Рішення

від 12.04.2018 по справі 910/267/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2018Справа № 910/267/18

За позовомПублічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова,9, код ЄДРПОУ 14305909) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Три Озера (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби,19, код ЄДРПУ 34668675) 22) Міністерства юстиції України (01001, м. Київ. вул. Архітектора ГГородецького,13, код ЄДРПОУ 00015622) Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Ніка Холдинг Інвест (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38А) провизнання права іпотеки, визнання недійсним договору, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Суддя Бондаренко Г.П.

Секретар судового засідання Коваленко О.В .

Представники учасників судового процесу:

від позивача:Гіндрюк Т.С. - довіреність № 422/16 від 07.07.2016 від відповідача-1:не з'явився від відповідача-2:Субота О.В. - довіреність № 7/33/360 від 11.01.2018 від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Три Озера (далі - відповідач-1) та до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2) про визнання права, визнання договору недійсним, визнання незаконними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Як вбачається з поданих матеріалів, позивач просить суд:

1) визнати за ПАТ Райффайзен Банк Аваль право іпотеки на нежитлове приміщення (літ. А блок літери В), загальною площею 244,90 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49, що належить на праві власності ТОВ Ніка Холдінг Інвест , згідно з договором іпотеки № 010/14/03/366 від 06.02.2008;

2) визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Три Озера ;

3) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32926539 від 14.12.2016 17:27:48, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну ПАТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Три Озера , як іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л., з моменту його прийняття;

4) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32926184 від 14.12.2016 17:17:07, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну ПАТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Три Озера , як обтяжувача на підставі договору про відступлення права вимоги, з моменту його прийняття;

5) зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ Три Озера нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010 за реєстровим № 1202.

Позивач в обґрунтування позовних вимог заперечує, що ним укладався та підписувався договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010, а відтак, за його твердженнями, реєстрація обтяжень за цим договором є незаконною та підлягає скасуванню. Також позивач просить визнати своє право іпотеки на нежитлові приміщення відповідно до договору іпотеки 2008 року.

Подані позивачем матеріали Господарський суд міста Києва визнав достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, про що судом винесено відповідну ухвалу від 05.01.2018. Розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 30.01.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Ніка Холдінг Інвест , витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Три озера оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію договору про відступлення права вимоги, серія та номер - 1202, виданого 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л., докази проведення оплати на користь АТ Райффайзен Банк Аваль грошових коштів за відступлене право вимоги, докази передачі Позивачем на користь товариства оригіналів договору іпотеки із змінами та правовстановлюючих документів на предмет іпотеки та у Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації належним чином завірені копії документів реєстраційної справи щодо державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49, що були передані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазовновою О.М. за листом № 355/01-30 від 29.12.2016.

Від Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25.01.2018 через відділ канцелярії господарського суду надійшли документи на виконання вимог господарського суду викладених в ухвалі від 05.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 13.03.2018.

Через відділ діловодства суду 21.02.2018 від Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Від Міністерства юстиції України через відділ діловодства суду 23.02.2018 надійшов відзив на позов.

Від позивача 06.03.2018 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2018, керуючись ст. ст. 81, 169, 182, 185, 195, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/267/18 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання до судового розгляду справи № 910/267/18 по суті на 03.04.2018; задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про витребування доказів; повторно витребувано у Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації доступ до матеріалів реєстраційної справи в електронній формі, а саме щодо реєстраційної справи про державну реєстрацію прав на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49, що були передані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за листом № 355/01-30 від 29.12.2016 року; витребувано у Міністерства юстиції України належним чином завірену копію договору про відступлення права вимоги, серія та номер - 1202, виданого 29.04.2010 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.

30.03.2018 через відділ діловодства господарського надійшли: від Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) письмові пояснення; від Міністерства юстиції України письмові пояснення щодо неможливості надати докази у справі на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 03.04.2018 представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 03.04.2018 надав усні пояснення по суті спору; проти позову заперечив та промив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 03.04.2018 не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено за матеріалами справи, що 16.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство Райффайзенбанк Банк Аваль (надалі - кредитор, банк), Товариством з обмеженою відповідальністю Боско (надалі - позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Ніка Холдінг Інвест (надалі - позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю ВО Укрфарм (надалі - позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Альфафарм (надалі - позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фірма КФК (надалі - позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальінстю Віто-Фарм (надалі - позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14/209 (надалі - Генеральна кредитна угода).

Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди, банк зобов'язувався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід'ємними частинами. Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальників по кредитах в рамках Генеральної кредитної угоди не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42 500 000,00 грн. Термін користування кредитними коштами встановлювався - до 15.11.2012. Конкретні суми кредитів, строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування, визначаються сторонами окремо в кредитних договорах, що укладаються в рамках даної угоди (п. 2.3. Генеральної угоди).

29.11.2007, в рамках Генеральної кредитної угоди між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Ніка Холдінг Інвест було укладено Кредитний договір № 010/14/227 зі змінами та доповненнями, згідно з яким ТОВ Ніка Холдінг Інвест було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 789 337,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок, зі сплатою 10,0 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012 (відповідно до додаткових угод № 010/14/04/058 від 05.02.2008, № 010/14/227/4 від 30.10.2009, № 010/14/227/10 від 27.07.2011).

18.12.2007 в рамках Генеральної кредитної угоди між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та Товариством з обмеженою відповідальністю Ніка Холдінг Інвест було укладено Кредитний договір № 010/14/245/1 зі змінами та доповненнями, згідно з яким ТОВ Ніка Холдінг Інвест було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 627 451,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень, корпоративних прав та основних засобів, зі сплатою 10,0 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012 (відповідно до додаткових угод № 010/14/04/057 від 05.02.2008, № 010/14/245/1/4 від 30.10.2009, № 010/14/245/1/10 від 27.07.2011).

У забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами, між банком (іпотекодеражатель) та позичальником - ТОВ Ніка Холдінг Інвест (іпотекодавець) укладено ряд договорів іпотеки, в тому числі: Договір іпотеки № 010/14/03/366 від 06.02.2008 зі змінами та доповненнями, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Ніка Холдінг Інвест , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. (реєстраційний номер 286), за яким в іпотеку банку передано нежитлове приміщення (літ. А блок літери В), загальною площею 244,90 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49 (договір міни, посвідчений 06.02.2008 за реєстровим № 285).

З пояснень позивача вбачається, що 18.01.2017 банку стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформацію про внесення 14 та 15 грудня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною ряду змін до інформації про державну реєстрацію іпотек та державну реєстрацію обтяження, зокрема, замінено ПАТ Райффайзен Банк Аваль , як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна на інших юридичних осіб, в тому числі на Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера . При цьому, були прийняті:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32926539 від 14.12.2016 17:27:48, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М.; підстави виникнення іпотеки: Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я. Л.;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32926184 від 14.12.2016 17:17:07, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М.; підстави виникнення обтяження: Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я. Л.

Таким чином, як вбачається з відомостей з Державного реєстру, підставами для внесення відповідних змін про іпотекодержателя (обтяжувача) вищезазначеного об'єкту нерухомості є Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я. Л., який нібито підписаний та уладений між банком і ТОВ Три озера про безоплатну передачу права вимоги за відповідним договором іпотеки на нежилі приміщення (літ. А блок літери В), загальною площею 244,90 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49.

Однак, ПАТ Райффайзен Банк Аваль стверджує, що його уповноваженими особами та/чи представниками не укладалось та не підписувалось жодного із Договорів про відступлення права вимоги, в тому числі Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010 , видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я. Л.

ПАТ Райффайзен Банк Аваль вважає, що підписи його уповноважених представників та відтиск печатки було підроблено, у зв'язку з чим Договори відступлення права вимоги від 22-29 квітня 2010 року є фіктивними, та у зв'язку з чим 01.01.2017 банком подано повідомлення до правоохоронних органів про дане правопорушення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

17.03.2017 Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в м. Києві проінформовано про розгляд повідомлень та початок досудового розслідування, повідомлення Банку зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві за № 7118 від 18.02.2017.

18.02.2017, викладені в повідомленнях банку відомості, Печерським управлінням ГУНП у м. Києві внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100060000790 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, посилаючись на лист Київського державного нотаріального архіву від 20.09.2017 за № 1654/01-21, згідно з яким в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я. Л. за 2010 рік, том № 2, в тому числі за Договором про відступлення права вимоги від 29.04.2010 за реєстровим № 1202 містяться записи про вчинення інших нотаріальних дій, дати вчинення яких за вищезазначеними реєстровими номерами не співпадають з вказаними в заяві позивача, позивач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року, який нібито посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. за реєстровим № 1202, суперечить вимогам ст. 513 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України Про іпотеку , оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому порядку, а отже, відступлення прав за Договором іпотеки не відбулось.

Також в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вказаний Договір про відступлення права вимоги суперечить вимогам ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , оскільки відступлення права іпотеки, яке має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним.

Позивач зауважив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., як державним реєстратором порушено вимоги ст. ст. 10, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , так як подані документи (Договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року за реєстровим № 1202) не відповідають вимогам законодавства, не давали змоги встановити набуття прав на нерухоме майно та їх обтяження - відступлення права іпотеки, яке має додатковий (похідний) характер без відступлення основного зобов'язання, а отже є незаконною реєстрація змін щодо обтяження нерухомого майна .

За таких обставин, ПАТ Райффайзен Банк Аваль вважає, що Договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. за реєстровим № 1202 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, пов'язані з даним правочином, є незаконними та недійсними, а отже такими, що підлягають скасуванню, зазначаючи при цьому про захист порушеного права та інтересів банку шляхом визнання за ПАТ Райффайзен Банк Аваль права іпотеки на нежитлове приміщення (літ. А блок літери В), загальною площею 244,90 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, що належить ТОВ Ніка Холдінг Інвест , у зв'язку з тим, що ТОВ Три озера та Міністерством юстиції України таке право позивача заперечується (не визнається).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи з наведених приписів норм чинного законодавства України, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Постановою пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009, під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог про недійсність Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Курковською Я.Л. за реєстровим № 1202, зазначає про порушення шляхом укладення даного договору приписів чинного законодавства, зокрема, вимог ст. ст. 513, 546 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , оскільки правочин фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже відступлення прав за договором іпотеки не відбулося, а також відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним, що, на думку позивача, свідчить про укладення оспорюваного Договору про відступлення права вимоги з порушенням прав та інтересів ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними дано роз'яснення, що в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписи вказаної статті кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Пунктом 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Конституційний Суд України в п. 3.2. рішення від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 513, 514 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Спір у даній справі виник, зокрема, у зв'язку із порушенням приписів ст. 513 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України Про іпотеку , норми якого, зважаючи на оспорюваний правочин, є спеціальними та мають пріоритет перед застосуванням загальних норм цивільного законодавства, оскільки при укладанні Договору про відступлення прав за Договором іпотеки сторони, в порушення вимог ст. 24 Закону України Про іпотеку , здійснили заміну іпотекодержателя без одночасної заміни відступлення прав за основним зобов`язанням (кредитним), чим порушили врегульований законом порядок заміни іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель - це кредитор за основним зобов'язанням.

За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України Про іпотеку , під основним зобов'язання розуміється зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі- продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Частиною 5 статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про іпотеку , відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З наведених норм вбачається, що законодавство передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Таким чином, суд наголошує, що відступлення права вимоги за іпотечним договором не може відбутися раніше відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Проте, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки може укладатися як в той самий день, що й за основним зобов'язанням, так і через певний проміжок часу.

Законодавством не визначено, протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов'язанням може бути укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною 2 ст. 24 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно з п. 3.4. Договору про відступлення права вимоги новий іпотекодержатель зобов'язаний прийняти від первісного іпотекодержателя копію договору іпотеки та копії документів з нотаріально повідчених копій/фотокопій, та/або належним чином засвідчені копії первісним іпотекодержателем, що підтверджують відступлені права.

Як встановлено судом зі змісту наявної в матеріалах справи сканкопії Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Курковською Я.Л. за реєстровим № 1202 вбачається, що у вказаному правочині відсутнє будь-яке посилання стосовно відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, тобто грошовими зобов'язаннями за Кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року.

Крім того, доказів передання позивачем новому кредитору документів на підтвердження переданого права матеріали справи не містять.

Факт відсутності передачі будь-яких оригіналів правовстановлюючих документів на заставне майно, а також Договору іпотеки, підтверджується також в клопотанні позивача № 140/8/2469 від 02.01.2018 року.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що відступлення права вимоги за Договором іпотеки відбулось з порушенням норм ст. 24 Закону України Про іпотеку , зокрема, за відсутності одночасного відступлення права за основним зобов'язанням.

За приписами ч. 3 ст. 209, ст. 203 Цивільного кодексу України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину чинному законодавству, наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності у сторін, вільного волевиявлення та відповідності його внутрішній волі, спрямованість договору на реальне настання наслідків за договором.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про нотаріат про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусом чи/або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.

Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

При цьому, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (надалі - Інструкція), яка діяла на час вчинення Договору про відступлення, передбачено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії (п. 25 Інструкції).

Однак, як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, № 1654/01-21 від 20.09.2017 Київського державного нотаріального округу в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я. Л. за 2010 рік, том № 2 за вказаним реєстровим номером, а саме за Договором про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року за реєстровим № 1202, містяться записи про вчинення інших нотаріальних дій.

Як зазначено в листі Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 1654/01-21 від 20.09.2017, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Яни Леонідівни за 2010 рік, том № 2, за реєстровим номером 1202 від 29.04.2010 року міститься запис про вчинення інших нотаріальних дій, дата вчинення нотаріальної дії за вказаним реєстровим номером не співпадає з вказаною датою в заяві ПАТ Райффайзен Банк Аваль № 140/8/2037 від 12.09.2017.

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, Договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року, суперечить вимогам ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України Про іпотеку , оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже, відступлення прав за договором іпотеки не відбулось.

Як зазначалось судом вище та вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 78363487 від 18.01.2017, наявної в матеріалах справи, що отримана в електронній формі, 14.12.2016 державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна на іншу юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера (код ЄДРПОУ 34668675, місцезнаходження: м.Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 19).

Підставою прийнятих державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вищевказаних рішень про заміну ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна зазначено Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (надалі - Порядок).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видасться за можливе.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 910/11650/16.

Частина 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться в частині 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч. 3 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

Згідно зі ст. 4 Закону Про іпотеку обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні ст. 4 Закону України Про іпотеку , здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Такими особами Законом України Про іпотеку визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

За приписами п. 15 Порядку реєстрації, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про іпотеку , зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Частиною 3 ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов'язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено уразі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Таким чином, зазначеними правовими нормами передбачено здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі заяви правонабувача, сторони правочину, за якою виникло право в результаті нотаріальної дії, нотаріусом, яким вчинено нотаріальну таку дію.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень тощо.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що до Реєстру внесено записи про арешт всього нерухомого майна ТОВ Ніка Холдінг Інвест (код ЄДРПОУ 33442427), а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відкриті для загального доступу рішення у справі Господарського суду міста Києва № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ Ніка Холдінг Інвест .

Суд зауважує, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-357а14, від 19.05.2015 у справа № 21-121а15.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Отже, під час вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., як державним реєстратором порушено вимоги ст. ст. 3, 10, 20, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 546 ЦК України, та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , оскільки подані документи, а саме Договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010 за реєстровим № 1202, не відповідає вимогам законодавства, та не був підставою для набуття прав на нерухоме майно та його обтяження - відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер.

Також, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором не використано відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

А відтак, враховуючи приписи ст. 24 Закону України Про іпотеку та ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. не повинна була здійснюватись реєстрація змін щодо обтяження нерухомого майна, що є предметом Договору іпотеки.

За таких обставин, прийняття рішень та вчинення дій про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. щодо заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна, відбулось з порушенням приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закону України Про іпотеку та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та на підставі правочину Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданого 29.04.2010, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, який, в свою чергу, також суперечить вимогам ст. ст. 513, 546 ЦК України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними та скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Три озера .

