Рішення

від 12.04.2018 по справі 927/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 Справа № 927/15/18

м. Полтава

за позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шевченка, 97, м. Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ 00497360

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро Україна", вул. Половки, 64, м.Полтава, 36010 код ЄДРПОУ 39263496

про стягнення 13189,25 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися

Суть спору: Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м.Чернігів звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро Україна" м. Полтава про стягнення 13189,25 грн., з них 10000,00 грн. - основного боргу, 2540,00 грн. - штрафних санкцій, 498,02 грн. індексу інфляції та 151,23 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 05.01.2018 року господарський суд Чернігівської області передав справу №927/15/18 за підсудністю до господарського суду Полтавської області.

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 25.01.2018р. прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

20.03.2018р. суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Від позивача надійшло клопотання №01-07/163 від 06.04.2018р. (вхід. №3660 від 10.04.2018р.), в якому він просить розглядати справу без участі його представника за наявними в ній матеріалами та задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи №927/15/18, суд встановив:

16 травня 2017р. між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс - Агро Україна" (Надалі - Відповідач) було укладено договір №2-170 про науково-господарську діяльність з впровадження наукової продукції (надалі - Договір) згідно з п.1.1., пп. а) п. 2.1. цього договору, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача для подальшого впровадження наукову продукцію у вигляді біологічного препарату Ризогумін у кількості 50 кг на суму 15000,000грн (надалі - Товар), а Відповідач відповідно до п.1.2., 3.1. Договору зобов'язався прийняти і оплатити отриманий Товар на умовах 100% передоплати.

Як зазначає у своїй позовній заяві позивач:

Враховуючи, партнерські відносини та необхідність термінового проведення весняно - польових робіт, поставку Товару Позивачем було здійснено Відповідачу на його замовлення без попередньої передоплати, виконавши свої зобов'язання у повному обсязі, здійснивши відвантаження Товару зі свого складу у замовленій кількості та на визначену суму довіреній особі Відповідача згідно довіреності №65 від 16.05.2017р. - директору ОСОБА_1, про що була складена накладна №281 від 16 травня 2017р. Будь-яких претензій щодо якості та кількості товару отримано не було.

Однак на момент подачі позовної заяви Відповідачем за поставку Товару було сплачено частково - 16.05.17р. лише 5000,00 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.1 ст. 550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Частиною 2 ст. 22 ГК України визначено - суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Позивач згідно свого статуту є державною організацією (установою) та фінансується з державного бюджету України.

Таким чином Позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у сумі 2540,00грн. (Розрахунки додаються).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк. Згідно статей 524,533-535 грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, Позивач нарахував відповідачу 649,25 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3%річних. (Розрахунок додається).

Згідно ч.2 ст.193 ГК кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач відповідно до статті 222 ГК України та статті 6 ГПК України звертався 11.07.2017р. до Відповідача із претензією та вимогою погашення існуючого боргу на що той не відреагував і заборгованість повністю не погасив.

Згідно до ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч.7 цієї статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При винесенні рішення суд виходить з наступного.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 498,02 грн. за період з червня по жовтень 2017р. та 3% річних в сумі 151,23 грн. за період з 17.05.2017р. по 16.11.2017р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та умовам Договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

При цьому згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення 2540,00 грн. штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки позивач нарахував штрафні санкції на грошове зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 10000,00 грн. - основного боргу, 498,02 грн. - інфляційних нарахувань, 151,23 грн. - 3% річних. Решта позовних вимог - підлягає відмові.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн., згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро Україна" (вул. Половки, 64, м. Полтава, 36010 код ЄДРПОУ 39263496, інші відомості: р/р 26000452872 в ОСОБА_2 Аваль, МФО 380805) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, 97, м. Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ 00497360, інші відомості: р/р 31257249201976 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 10000,00 грн. - основного боргу, 498,02 грн. - інфляційних нарахувань, 151,23 грн. - 3% річних, 1600,00 грн. - судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог - відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам.

Суддя Паламарчук В.В.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.