доказом, який свідчить про надання позивачем письмової заявки на поставку окремих партій товару.

Інших письмових заявок на поставку товару, погоджених сторонами у межах дії укладеного між ними договору поставки, матеріали справи не містять.

Наявні в матеріалах справи роздруківки телефонних дзвінків підтверджують лише сам факт здійснення дзвінків на телефонні номери.

У заявах свідків, які містяться в матеріалах справи, викладено обставини щодо погодження заявок на поставку товару в усному та телефонному режимах.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Згідно ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору та специфікації до нього передбачено здійснення поставки товару згідно письмової заявки покупця, то належними та допустимими доказами, які би свідчили про направлення продавцю такої заявки можуть бути тільки письмові докази, що свідчать про направлення заявки відповідачу. Вказані обставини, в даному випадку, не можуть підтверджуватися телефонними дзвінками чи показами свідків.

Оскільки, покази свідків не є належними та допустимими засобами доказування по викладених ними обставинах, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про виклик свідків від 26.02.18 (вх. № 3237/18).

Таким чином, позивачем не доведено суду факту наявності погоджених письмових заявок на поставку товару, що виключає доведеність факту обізнаності відповідача зі строками поставки.

Відповідно до ч.2 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Умовами договору та підписаної до нього специфікації № 1 визначено обов'язок продавця поставити товар на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010) на складі продавця (м.Калуш, вул. Заводська, 15) і обов'язок покупця - надати транспортний засіб під завантаження на складі продавця згідно погодженої заявки.

Згідно ОСОБА_5 ІНКОТЕРМС 2010 FCA ("Франко-перевізник") означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи.

При перевезенні автомобільним транспортом поставка перевізнику (якщо завантаження відбувається на підприємстві продавця) вважається завершеною, коли товар навантажений на транспортний засіб, наданий покупцем. Якщо товар доставляється на підприємство перевізника, то поставка вважається завершеною після передачі товару перевізнику або іншій особі, що діє від його імені.

Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару із зазначеного місця та завчасно повідомити продавця про найменування перевізника, а в окремому випадку - вказати вид транспорту, а також дату або термін поставки йому товару і залежно від обставин пункт, куди товар має бути поставлений перевізникові.

Доказів укладення договору на перевезення вантажу та повідомлення відповідача про перевізника та вид транспорту, що повинен здійснювати перевезення товару, позивачем суду не подано.

Надані відповідачем реєстри автомобілів на відвантаження за період з 14.09.18 по 02.10.17, а також лист № 190 від 26.01.18 ПП "Крафт МП" - організації, що надає послуги по охороні території відповідача згідно договору від 01.01.16, свідчать про те, що за період з 13.09.17 по 31.10.17 простою будь-яких транспортних засобів не відбувалося, в'їзд на територію ТОВ "Карпатсмоли" з метою завантаження товару не заборонявся.

Подані позивачем листи ТОВ "Світло-Хімсервіс" № 08/02 від 08.02.17 та ТОВ "Саноіл" №08.052-1 від 08.02.18 свідчать лише про готовність останніх надати послуги на перевезення вантажу в кількості 300т власним автотранспортом за маршрутом м.Калуш - смт.Вигода.

Суд критично оцінює доводи позивача про відсутність у відповідача належного для поставки обсягу продукції, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів протилежного (відомість залишків КФК в період з 14.09.17 по 31.10.17 на ТОВ "Карпатсмоли", термінові звіти про виробництво промислової продукції).

Таким чином, позивач не надав суду належних і достатніх доказів своєчасного виставлення боржнику вимоги про поставку товару з зазначенням строків та обсягів, інформації про вид транспорту, найменування перевізника, а тому боржник не міг виконати свого обов'язку у строки, наведені в специфікації, що виключає наявність підстав стверджувати про прострочення виконання зобов"язання відповідачем по поставці товару та застосування до нього відповідальності, передбаченої п.5.2 договору (пені).

За приписами ст.174 Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарський договір.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Отже, відповідно до діючого законодавства, сторони на власний розсуд погоджують істотні умови правочинів зі своїми контрагентами, в тому числі й щодо строку дії цих правочинів та можливості їх пролонгації.

Відповідно до ч.1 ст.361 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В п.9.1 та п.9.2 договору поставки сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.17. У випадку відсутності заяви жодної із сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору, він вважається автоматично продовженим на кожен наступний строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором до моменту закінчення строку його дії. Кількість таких продовжень не обмежена сторонами.

