Рішення

від 13.04.2018 по справі 910/1863/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.04.2018Справа №  910/1863/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-К", м. Київ до Приватного підприємства "Купава", м. Київ про стягнення 3  619,17 грн., -   Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-К" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Купава" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 3  619,17 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором № К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014р. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідачу – відзив на позовну заяву, а позивачеві – відповідь на відзив. 23.03.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність факту надання позивачем обумовлених договором послуг та оскільки позивачем не надано до матеріалів справи підписаних з боку відповідача актів виконаних робіт, у останнього як замовника за договором відсутній обов'язок щодо оплати таких послуг. Крім того, відповідач вказує на те, що серед іншого, ним не отримано рахунок на оплату № 539 від 01.03.2015р. та акт надання послуг № 3329 від 16.12.2016р. на суму 820,74 грн. про направлення яких вказує позивач у своїй позовній заяві. 27.03.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказує на те, що кожен з боргових рахунків, що включені до ціни позову є відсотковим нарахуванням від вартості відвантаженого відповідачем товару за договором поставки № К-1 від 01.08.2014р. та з урахуванням відсутності заборгованості за яким та наявності факту поставки нарахування плати за послуги мають об'єктивне нарахування. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не надано, в тому числі й у листі вих. № 054/12 від 20.12.2016р. жодних аргументів, пояснень, зауважень, обґрунтувань щодо якості наданих позивачем послуг. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 01.08.2014 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № К-1/1 (маркетингових послуг) (надалі – Договір), за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується надати йому маркетингові послуги (що сприяють збільшенню обізнаності споживачів і підвищенню лояльності до товару) щодо підписання договору поставки та по проведенню комплексних дій, націлених на активний продаж товару, торговельних марок, щодо якого здійснює господарську діяльність замовник (п. 1.1. договору маркетингових послуг). У відповідності до п.п. 1.2.11. Договору виконавцем згідно даного договору надаються послуги з передпродажної підготовки товару, щодо якого здійснює свою діяльність замовник. В п.п. 2.2.8. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачеві надані послуги в порядку та строки, визначені згідно з даним договором. Згідно п.п. 3.1.9. Договору вартість послуг передбачених п. 12.1.11. даного договору, складає 0 % від грошової суми, сплаченої виконавцем замовнику протягом поточного облікового періоду надання послуг, за поставлений останнім або дистриб'ютором товар згідно з договором поставки товару, включаючи суми, на які сторонами було проведено взаємозалік. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків. Як передбачено в п.п. 3.1.10. Договору вартість послуг передбачених п. 12.1.11. даного договору, складає 0 % від вартості відвантаженого товару згідно договору поставки товару, виконавцю замовником протягом поточного облікового періоду. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків. 01.08.2014 року між позивачем та відповідачем  укладено Додаткову угоду без номеру до Договору, згідно умов якої сторони погодили наступну (нову) редакцію, зокрема, п. 3.1.10. Договору, а саме: «Вартість послуг передбачених п. 12.1.11. даного договору, складає за ТМ: «Щедрий дар», «Чумак», «Стожар», «Орія», «Любонька» 1,5 % (півтора), за ТМ: «Маринадо», «Ravika» 5 % (п'ять), ТМ: «Долина бажань» 5 % (п'ять), ТМ «Старт» 3 % (три), ТМ «Galicia» 5 % (п'ять) від вартості відвантаженого товару згідно договору поставки товару, виконавцю замовником протягом поточного облікового періоду. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків. 01.08.2014 року між позивачем та відповідачем  укладено Додаткову угоду без номеру до Договору, згідно умов якої сторони погодили надання позивачем маркетингових послуг щодо торгових марок «Марс», «M%M's», «Сникерс Стик» з розрахунком ретро-бонуса (плати за послуги) за місце в секції (відділі)/місце на касі і планорама – 5 %, асортимент/товарний запас – 5 %, максимально – 10%, оплату за які замовник зобов'язувався здійснювати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця або проведення взаємозаліків з виконавцем в розмірі, визначеному п. п. 3.2.1., 3.2.2., 4.1. Договору, на протязі 7 (семи) днів після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, вказаних в п. 3.1. угоди та виписки виконавцем рахунку-фактури на оплату цих послуг. За твердженнями позивача, на виконання умов договору, ним було надано відповідачеві обумовлені договором послуги на загальну суму 3  619,17 грн., підтвердженням чого є долучені до матеріалів справи рахунки на оплату разом з актами надання послуг, а саме: рахунок № 287 від 01.02.2015р. та акт № 203 від 01.02.2015р. на суму 203,83 грн.; рахунок № 537 від 01.03.2015р. та акт № 1826 від 11.09.2015р. на суму 953,11 грн.; рахунок № 538 від 01.03.2015р. та акт № 1827 від 11.09.2015р. на суму 1  641,49 грн.; рахунок № 539 від 01.03.2015р. та акт № 3329 від 16.12.2016р. на суму 820,74 грн. Як зазначає позивач вказані рахунки на оплату разом з актами надання послуг були направлені відповідачеві (оригінали фіскального чеку № 5381 від 13.12.2016р. та опису вкладення у цінний лист у справі), проте залишені останнім без оплати. З огляду на те, що відповідачем не здійснено оплату вартості наданих послуг у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг. Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За твердженнями позивача, відповідачеві надано послуги за договором на загальну суму  3  619,17 грн., що підтверджується вказаними вище рахунки на оплату разом з актами надання послуг. Однак суд частково не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного. За умовами п. 2.2.9. Договору підтвердженням надання послуг згідно з даним договором є акти виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати та повернути виконавцеві акти виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання. У разі якщо замовник не передає чи не надішле виконавцеві підписаний примірник акту, чи не заявить письмові зауваження щодо наданих послуг, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку замовника, а послуги – наданими. Судом встановлено, що надані позивачем до матеріалів справи акти надання послуг не підписані з боку відповідача, проте матеріалами справи підтверджується направлення відповідачеві (оригінали фіскального чеку № 5381 від 13.12.2016р. та опису вкладення у цінний лист у справі) рахунку № 287 від 01.02.2015р. та акту № 203 від 01.02.2015р. на суму 203,83 грн., рахунку № 537 від 01.03.2015р. та акту № 1826 від 11.09.2015р. на суму 953,11 грн., рахунку № 538 від 01.03.2015р. та акту № 1827 від 11.09.2015р. на суму 1  641,49 грн. При цьому, з листа вих. № 054/12 від 20.12.2016р. вбачається, що направлені позивачем рахунки на оплату та акти надання послуг отримано відповідачем 20.12.2016р., з урахуванням чого відповідач на підставі п. 2.2.9. Договору мав підписати та повернути виконавцеві акти виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів у строк до 23.12.2016р. включно. У листі вих. № 054/12 від 20.12.2016р. відповідачем заперечується факт надання відповідачем визначених у названих вище рахунках та актах послуг, у зв'язку з чим відповідач вказує на відсутність підстав для проведення розрахунків з позивачем. Разом з тим, жодних аргументів, пояснень, зауважень, обґрунтувань щодо якості наданих позивачем послуг, як вірно вказує позивач у відповіді на відзив, вказаний лист не містить. Інших доказів на підтвердження відсутності факту надання позивачем обумовлених договором послуг матеріали справи не містять. Таким чином, за умовами п. 2.2.9. Договору за відсутності мотивованих письмових зауважень щодо наданих послуг, вказані вище акти вважаються визнаними і узгодженими з боку замовника, а послуги – наданими та відповідно до положень договору на підставі виставлених позивачем рахунків мають мали оплачені відповідачем до 5 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг. На підставі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. п. 3.1.9., 3.1.10. Договору строк оплати наданих позивачем послуг на підставі рахунку № 287 від 01.02.2015р. на суму 203,83 грн., рахунку № 537 від 01.03.2015р. на суму 953,11 грн. та рахунку № 538 від 01.03.2015р. на суму 1  641,49 грн., станом на час розгляду справи в суді є таким, що настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Натомість, матеріали справи не містять, як слушно зауважує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, доказів направлення та/або отримання рахунку на оплату № 539 від 01.03.2015р. та акту надання послуг № 3329 від 16.12.2016р. на суму 820,74 грн., з урахуванням чого обов'язок щодо оплати таких послуг у відповідача не настав (за відсутності доказів виконання позивачем умов п. п. 2.2.9., 3.1.9., 3.1.10. Договору). Судом відхилено як необґрунтовані доводи позивача, викладені у відповіді на відзив стосовно того, що боргові рахунки, що включені до ціни позову є відсотковим нарахуванням від вартості відвантаженого відповідачем товару за договором поставки № К-1 від 01.08.2014р. та з урахуванням відсутності заборгованості за яким та наявності факту поставки нарахування плати за послуги мають об'єктивне нарахування, оскільки підставою позову у даній справі є укладений між сторонами Договір № К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014р., яким визначено, зокрема, порядок надання, оформлення та оплата наданих послуг, натомість, як вказувалось вище позивачем не виконано умов п. п. 2.2.9., 3.1.9., 3.1.10. Договору, відтак вимоги в частині оплати послуг на суму 820,74 грн. (рахунок на оплату № 539 від 01.03.2015р. та акт надання послуг № 3329 від 16.12.2016р.) є передчасними. Суд також відзначає, що надані до матеріалів справи договір поставки № К-1 від 01.08.2014р., видаткові накладні, платіжне доручення № 522 від 04.02.2015р. на суму 16  414,86 грн. на підтвердження оплати поставленого відповідачем товару хоча опосередковано і стосуються спірних правовідносин, проте не можуть свідчити про надання позивачем послуг за Договором № К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014р. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу на суму 2  798,43 грн., водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 820,74 грн. Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/1863/18 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу в розмірі 2  798,43 грн. Судовій збір в розмірі 1  362,42 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства "Купава" (ідентифікаційний код 22925804, адреса: 04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 16-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-К" (ідентифікаційний код 38365337, адреса: 03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15) 2  798,43 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім гривень 43 коп.) суми основного боргу та 1  362,42 грн. (одну тисячу триста шістдесят дві гривні 42 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 13.04.2018р. Суддя                                                                                                                             С.М. Морозов