Постанова

від 10.04.2018 по справі 910/18565/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. Справа№ 910/18565/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 10.04.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повний текст складено та підписано 14.12.2017)

у справі №910/18565/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж"

про стягнення 40 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" про стягнення заборгованості у розмірі 40 000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 18.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" було укладено Договір поставки № 33999_150011S1RMIC, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на умовах цього договору, в рамках виконання робіт покупцем по монтажу вузлів обліку теплової енергії в місті Києві в 2015 році для замовника - ПАТ "Київенерго", поставити у власність покупця тепло лічильники SKS-3 (товар), в асортименті, кількості, в строкові, по цінах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього, які являються його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на загальну суму в розмірі 416 818,20 грн, що підтверджується видатковими накладними, проте відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" в розмірі 40 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" заборгованість у розмірі 40 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 917,39 грн., інфляційні в розмірі 9 389,42 грн., пеню у розмірі 2 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 558,36 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№09.1-04.1/1042/18 від 29.01.2018), відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18565/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" зазначає, що судом першої інстанції не були досліджені платіжні доручення, які підтверджують виконання зобов'язань за договором в повному обсязі, а також видаткова накладна № РН - 0000007 від 02.10.2015 на суму 107 980,80 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В. судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повний текст складено 14.12.2017) у справі № 910/18565/17 залишено без руху до усунення недоліків.

09.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Венсантехмонтаж" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення від 08.02.2018.

Крім того, до матеріалів апеляційної скарги відповідачем додане клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18565/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" та призначено до розгляду на 15.03.2018.

14.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні, призначеному на 15.03.2018, представник позивача надав свої пояснення по справі.

Представники відповідача у судове засідання, призначене на 15.03.2018, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні, призначеному на 15.03.2018, постало питання про необхідність складання акту звірки взаємних розрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" на 10.04.2018.

06.04.2018 представник відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.04.2018 представник відповідача, надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" та просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18565/17 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 10.04.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" було укладено Договір поставки № 33999_150011S1RMIC, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на умовах цього договору, в рамках виконання робіт покупцем по монтажу вузлів обліку теплової енергії в місті Києві в 2015 році для замовника - ПАТ "Київенерго", поставити у власність покупця тепло лічильники SKS-3 (товар), в асортименті, кількості, в строкові, по цінах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього, які являються його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно із пунктом 2.1 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця відповідної видаткової накладної.

Відповідно до пункту 2.3 договору, право власності на товар і ризик його випадкової втрати переходить до покупця в момент підписання уповноваженим представником покупця відповідної видаткової накладної.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціни на товар, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами в специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.4 договору розрахунки за товар, які поставляються за даним договором, здійснюються покупцем в наступному порядку: 4.4.1. Оплата 70% від вартості поставленого товару оплачується постачальнику протягом 5-ти календарних днів після підписання договору і специфікацій, а також отримання рахунка-фактури; 4.4.2. Оплата 30% від вартості поставленого товару сплачується постачальнику: 4.4.2.1 Протягом 120-ти календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше отримання коштів за товар від кінцевого замовника (ПАТ "Київенерго"); 4.4.2.2. У випадку дострокового отримання коштів за товар покупцем від кінцевого замовника (ПАТ "Київенерго") - протягом 5-ти календарних днів після отримання коштів від кінцевого замовника (ПАТ "Київенерго").

Згідно із пунктом 4.8 договору кінцевий розрахунок за поставлений товар здійснюється після реєстрації податкової накладної постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України і надання її покупцю.

Пунктом 5.2 договору визначено, що приймання товару здійснюється підписанням акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 7.4 договору, у випадку прострочки покупцем кінцевої оплати поставленого товару відповідно до порядку розрахунків, вказаних в п.4.4 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,08% за кожний день прострочки від вартості неоплаченого товару, але не більше 5% від вартості неоплаченого вчасно товару.

Згідно із пунктом 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором.

Специфікацією № 1 до Договору Сторони узгодили найменування товару, його якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю, суму товару та адресу поставки.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов договору поставки № 33999_150011S1RMIC від 18.09.2015 позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар (теплолічильники), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000014 від 21.10.2015 на суму 209 053,20 грн., № РН-000013 від 16.11.2015 на суму 83 733,00 грн, № РН-0000014 від 16.11.2015 на суму 124 032,00 грн, а загалом на суму в розмірі 416 818,20 грн.

Проте судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідач сплатив на користь позивача кошти чим виконав договірне зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується наступними документами:

- Платіжним дорученням № 73 від 21.09.2015 року на суму: 288 955,80 грн.

- Платіжним дорученням № 130 від 18.11.2015 року на суму: 84 816,00 грн.

- Платіжним дорученням № 168 від 29.01.2016 року на суму: 121 027,20 грн.

- Платіжним дорученням № 233 від 15.04.2016 року на суму: 28 000,00 грн.

- Платіжним дорученням № 328 від 16.01.2017 року на суму: 2 000,00 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 258 ГПК України, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, сплативши згідно платіжних доручень № 73 від 21.09.2015 року на суму: 288 955,80 грн., № 130 від 18.11.2015 року на суму: 84 816,00 грн., № 168 від 29.01.2016 року на суму: 121 027,20 грн., № 233 від 15.04.2016 року на суму: 28 000,00 грн., № 328 від 16.01.2017 року на суму: 2 000,00 грн. відповідач виконав усі взяті на себе зобов'язання за договором поставки.

Крім того, з даних платіжних доручень чітко вбачається, що платежі були здійснені в межах строку визначеного самим договором поставки.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга на рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 ТОВ "Вентсантехмонтаж" підлягає задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішення господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи. При цьому, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 по справі № 910/18565/17 -скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/18565/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/18565/17 скасувати повністю.

3. Прийняти по справі № 910/18565/17 нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз".

4. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 39050195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентсантехмонтаж" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. № 17, оф. 205, код ЄДРПОУ 38577498) 2400,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу по справі № 910/18565/17 доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/18565/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 13.04.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко