Рішення

від 15.03.2007 по справі 15/764

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/764

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  15/764

15.03.07

За позовом     Українсько-американського спільного підприємства "Пульсар" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття"

про                    стягнення 6 037,00 грн.

Суддя  

Представники:

від позивача - Болтян В.І.        

від відповідача - Климов А.Р., Дяченко П.О.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства "Пульсар" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" (далі - відповідач) про стягнення 6 037,00 грн. вартості неповернутого обладнання внаслідок розірвання договору про співробітництво.

Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у відзиві від 09.01.2007. Заперечення відповідач мотивував тим, що між позивачем та відповідачем існують взаємні зобов'язання щодо повернення обладнання і саме позивач не бажає їх виконувати. Також, відповідач неодноразово приїжджав на територію ВАТ "Прилуцька взуттєва фабрика" (місце зберігання майна відповідача) та актом від 21.07.2004 встановив його відсутність, актом від 04.07.2006 зафіксував відмову позивача про доступ представників відповідача до обладнання, а актом від 05.09.2006 встановив незадовільний технічний стан належного  відповідачу обладнання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 1999 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про співробітництво (далі - договір про співробітництво). Відповідно до умов цього договору сторони домовились про надання один одному обладнання для взуттєвого виробництва.

За вказаним договором про співробітництво позивач передав відповідачеві три одиниці обладнання, а саме –швейна  машина "Мінерва" класу 335-121.2 № 284, швейна машина "Мінерва" класу 335-121.2 № 1-181 та швейна двуголочна машина "PRAFF" класу 901-0244-009/024 № 759747. За актом тимчасового обміну обладнанням станом на 01.03.2000 сторони визначили, що вартість двох швейних машин "Мінерва" класу 335-121.2 становить по 1 744,00 грн., а вартість швейної двуголочної машини "PRAFF" класу 901-0244-009/024 –2 549,00 грн. Загальна вартість переданого позивачем відповідачу обладнання складає 6 037,00 грн. Відповідач також передав позивачу 12 одиниць обладнання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2004 у справі № 15/330-03-8826 договір про співробітництво від 01.03.1999 розірвано.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення обладнання –листи від 25.06.2004  № 28/с,  від 29.12.2004 № 39/с, від 04.04.2005 № 0404/с 2601, від 23.11.2005 № 12311/с 2601, від 03.01.2006  № 10301/с 2601 та від 04.04.2006 № 10404/с 2601, але майно йому повернуто не було.

14.08.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 11408/5667 про порядок взаєморозрахунків, за умовами якого відповідач зобов'язався повернути позивачу обладнання в кількості 3-х одиниць одночасно з виконанням відповідачем пункту 2 договору. За умовами п. 2 договору № 11408/5667 відповідач повинен самостійно "шляхом самовивозу" забрати своє обладнання в кількості 10-ти одиниць з місця його зберігання на протязі 3-х днів з дати оплати позивачем 2-х визначених сторонами одиниць обладнання.

Позивач сумлінно виконав свої обов'язки за договором та платіжним дорученням від 21.08.2006 за № 37 провів оплату в сумі 75 000,00 грн. Листом № 18/21-БТ від 22.08.2006 Акціонерний Банк "Південний" (м. Одеса) підтвердив списання 75 000,00 грн. з розрахункового рахунку позивача на користь відповідача.

Відповідач свого обов'язку за договором № 11408/5667 від 14.08.2006 не виконав, своє обладнання не забрав, обладнання позивача не повернув, хоча відповідно до умов договору повинен був це зробити у строк до 24.08.2006.

Виходячи з викладеного, відповідач на цей час безпідставно володіє майном позивача. За роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994, безпідставним є володіння чужим майном без законних підстав або тоді, коли такі підстави раніше були, а потім відпали.  

Стаття 629 Цивільного кодексу України визнає договір обов'язковим для виконання його умов сторонами договору. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України загальними умовами виконання зобов'язань є їх виконання належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни умов договору.

Відповідач порушив свої зобов'язання за договором № 11408/5667 від 14.08.2006  стосовно строку їх виконання та стосовно самого зобов'язання щодо повернення майна, так як відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За умовами ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання, окрім встановлених договором або законом, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 Цивільного кодексу України надає кредитору право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання та вимагати відшкодування збитків в разі, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило для кредитора інтерес.

В зв'язку з тим, що позивач намагався отримати своє обладнання напротязі двох років, але й досі його не отримав внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем, а також враховуючи, що обладнання, передане позивачем відповідачу за договором про співробітництво від 01.03.1999, вже не є необхідним позивачу в його господарській діяльності, позивач відмовився від виконання відповідачем простроченого ним зобов'язання за договором № 11408/5667 від 14.08.2006 в частині повернення 3-х одиниць обладнання та наполягає на відшкодуванні відповідачем завданих цим збитків.

Під збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України приймаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження ії майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Оскільки за договором про співробітництво від 01.03.1999 позивач передав відповідачу 3 одиниці обладнання, яке знаходилось в робочому стані і використовувалось останнім в його господарській діяльності та відповідно до акту тимчасового обміну обладнанням станом на 01.03.2000 його вартість сторонами визначена у розмірі 6 037,00 грн., то позивач визначає під збитками, понесеними ним внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем за договором № 11408/5667, вартість переданого майна у розмірі 6 037,00 грн.

Твердження Відповідача про те, що за умовами договору № 11408/5667 від 14.08.2006 обов'язок здійснити самовивіз 10-ти одиниць обладнання відповідача покладається на позивача з одночасним отриманням від відповідача належного обладнання позивача в кількості 3-х одиниць, не заслуговує на увагу, тому що при вивчені договору № 11408/5667 від 14.08.2006 стає повністю зрозумілим, що  вивезти обладнання відповідача з місця його зберігання, так само як і доставити обладнання позивачу є обов'язком відповідача.          

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Акти, на які посилається відповідач, не можуть бути взяті до уваги в якості належних та допустимих доказів, тому що акти від 04.07.2006 та від 21.07.2004 були складені відповідачем в односторонньому порядку.  Окрім цього, вказані акти були складені до дати укладання договору про порядок взаєморозрахунків № 11408/5667 від 14.08.2006, внаслідок порушень умов якого позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 22, 525, 526, 610-612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства "Пульсар" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканський будинок моделей взуття" (04070, м. Київ, вул. Братська, 6, банківські реквізити: р/р № 26009013346521 в Подільському відділенні КМФ АКБ "Укрсоцбанку" МФО 322012, код ЄДРПОУ 32047377), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Українсько-американського спільного підприємства "Пульсар" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65014, м. Одеса, пров. Сабанський, 1/12, банківські реквізити:  р/р № 2600431270 в АБ "Південний" МФО 328209, код ЄДРПОУ 24533267) 6 037 (шість тисяч тридцять сім) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                        М.Г.Хоменко