Рішення

від 11.04.2018 по справі 926/506/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. Справа № 926/506/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства «Енергоринок» , м.Київ

до приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 33 149 070,82 грн.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 29.01.2018

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 04.01.2018

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Енергоринок» звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію, 3% річних, пені та штрафу в сумі 33 149 070,82 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29.08.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір №4239/02 та додаткові угоди до даного договору, згідно якого позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконав в повному обсязі взятих на себе зобов'язань по сплаті вартості купованої електроенергії, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 31 886 286,51 грн. За прострочення платежу позивач нарахував відповідачеві до сплати 125797,95 грн. три процента річних, 1105100,07 грн. пені, 31886,29 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.02.2018 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2018.

Ухвалою від 13.03.2018 відкладено розгляд справи на 11.04.2018.

15.03.2018 відповідач подав відзив на позов, яким повідомив про сплату основного боргу та просив відмовити у задоволенні позову про стягнення трьох процентів річних, пені та штрафу.

02.04.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, безпідставними, а позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Поряд з цим, позивач подав суду клопотання про повернення 119463,94 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Ухвалою від 02.04.2018 повернуто позивачу з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 119463,94 грн., який сплачено на підставі платіжного доручення №183 від 02.02.2018.

11.04.2018 відповідач подав заяву, в якій просить суд: прийняти дану заяву, якою відповідач визнає позовні вимоги; не приймати до розгляду відзив на позовну заяву; повернути ДП Енергоринок з державного бюджету 50% судового збору, який складає 248618,03 грн.; зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій. В обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на часткове виконання грошового зобов'язання та складне фінансове становище відповідача.

У судовому засіданні 11.04.2017 представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем основного боргу та просив прийняти рішення про задоволення решти позовних вимог у зв'язку з їх визнанням відповідачем у порядку ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача просив задовольнити вищезгадану заяву, подану до початку засідання 11.04.2018, та просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 50%.

За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

В судовому засіданні 11.04.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

29.08.2007 між Державним підприємством "Енергоринок" та Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" укладено Договір №4239/02.

11.04.2011 між ДП "Енергоринок" та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" укладено додаткову угоду №6876/02 до Договору, відповідно до п.2 якої: "Правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" за Договором є Публічне акціонери товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго".

07.11.2017 між ДП "Енергоринок" та Приватним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" підписано додаткову угоду №14410/0 до Договору, відповідно до п.2 якої: "Правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" за Договором є Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (ЄДРПОУ- 00130760)» .

Згідно з п.2.1 Договору: "... ДПЕ (позивач у справі) зобов'язується продавати, а ЕК (відповідач у справі) зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору".

Так, відповідно до умов Договору, за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 відповідачем придбано у позивача електроенергію в обсязі 140 070,449 тис. кВт.г., на загальну суму 157 244 520,89 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії, який підписано та скріплено печатками обох підприємств.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 Договору: "ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за не своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору".

Згідно з абз.1 п.6.4 Договору: "Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу".

Договір укладений сторонами на термін з 01.09.2007 по 31.12.2007. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із Сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору (п.11.6 Договору).

Доказів розірвання або визнання недійсним спірного договору сторонами не представлено. Тобто, на момент виникнення вказаної заборгованості, сторони перебували у договірних правовідносинах.

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як унормовано статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, вміщеним у статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав в повному обсязі взятих на себе зобов'язань по сплаті вартості купованої електроенергії, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 31 886 286,51 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" за електроенергію, куповану по договору від 29.08.2007 №4239/02 в період з 01.11.2017 по 30.11.2017, станом на 31.01.2018 та актом звірки розрахунків між сторонами станом на 31.12.2017.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано обставин порушення взятих на себе грошових зобов'язань, а навпаки визнано вказані обставини, суд дійшов висновку, що вимоги ДП "Енергоринок" до ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" про стягнення суми основного боргу в розмірі 31 886 286,51 грн. є обґрунтованими. Разом з тим, враховуючи погашення відповідачем основного боргу в сумі 31 886 286,51 грн. за куповану у листопаді 2017 електричну енергію в лютому 2018, тобто після подання позову, між сторонами відсутній спір в цій частині позовних вимог.

З урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд, на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення 31 886 286,51 грн. основного боргу за куповану електроенергію.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично є вірним, три процента річних за період з 15.12.2017 по 31.01.2018 становлять 125797,95 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу за прострочення оплати вартості купованої електроенергії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до абз.1 п.7.3.2 Договору, в редакції додаткової угоди від 19.03.2005 №5348/01 до Договору: "В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% - від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії".

Враховуючи вищезазначені умови Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 1105100,07 грн. за період з 20.12.2017 по 31.01.2018, а також штраф: 31 886 286,51 грн. (заборгованість) х 0,1% = 31 886,29 грн. Розрахунок штрафних санкцій судом перевірено та є арифметично вірним.

Відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо причин невиконання відповідачем зобов'язання та ступінь вини відповідача, враховуючи складний фінансовий стан відповідача та відсутність основного боргу, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача, та зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), яка підлягає стягненню, на 50%. Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути 552 550,04 грн. пені, 15943,15 грн. штрафу.

Як вже зазначалось судом, в судовому засіданні 11.04.2018 представником відповідача було подано заяву про визнання позову, з приводу чого суд зазначає наступне.

За змістом ст.191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, судом встановлено, що остання підписана уповноваженою особою - представником приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №081 від 04.01.2018, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

У судовому засіданні 11.04.2018 відповідачу роз'яснено наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП "Енергоринок" до ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" про стягнення 33 149 070,82 грн. підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено до Державного бюджету України судовий збір на суму 616700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №183 від 02.02.2018.

Враховуючи, що позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення з відповідача 33149070,82 грн., то судовий збір підлягав сплаті в розмірі 497236,06 грн. У зв'язку з чим, ухвалою від 02.04.2018р. повернуто позивачу з державного бюджету надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 119463,94 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі (497236 : 2) 248 618,03 грн., про що господарський суд приймає ухвалу.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в іншій частині покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 130, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (58000, м.Чернівці, вул.Прутська, 23А, код ЄДРОПОУ 37690436) на користь державного підприємства «Енергоринок» , м.Київ (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) 125 797,95 грн. три проценти річних, 552 550,04 грн. пені, 15943,15 грн. штрафу, 248 618,03 грн. судового збору.

3.У частині позову про стягнення 31 886 286,51 грн. закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.04.2018

Суддя В.В.Дутка