Постанова

від 11.06.2018 по справі 910/1863/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа№ 910/1863/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

учасників справи апеляційну скаргу приватного підприємства Купава

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2018

(повний текст складено 13.04.2018)

у справі №910/1863/18 (суддя Морозов С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торг-К

до приватного підприємства Купава

про стягнення 3619,17грн., -

встановив:

У лютому ТОВ Торг-К (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПП Купава (відповідач) про стягнення 3619,17грн. боргу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу за договором №К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 ГПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч.1 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Частиною 1 ст.250 ГПК України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/1863/18 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1863/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №910/1863/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП Купава на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торг-К 2798,43грн. основного боргу та 1362,42грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача боргу перед позивачем за надані останнім послуги за договором №К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014 згідно рахунку №287 від 01.02.2015 на суму 203,83грн., рахунку №537 від 01.03.2015 на суму 953,11грн. та рахунку №538 від 01.03.2015 на суму 1641,49грн.

При цьому, суд першої інстанції визнав, що матеріали справи не містять доказів направлення та/або отримання відповідачем рахунку на оплату №539 від 01.03.2015 та акту надання послуг №3329 від 16.12.2016 на суму 820,74грн., з урахуванням чого обов'язок щодо оплати таких послуг у відповідача не настав.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП Купава звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №910/1863/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції надано невірну оцінку доказам у справі, зокрема, листу відповідача вих. №054/12 від 20.12.2016. Відповідач стверджує, що позивачем за поданими рахунками та актами послуги не надавались.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018 для розгляду апеляційної скарги ПП Купава на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №910/1863/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді ЧорногузМ.Г., МальченкоА.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №910/1863/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Купава на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/1863/18. Запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу до 04.06.2018.

При цьому, в ухвалі зазначено, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.05.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить оскаржене судове рішення залишити без змін.

Клопотання від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки №К-1 від 01.08.2014 (а.с.52-61), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно із замовленням покупця.

Згідно видаткових накладних від 23.01.2015, від 23.01.2015, від 13.02.2015 та від 13.02.2015 відповідач поставив позивачеві товар (а.с.26-29). Відповідач згідно платіжного доручення №522 від 04.02.2015 перерахував позивачеві 16414,86грн. (а.с.30).

Разом із цим, 01.08.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №К-1/1 (маркетингових послуг) (договір №К-1/1, а.с.12-14), за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується надати йому маркетингові послуги (що сприяють збільшенню обізнаності споживачів і підвищенню лояльності до товару) щодо підписання договору поставки та по проведенню комплексних дій, націлених на активний продаж товару, торговельних марок, щодо якого здійснює господарську діяльність замовник (п.1.1. договору маркетингових послуг).

Відповідно до п.п.1.2.11. договору №К-1/1 виконавцем згідно даного договору надаються послуги з передпродажної підготовки товару, щодо якого здійснює свою діяльність замовник.

Згідно з п.п.2.2.8. договору №К-1/1 відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачеві надані послуги в порядку та строки, визначені згідно з даним договором.

Згідно п.п.3.1.9. договору №К-1/1 вартість послуг, передбачених п.12.1.11. даного договору, складає 0% від грошової суми, сплаченої виконавцем замовнику протягом поточного облікового періоду надання послуг, за поставлений останнім або дистриб'ютором товар згідно з договором поставки товару, включаючи суми, на які сторонами було проведено взаємозалік. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків.

В п.п.3.1.10. договору №К-1/1 вказано, що вартість послуг передбачених п.12.1.11. даного договору, складає 0% від вартості відвантаженого товару згідно договору поставки товару, виконавцю замовником протягом поточного облікового періоду. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір та положення ст. 901 ЦК України, дійшла до висновку про те, що договір №К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

01.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №К-1/1 (а.с.15), згідно умов якої сторони погодили наступну (нову) редакцію, зокрема, п.3.1.10. договору, а саме: Вартість послуг, передбачених п.12.1.11. даного договору, складає за ТМ: Щедрий дар , Чумак , Стожар , Орія , Любонька 1,5% (півтора), за ТМ: Маринадо , Ravika 5% (п'ять), ТМ: Долина бажань 5% (п'ять), ТМ Старт 3% (три), ТМ Galicia 5% (п'ять) від вартості відвантаженого товару згідно договору поставки товару, виконавцю замовником протягом поточного облікового періоду. Оплата бонусу замовником здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених виконавцем рахунків.

Також, 01.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №К-1/1 (а.с.16), згідно умов якої сторони погодили надання позивачем маркетингових послуг щодо торгових марок Марс , M%M's , Сникерс Стик з розрахунком ретро-бонуса (плати за послуги) за місце в секції (відділі)/місце на касі і планорама - 5%, асортимент/товарний запас - 5%, максимально - 10%, оплату за які замовник зобов'язувався здійснювати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця або проведення взаємозаліків з виконавцем в розмірі, визначеному п.п.3.2.1., 3.2.2., 4.1. договору, на протязі 7 (семи) днів після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг , вказаних в п.3.1. угоди та виписки виконавцем рахунку-фактури на оплату цих послуг.

Позивачем подано суду рахунок №287 від 01.02.2015 та акт №203 від 01.02.2015 на суму 203,83грн., рахунок №537 від 01.03.2015 та акт №1826 від 11.09.2015 на суму 953,11грн., рахунок №538 від 01.03.2015 та акт №1827 від 11.09.2015 на суму 1641,49грн., рахунок №539 від 01.03.2015 та акт №3329 від 16.12.2016 на суму 820,74грн. (а.с.17-24).