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. від 14.12.2016 № 32926539 та № 32926184 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Таким чином, статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що на підставі рішення суду можуть бути скасовані рішення про державну реєстрацію прав та записи про проведену державну реєстрацію прав, чого вимагає позивач для відновлення своїх прав в судовому порядку, оскаржуючи ці рішення та записи як іпотекодержатель та обтяжувач згідно із приписами ст. 24 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Міністерство юстиції України як держатель відповідного реєстру є суб'єктом владних повноважень, який делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству Інформаційний центр Міністерства юстиції України, яке у свою чергу укладає відповідні договори з реєстраторами - державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Самі ж нотаріуси, у даному випадку, виступають як суб'єкти делегованих владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи доведеність обставини порушення прав позивача, право іпотеки якого на об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення (літ. А блок літери В), загально площею 244,90 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 49, не було припинено внаслідок проведеної з порушенням законодавства процедури відступлення права вимоги за Договором іпотеки та відповідної державної реєстрації заміни позивача як іпотекодержателя та обтяжувала на іншу юридичну особу - ТОВ Три озера , то позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль підлягають задоволенню в частині скасування спірних рішень про державну реєстрацію прав та відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на підставі ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про визнання за ПАТ Райффайзен Банк Аваль права іпотеки згідно з Договором іпотеки № 010/14/03/366 від 06.02.2008 року, із змінами і доповненнями, суд зазначає, що за приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Таким чином, у розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Враховуючи ту обставину, що неправомірними діями як відповідача-1, який подав на реєстрацію договір, який визнано судом недійсним, так і діями нотаріусів було порушено право іпотеки ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя, у зв'язку з чим право іпотеки перейшло до відповідача-1 - ТОВ Три озера , то дане право підлягає відновленню, шляхом його визнання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання за ПАТ Райффайзен Банк Аваль права іпотеки на нежитлове приміщення (літ. А блок літери В), загальною площею 244,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49, що належить на праві власності ТОВ Ніка Холдінг Інвест , згідно з Договором іпотеки № 010/14/03/366 від 06.02.2008 зі змінами та доповненнями, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. за реєстровим № 286, призводять до поновлення права позивача як іпотекодержателя, яке було порушено, а отже позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав.

Стосовно вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ Три озера нерухомого майна на підставі Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року за реєстровим № 1202, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України , прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016 року.

Забезпечення здійснення зазначених функцій і повноважень покладено на Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2016 № 261 Про затвердження Положення про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , яким у зв'язку з децентралізацією повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також відповідно до рішення ради від 14.04.2016 № 319/319 Про утворення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) , з 01.05.2016 року здійснюються повноваження з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (та інших реєстраційний дій).

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Закон) та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (надалі - Порядок № 1128).

Згідно зі ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення: 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9 1 ) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Таким чином, відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень може вчиняти реєстраційні дії лише за результатом розгляду скарги, поданої до Міністерства юстиції України. Вчинення таких дій Міністерством юстиції України на підставі рішення суду законодавством у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень не передбачено.

Оскаржувані рішення прийняв приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна. Міністерство юстиції України жодних реєстраційних дій щодо спірних об'єктів нерухомого майна не вчиняло, тому правові підстави для зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити записи про обтяження та іпотеку за ТОВ Три озера відсутні.

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

За приписами ч. 3 ст. 37 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду. Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Суд звертає увагу на те, що Міністерство юстиції України як суб'єкт владних повноважень є лише держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку, який, в свою чергу, делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству Інформаційний центр МЮУ, яке укладає відповідні договори з реєстраторами - державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами, що виступають суб'єктами делегованих владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 37 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач повинен звернутися з відповідною заявою до державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна щодо вилучення (скасування) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів про обтяження та іпотеку за ТОВ Три озера нерухомого майна на підставі Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року за реєстровим № 1202.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ Три озера нерухомого майна на підставі Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2010 року за реєстровим № 1202, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні даної вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, які мають немайновий характер, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909) право іпотеки на нежитлове приміщення (літ. А блок літери В), загальною площею 244,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 49, що належить на праві власності ТОВ Ніка Холдінг Інвест (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38 літ. А, код ЄДРПОУ 33442427), згідно з Договором іпотеки № 010/14/03/366 від 06.02.2008 зі змінами та доповненнями, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. за реєстровим № 286.

3. Визнати Договір про відступлення права вимоги від 29 квітня 2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909) і Товариством з обмеженою відповідальністю Три озера (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 19; код ЄДРПОУ 34668675), та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1202, недійсним.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32926539 від 14.12.2016 17:27:48, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. про заміну Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909) на Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 19; код ЄДРПОУ 34668675) як іпотекодержателя на підставі Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л., з моменту його прийняття.

5. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32926184 від 14.12.2016 17:17:07, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909) на Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 19; код ЄДРПОУ 34668675) як обтяжувача на підставі Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1202, виданий 29.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л., з моменту його прийняття.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Три озера (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 19; код ЄДРПОУ 34668675) на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ 14305909) 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.04.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко