Постанова

від 10.04.2018 по справі 923/1033/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1033/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Ярош А.І.;

суддів: Головея В.М., Богатиря К.В.,

Секретар судового засідання:Молодов В.С.,

За участю представників учасників справи:

від прокуратури - Коломійчук І.О., за посвідченням;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця Казберука Андрія Анатолійовича

на рішення господарського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року

у справі № 923/1033/17, прийнятого суддею Пінтеліною Т.Г. 12год.55хв., у приміщенні господарського суду Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18, повний текст складено 18.12.2017р.

за позовом Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області м.Скадовськ, в інтересах держави

до Відповідача -1: Скадовської міської ради, м.Скадовськ Херсонської області Відповідача-2: Фізичної особи- підприємця Казберука Андрія Анатолійовича,

м.Скадовськ Херсонської області, ІПН НОМЕР_1

про визнання недійсним рішення сесії Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. та договору про встановлення земельного сервітуту від 29.06.2016р.,

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відповідача -1: Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області та Відповідача -2: фізичної особи-підприємця Казберука А.А. та просить суд прийняти рішення, яким визнати недійсними рішення сесії Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. та визнати недійсним на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди, укладений 29.06.2016р. між Скадовською міською радою та ФОП Казберуком А.А., який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 30565867 від 21.07.2016р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року у справі № 923/1033/17 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов задоволено повністю, визнано недійсними рішення сесії Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. "Про укладення договору про встановлення земельного сервітуту на розміщення тимчасових споруд ". Визнано недійсним на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди, укладений 29.06.2016р. між Скадовською міською радою та ФОП Казберуком А.А., який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 30565867 від 21.07.2016р.

Стягнуто зі Скадовської міської ради на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у сумі 1600 грн., який перерахувати на рахунок прокуратури Херсонської області, 35210003002291, код ЄДРПОУ 04851120, Державна казначейська служба України, МФО 820172, призначення платежу повернення судового збору відповідно до рішення суду, стягнуто з фізичної особи-підприємця Казберука Андрія Анатолійовича на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у сумі 1600 грн., який перерахувати на рахунок прокуратури Херсонської області, 35210003002291, код ЄДРПОУ 04851120, Державна казначейська служба України, МФО 820172, призначення платежу повернення судового збору відповідно до рішення суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, оскаржуване рішення сесії Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. суперечать положенням Конституції України, ст.ст. 98,99,152 Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та прийнято з порушенням встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній власності, а укладений на підставі даного рішення договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди, укладений 29.06.2016р. між Скадовською міською радою та ФОП Казберук , є недійсним, у зв'язку з чим даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, фізична особа-підприємець Казберук Андрій Анатолійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити заступнику керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в задоволенні позову про визнання недійсним рішення сесії Скадовської міської ради №134 від 13.04.2016 року та визнання недійсним на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту від 29.06.16 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що суд Херсонської області під час винесення оскаржуваного рішення не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, господарським судом Херсонської області не було прийнято до уваги той факт,

що на протязі більш ніж 10 років ФОП Казберук А.А. був землекористувачем земельної ділянки на підставі укладених між ним та Скадовською міською радою договорів оренди, копії яких були надані до господарського суду.

Скаржник вважає, що згідно ст.134 ч.2 ЗК України, ФОП Казберук як орендар земельної ділянки по вул. Набережна у м. Скадовськ сталий період часу, має переважне право на поновлення договору оренди землі без проведення земельних торгів, тому вважати встановлення земельного сервітуту, щодо орендованої ним земельної ділянки - прихованим іншим правочином та удаваним правочином немає сенсу, так як право земельного сервітуту, що є правом обмеженого платного користування земельною ділянкою, значно обмежує його права як землекористувача, в порівнянні з правовідносинами які виникають під час оренди землі, коли орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі .

Згідно проекту відведення земельної ділянки під розміщення кіоску з літнім майданчиком від 2003 року, виготовленої на замовлення ФОП Казберук, Скадовською філією Державного підприємства Херсонського регіонального центру Державного земельного кадастру, земельній ділянці був наданий кадастровий номер 6524710100:01:273:0012, з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою м. Скадовськ, вул. Набережна. Невід'ємною частиною проекту відведення земельної ділянки є план меж земельної ділянки та схема розміщення об'єкта, акт прийому та передачі земельної ділянки в натурі.

Згідно з наданими суду копіями договорів, ФОП Казберук А.А. користувався земельною ділянкою, розташованою у м. Скадовськ вул. Набережна на протязі 1999-2015 рр. на правах оренди. Орендну плату сплачував регулярно. Згідно довідки Головного управління ДФС у Херсонській області від 05.01.2015 року №5/10/2Г-19-17-25 станом на 05 січня 2015 року заборгованість по орендній платі відсутня. Тому, він, як землекористувач, відповідно до п. в ст.99 ЗК України, мав право на встановлення земельного сервітуту під існуючим об'єктом.

ФОП Казберук А.А. зазначає, що неодноразово звертався до Скадовської міської ради з пропозицією щодо поновлення договірних відносин, але зустрічною пропозицією Скадовської міської ради, зокрема було запропоновано оформити паспорт прив'язки під кіоском з літнім майданчиком у встановленому порядку.

На думку апелянта, рішення Господарського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року (повне рішення складено 18грудня 2017 року), яким повністю задоволено вимоги Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області про визнання недійсним рішення сесії Скадовської міської ради №134 від 13.04.2016 року та визнання недійсним на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди, укладеного 29.06.2016 року між Скадовською міською радою та ФОП Казберук А.А., який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 30565867 від 21.07.2016 р. підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.18 року відкрито провадження у справі. Заяви та додаткові клопотання учасниками справи не заявлялись.

Представники Скадовської міської ради та Фізичної особи-підприємця Казберука Андрія Анатолійовича у судове засідання, яке призначене на 10.04.2018 року, не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю уповноважених представників відповідачів.

На підставі ст.ст. 240, 283 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 13.04.2016р. сесія Скадовської міської ради прийняла рішення № 134 "Про укладення договору про встановлення земельного сервітуту на розміщення тимчасових споруд ".

Вирішено укласти договір про встановлення земельного сервітуту з фізичною особою-підприємцем Казберук А.А. на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 96,0 кв. м. під розміщення кіоску з літнім майданчиком у м.Скадовську по вул. Набережній. Встановлено строк земельного сервітуту до 01.04.2021 року (п.1.2). Річну плату по договору земельного сервітуту встановлено (п.п.4 - 4-2 договору ) встановлено при умові роботи об'єкту на протязі року -у розмірі 8% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, у разі роботи на протязі лише літнього сезону - 6% від нормативно грошової оцінки землі (а.с.17).

На виконання зазначеного рішення Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. укладено договір від 29.06.2016 р. про встановлення земельного сервітуту з фізичною особою-підприємцем Казберук А.А. (а.с.64 -66). Право сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.22-23). Відповідно до висновку державної землевпорядної експертизи від 05.09.2003р. №943 проект відведення земельної ділянки ПП Казберук А.А. на умовах оренди під розміщення кіоску з літнім майданчиком для обслуговування населення (а.с.58).

З паспорту прив'язки №06-102/16 Т від 20 червня 2016 року вбачається, що кіоск з літнім майданчиком розташований по вул. Набережна у м. Скадовськ, загальною площею під тимчасовою спорудою 96 кв.м., де під кіоском 37,6 кв.м. та під літнім майданчиком 58,4 кв.м а.с.63.

Відповідно до п.1.5. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 139673грн. Згідно розділу 4 договору за встановлення земельного сервітуту ФОП Казберук сплачує плату у розмірі 8% (або 6 %) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимоги:

- визнати незаконним рішення сесії Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р.,

- визнати недійсним на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди, укладений 29.06.2016р. між Скадовською міською радою та ФОП Казберуком А.А..

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, за приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин. Згідно вказаного закону первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста .

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно пунктів а - г ч. 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з положеннями Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України - обов'язок держави.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування землею в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, порушення вимог чинного законодавства, допущені Скадовською міською радою під час надання у користування земельних ділянок комунальної власності, порушують інтереси власника землі - територіальної громади щодо розпорядження земельними ділянками, що в свою чергу призводить до порушень інтересів держави.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання незаконним рішення сесії Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. "Про укладення договору про встановлення земельного сервітуту на розміщення тимчасових споруд ".

Розглядаючи вимогу про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р., укладеного між Скадовською міською радою та ФОП Казберуком А.А., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір не відповідає законодавчому визначенню сервітуту, в зв'язку з чим є правомірними доводи прокурора про те, що сторони насправді уклали інший договір, ніж встановлення сервітуту, а саме договір оренди земельної ділянки.

При цьому, встановлення судом невідповідності умов договору вимогам статей 122, 124 Земельного кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі" слугували підставою для задоволення вимог прокурора та визнання оскаржуваного договору недійсним.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; також розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст за пунктом "а" частини першої статті 12 Земельного кодексу України.

За статтею 116 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; статтею 122 цього Кодексу визначено порядок надання земельних ділянок у користування після виокремлення зазначеної земельної ділянки в натурі та з передачею землекористувачу права користування як складової права власності.

Натомість сервітут за своєю правовою природою обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою , без зміни речових прав власника щодо самої речі.

Так, за змістом статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими та здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 401 Цивільного кодексу України визначено поняття права користування чужим майном (сервітут), який може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, метою, з якою надавалась земельна ділянка, є розміщення тимчасової споруди. Реалізація такої мети фізичною особою користувачем безпосередньо впливає на обсяг речових прав власника земельної ділянки, що суперечить природі правовідносин за договором сервітуту.

Види земельних сервітутів визначено у ст. 99 ЗК України.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.

Вбачається, що у договорі про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р. плата за встановлення земельного сервітуту встановлена саме за алгоритмом та правилами для визначення розміру орендної плати за землю комунальної власності, у відсотковому відношенні до нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду врегульований статтею 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За таких обставин, судова колегія вбачає підстави вважати договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р. удаваним правочином.

В силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може і суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у розумінні приписів наведених норм потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном (сервітуту).

Земельна ділянка ФОП Казберук А.А., згідно спірного рішення та договору, надавалась для розміщення тимчасових споруд з метою здійснення комерційної діяльності на ній, при цьому ця земельна ділянка належать територіальній громаді м. Скадовська.

Разом з тим, не вбачається, що земельний сервітут встановлювався для ФОП Казберук А.А. як для власника або землекористувача земельної ділянки, а також не вбачається, що його потреби не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту, наприклад, шляхом укладення або продовження дії договорів оренди земельних ділянок.

За вказаних обставин, відсутня єдина підстава для встановлення земельного сервітуту - неможливість використання свого майна і своєї земельної ділянки через недоліки їх природного стану чи місця розташування без надання права користування земельною ділянкою у порядку земельного і сервітуту.

Отже, рішення Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р., а також договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р. прийнято та укладено з порушенням вимог ст. 98 Земельного кодексу України, ч.2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги прокурора про визнання недійсними рішення Скадовської міської ради № 134 від 13.04.2016р. та договору про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р..

Матеріалами справи не підтверджується наявність таких обставин, відтак, на підставі ч.1 ст.215 ЦК договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р. визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

При цьому виходячи із положень ч. 2 ст. 236 ЦК України та роз'яснень, що їх надано у пункті 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди від 29.06.2016р., укладений між відповідачами, припиняється на майбутнє.

Твердження ФОП Казберук А.А., що згідно ст.134 ч.2 ЗК України, він як орендар земельної ділянки по вул. Набережна у м. Скадовськ сталий період часу, має переважне право на поновлення договору оренди землі без проведення земельних торгів, не заперечуються судовою колегією.

Однак, такі доводи апелянта спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки сторонами укладено не договір оренди відповідно до вимог ст. 122,124 ЗК України та Закону України Про оренду землі , а укладено договір про встановлення земельного сервітуту всупереч вимогам діючого законодавства, як зазначено вище.

Укладення договору оренди щодо орендованої ним земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства України не може бути обмеженням його права як землекористувача.

Доводи скаржника про те, що сервітут є схожим з орендними відносинами, а окремого порядку, щодо його встановлення законом не передбачено, не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки сервітут і оренда регулюються окремими інститутами цивільного права.

Також апелянт зазначає в скарзі про те, що з 1999 року користувався земельною ділянкою, розташованою у м. Скадовськ вул. Набережна на правах оренди, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, помилковими є доводи скаржника про те, що він, як землекористувач, відповідно до п. в ст.99 ЗК України, мав право на встановлення земельного сервітуту під існуючим об'єктом.

Судова колегія вважає, що в даних правовідносинах мають місце відносини оренди, а не сервітуту, що встановлено в ході судового розгляду та зазначено вище.

Таким чином, оскільки доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, фактично повторюють його доводи, викладені у позові і яким місцевий суд дав належну оцінку, на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд всебічно та повно дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку наявним у ній доказам і правильно застосувавши норми матеріального права обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог і правові підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

У зв'язку з таким, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця Казберука Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року у справі № 923/1033/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.04.2018р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

Суддя К.В. Богатир