Позивач стверджує, що надав відповідачеві послуги за вказаними рахунками та актами на загальну суму 3619,17грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що подані позивачем акти надання послуг не підписані з боку відповідача.

Проте, матеріалами справи підтверджується направлення відповідачеві рахунку №287 від 01.02.2015 та акту №203 від 01.02.2015 на суму 203,83грн., рахунку №537 від 01.03.2015 та акту №1826 від 11.09.2015 на суму 953,11грн., рахунку №538 від 01.03.2015 та акту №1827 від 11.09.2015 на суму 1641,49грн. (фіскальний чек №5381 від 13.12.2016 та опис вкладення у цінний лист, а.с.31-32).

Акт №3329 від 16.12.2016 надання послуг у лютому 2015 на суму 820,74грн. не надсилався.

Згідно з п.2.2.9. договору №К-1/1 підтвердженням надання послуг згідно з даним договором є акти виконаних робіт . Замовник зобов'язаний підписати та повернути виконавцеві акти виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання. У разі якщо замовник не передає чи не надішле виконавцеві підписаний примірник акту, чи не заявить письмові зауваження щодо наданих послуг , акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку замовника, а послуги - наданими.

Як вбачається з листа вих. №054/12 від 20.12.2016 (а.с.42), направлені позивачем рахунки на оплату та акти надання послуг отримано відповідачем 20.12.2016. Тобто відповідач на підставі п.2.2.9. договору мав підписати та повернути виконавцеві акти виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів у строк до 23.12.2016 включно.

Однак, в листі вих. №054/12 від 20.12.2016 (а.с.42) відповідачем заперечується факт надання відповідачем визначених у вказаних вище рахунках та актах послуг, у зв'язку з чим відповідач вказує на відсутність підстав для проведення розрахунків з позивачем. Зокрема, відповідач вказує, що у періодах, за якими надано акти, послуги не надавались.

Дійсно, колегією суддів встановлено, що згідно рахунків на оплату (а.с.17, 19, 21, 23) відповідач надавав послуги позивачеві у січні-лютому 2015, а акт №1826 від 11.09.2015 на суму 953,11грн. та акт №1827 від 11.09.2015 на суму 1641,49грн. складені позивачем у вересні 2015 і надіслані відповідачеві лише у грудні 2016.

Крім того, відповідно до п.3.1. додаткової угоди від 01.08.2014 до договору №К-1/1 (а.с.16) замовник зобов'язується визначати щомісячно розмір ретро-бонуса (плата за послуги), який підлягає сплаті, на підставі даних перевірок і при виконанні вимог п.4.2. даної угоди.

Пунктом 5.3. додаткової угоди від 01.08.2014 до договору №К-1/1 (а.с.16) сторонами спору встановлено, що визначення ретро-бонуса (плата за послуги) і оформлення акта приймання-здачі послуг проводиться за умови: надання виконавцем послуг, вказаних в п.2. даного договору; відсутності зауважень зі сторони замовника, зареєстрованих в бланку аудиту (п.5.2.); внесення всіх наданих замовником змін в специфікації згідно п.2.11.; дотримання умов по оплаті товару згідно договору поставки №К-3 від 01.01.2013.

При цьому, матеріали справи не містять, а позивачем в порядку ст.ст.73, 74 ГПК України не подано суду доказів надання послуг, передбачених договором №К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014 та п.3.1., 5.3. додаткової угоди від 01.08.2014 до договору №К-1/1 (а.с.16).

Посилання позивача на договір поставки від 01.08.2014, видаткові накладні та платіжне доручення свідчить про виконання сторонами саме договору поставки, проте не можуть свідчити про надання позивачем послуг за договором №К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач жодних аргументів, пояснень, зауважень, обґрунтувань щодо якості наданих позивачем послуг вказаний лист не містить є правильним, однак, місцевий господарський суд не врахував того, що відповідач взагалі заперечує факт надання послуг у вказаний період .

Відтак, враховуючи умови п.2.2.9. договору, за наявності заперечень відповідача про факт надання послуг позивачем, вказані вище акти не можуть вважатись підписаними відповідачем, а послуги - наданими.

Інших доказів на підтвердження факту надання позивачем обумовлених договором послуг матеріали справи не містять.

До цього, матеріали справи не містять доказів направлення та/або отримання рахунку на оплату №539 від 01.03.2015 та акту надання послуг №3329 від 16.12.2016 на суму 820,74грн., як і відмови відповідача від підписання вказаного акту. Відтак, надання послуг за вказаним актом також не доведено позивачем.

Згідно зі ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На переконання колегії суддів, позивачем не доведено факту надання послуг відповідачеві за договором №К-1/1 (маркетингових послуг) від 01.08.2014, а тому рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 2798,43грн. боргу є помилковим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №910/1863/18 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з п.б), п.в) ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Купава на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №910/1863/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2018 у справі №910/1863/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торг-К (ідентифікаційний код 38365337, адреса: 03146, м.Київ, вул.Якуба Коласа, буд.15) на користь приватного підприємства Купава (ідентифікаційний код 22925804, адреса: 04116, м.Київ, вул.Коперника, буд.16-А) 2643,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №910/1863/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко