Постанова

від 12.04.2018 по справі 343/800/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/800/17

Провадження № 22-ц/779/472/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О. секретаря Турів О.М.

з участю відповідача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 та Надіївська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 07 лютого 2018 року, постановлену у складі судді Лицур І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ Перехідні положення Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 3 жовтня 2017 року.

12 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом і зазначав, що його батько, ОСОБА_5, 25 липня 2009 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 25.07.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 29, згідно умов заповіту ОСОБА_5 заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, про що зроблено запис №138 в Книзі реєстрації смертей. 16 березня 2010 року ОСОБА_1 видано приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Тимків Н.В. свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина складається з простих іменних акцій ВАТ Укрнафта , номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 483 штук, що належали спадкодавцю на підставі Сертифікату акцій серії А № 7905 виданого 04.12.2002 року. Посилаючись на те, що ознайомившись із заповітом, він помітив, що підпис у ньому є підробленим і візуально відрізняється від інших підписів, які вчиняв батько на різних документах за свого життя, з цього приводу вважає, що заповіт, який начебто складений від імені його батька, не складався та не підписувався ним особисто, а на ньому міститься напис та підпис іншої особи, які суттєво відрізняються від підписів та почерку на інших документах, вчинених батьком ще при житті, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, складеного на користь ОСОБА_1, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 25 липня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №29.

Рішенням Долинського районного суду від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, складений на користь ОСОБА_1, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 25.07.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 29, поновивши позивачу строк звернення до суду за захистом своїх прав як пропущений з поважних причин.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 640,00 грн. відшкодування сплаченого судового збору та 900,48 грн. відшкодування витрат на проведення експертизи, відмовивши в задоволенні його вимоги про стягнення 900,00 грн відшкодування витрат за надання правової допомоги в зв язку з безпідставністю даної вимоги.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, заповіт був складений його батьком 25 липня 2009 року і посвідчений секретарем Надіївської сільської ради ОСОБА_7 у встановленому законом порядку. Цей факт підтвердила допитана в судовому засіданні в якості свідка колишній секретар Надіївської сілької ради ОСОБА_8, яка безпосередньо була присутня під час складання заповіту, а також підтвердила, що на той момент заповідач усвідомлював свої дії, мав вільне волевиявлення розпорядитись своїм майном на користь ОСОБА_1 Вказує, що сам текст заповіту писала дружина заповідача - ОСОБА_4, а підписував заповіт власноруч ОСОБА_5 Крім того, позивач про існування заповіту знав ще з 2009 року, тому пропустив встановлений законом трьохрічний строк звернення до суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт ОСОБА_5 від 25.07.2009 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстрі за № 29, ним не підписувався, а отже даний заповіт не відображає дійсне волевиявлення спадкодавця, не відповідає вимогам ст. 209 ЦК України щодо форми правочину та вимогам ст. 1247 ЦК України щодо особистого підпису заповіту заповідачем, тому з цих підстав слід визнати його недійсним. Крім цього, суд зіслався на те, що про існування зазначеного заповіту позивач дізнався у липні 2016 року, з копією заповіту ознайомився в лютому 2017 року, тому поновив позивачу строк звернення до суду за захистом своїх прав як пропущений з поважних причин.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 25 липня 2009 року складено заповіт згідно якого ОСОБА_5 все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_1, заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 29 (а.с. 10).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03.08.2009 року серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Установлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 є рідними дітьми спадкодавця та його спадкоємцями першої черги за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1247 цього ж Кодексу, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Для вирішення питання чи виконаний надпис та підпис на заповіті самим заповідачем ОСОБА_5 під час складання заповіту від 25 липня 2009 року по справі 29 серпня 2017 року була призначена почеркознавча експертиза.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 1.1.-302/17 від 08.12.2017 року, проведеної на виконання ухвали суду від 29.09.2017 року, установлено, що рукописні написи Мною, ОСОБА_5 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано та підпис в графі Підпис заповідача у заповіті від 25.07.2009 року виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. У даному заповіті мав місце факт наслідування підпису ОСОБА_5, а рукописні написи Мною, ОСОБА_5 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано у досліджуваному документі виконані без наслідування (а.с. 106-110).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

З даним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду у травні 2017 року з пропуском строку позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності (а.с.119).

Суд відхиляє доводи позивача про поновлення трирічного строку позовної давності з посиланням на те, що про існування спірного заповіту дізнався у липня 2016 року, з копією заповіту ознайомився в лютому 2017 року, тому такий строк пропущений з поважних причин, оскільки встановлено, що про смерть спадкодавця ОСОБА_3 було відомо у день смерті спадкодавця та відкриття спадщини, у шестимісячний строк він не подавав заяви про прийняття спадщини. Отже, довідатись про наявність спірного заповіту, оригінал якого знаходився у його матері ОСОБА_4, про що позивачу відомо, в останнього не було перешкод з дотриманням позовної давності оспорити вказаний заповіт.

Крім цього, установлено, що ОСОБА_1 за заповітом складеним 25 липня 2009 року згідно якого ОСОБА_5 все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_1, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 29 не відкривалась спадщина. Відповідачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину видано за законом (а.с. 10).

Вирішуючи спір, суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що оспорений заповіт складений 25 липня 2009 року, а із зазначеним позовом до суду ОСОБА_3 звернувся лише у травні 2017 року, тобто зі спливом 8 років.

Викладене свідчить, що судом у повному обсязі не встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене у справі судове рішення не є таким, що відповідає вимогам до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, та є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Долинського районного суду від 07 лютого 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 та Надіївська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, посвідченого 25 липня 2009 року секретарем виконкому Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області зареєстрованого в реєстрі №29, за спливом позовної давності.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: І.В.Бойчук

І.О.Максюта