Матеріали справи не містять заяв сторін про припинення дії договору поставки №09-17ПС від 13.09.17 чи його розірвання, судом з'ясовано, що такі заяви сторонами не надсилалися.

Отже, укладений сторонами договір поставки не розірваний у встановленому законом порядку, є чинним до повного виконання сторонами ( 9.4 договору), а тому позивач після виконання свого обов"язку відповідно до договору, не позбавлений можливості звернутися до відповідача про поставку товару в недопоставленому обсязі, який ними було обумовлено в договорі № 09-17ПС від 13.09.17.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Клопотання адвоката ОСОБА_3 (вх. №4675/18) про відшкодування на користь ТОВ "Карпатсмоли" витрат на професійну правничу допомогу та витрат адвоката, пов"язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 51160 грн, підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При розгляді даної справи професійну правничу допомогу ТОВ "Карпатсмоли" надавав адвокат ОСОБА_3 (номер свідоцтва № 000410 від 14.07.2016.)

В клопотанні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокат ОСОБА_3 просить відшкодувати на користь ТОВ "Карпатсмоли" 51160 грн витрат на професійну правничу допомогу, що були йому сплачені у повному обсязі 21.03.18.

Судом з'ясовано, що в п.3.1 та п.3.2 договору № 01-18/12-2017 про надання правової допомоги від 18.12.17, укладеному між ТОВ "Карпатсмоли" та адвокатом ОСОБА_3 зазначено, що ціна договору, порядок обчислення гонорару адвоката, порядок його сплати та відшкодування додаткових витрат, які пов'язані з наданням правової допомоги (послуг) за цим договором, визначаються сторонами додатково та оформляються у додатках до цього договору; які підписуються сторонами та скріплюються їх печатками (за наявності), після чого вони становлять невід'ємну частину цього договору.

Згідно п.2.1.1 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 01-18/12-2017 від 18.12.17 гонорар адвоката складає 50 євро без ПДВ за 1 (одну) годину надання правової допомоги.

У відповідності до акту надання послуг №1 на правову допомогу ТОВ "Карпатсмоли" у справі № 909/1134/17 адвокатом ОСОБА_3 протягом січня - березня 2018 року було витрачено 30 робочих годин, вартість яких склала 47560 грн; вартість додаткових витрат - 3600 грн.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Згідно ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, яка визначає критерії співрозмірності з розміром витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до ч.2 ст.126 та ст.129 Господарського процесуального кодексу України судом має бути встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Незважаючи на те, що п.3.1 та п.3.2 договору про надання правової допомоги від 18.12.17 для визначення суми та порядку відшкодування, зокрема, додаткових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги за договором, передбачено необхідність складання додатків до нього, підписаних сторонами та скріплених печатками, відповідачем не подано суду доказів узгодження між сторонами найменування додаткових витрат, їх суми та порядку їх відшкодування, а тому суд не приймає до уваги додані відповідачем до клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу квитанції про оплату послуг харчування та заправку автомобіля пальним, адже ним не доведено, що зазначені витрати пов'язані саме з розглядом даної справи і такі витрати погоджені ТОВ "Карпатсмоли".

Крім того, оцінивши витрати на професійну правничу допомогу відповідачу з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд, беручи до уваги той факт, що встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати складає 3723 грн, (у погодинному розмірі: з 1 січня - 22,41 грн), а прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року - 1762 грн, вирішив стягнути з позивача в якості відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу 20000 грн.

При цьому, судом взято до уваги баланс між правами відповідача, захист яких забезпечувався, та інтересами позивача, який не має нести надмірний тягар, якщо відповідач залучив адвоката до справи, вартість послуг якого за конкретних обставин справи не є ринковою.

Що стосується розподілу судового збору, то слід зазначити таке.

Згідно Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позовної заяви складав 1600 грн.

Позивач при зверненні до суду з позовом до відповідача заявив дві вимоги - немайнову - зобов"язати відповідача виконати договірні зобов"язання, за яку мав сплатити судовий збір в розмірі 1600 грн; та майнову - стягнути пеню за невиконання мов договору, за яку мав сплатити судовий збір в розмірі 1600 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено 38130 грн 95 коп.

Внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення зайво сплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Судовий збір розмірі 3200 грн, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.13, 126, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судовий збір у розмірі 3200 грн залишити за позивачем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісмоли" (вул.Заводська, 4, смт.Вигода, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77552, код 41402290) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатсмоли" (вул.Заводська, 15, м.Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код 33578130) 20000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.04.18.

Суддя Рочняк О.В.