Постанова

від 11.04.2018 по справі 826/24421/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №826/24421/15

адміністративне провадження №К/9901/13390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ (далі - ТОВ КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ ) на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 (Головуючий суддя - І.М. Погрібніченко) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 (колегія у складі суддів: О.В. Карпушова, О.В. Епель, Л.В. Губська) у справі №826/24421/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ доКиївської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська міська митниця ДФС) провизнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару № 100000011/2015/000147/2 від 01 жовтня 2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2015/00185 від 01 жовтня 2015 року.

Обґрунтовуючи позов вказав, що ТОВ КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте Київською міською митницею ДФС, протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору, оскільки в поданих документах були виявлені розбіжності. За результатами розгляду додаткових документів, наданих позивачем, митний орган прийняв правомірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмову в прийнятті митної декларації позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що із змісту наданих відповідачу інвойсів та прайс-листів вбачається, що ТОВ КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ пред'явлено до митного оформлення саме той товар, який визначений в прайс-листах і саме за тією ціною, яка відображена у цих документах. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що із наданих декларантом документів неможливо встановити правовідносини покупця та перевізника, оскільки в матеріалах справи міститься копія договору №18 від 21.09.2015 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та копія транспортної заявки від 22.09.2015.

Від відповідача відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

01.02.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 вересня 2013 року між компанією OU SOLIFINANCE (Естонія) (продавець) та ТОВ КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ (Україна) (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 060913, згідно умов якого, продавець зобов'язується продати, а покупець - придбати та оплатити на умовах міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року (Франко-завод), а також на умовах цього контракту будівельні та оздоблювальні матеріали (товар), за найменуванням, в кількості, асортименті за цінами, у відповідності до інвойсів.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару за зазначеним контрактом 30 вересня 2015 року товариством через свого митного брокера в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100270001/2015/223591.

Київською міською митницею ДФС в результаті опрацювання наданих декларантом документів, виявлено наявність у них розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим було запропоновано декларанту електронним повідомленням від 30 вересня 2015 року надати додаткові документи для її підтвердження.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості № 100000011/2015/000147/2 від 01.10.2015 відповідачем скориговано митну вартість товару та визначено її на рівні на рівні 10.5280 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

Рішення про коригування митної вартості № 100000011/2015/000147/2 від 01.10.2015 мотивоване тим, що з наданих до митного оформлення документів неможливо встановити правовідносини покупця та перевізника, а на вимогу митного органу декларантом не надано в повному обсязі документи, чим порушено вимоги ст. 53 МКУ.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що митний орган правомірно розпочато процедуру консультацій та витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки з наданих до митного оформлення документів неможливо встановити правовідносини покупця та перевізника.

Судова колегія касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, з огляду не наступне.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою підставою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, для митного оформлення імпортованого товару декларантом надано міжнародну автомобільну накладну (CMR) №352086 від 28 вересня 2015 року та довідку про вартість перевезення № 28/09/01 від 28 вересня 2015 року. Також матеріали справи містять копію договору №18 від 21.09.2015 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та копію транспортної заявки від 22.09.2015 року.

Відповідних оцінок таким документам, судами попередніх інстанцій надано не було, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завдання адміністративного судочинства.

Тобто, Верховний Суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі доводи, які підтвердженні відповідними доказами, мають бути предметом судового дослідження та розгляду.

Натомість суди першої та апеляційної інстанції надали оцінку поданих до митного органу декларантом прайс-листів, та дійшли висновку, що замість виробника товару, були надані прайс-листи від посередника - OU SOLIFINANCE, Естонія, Таллін: № 06/15 до продукції торгової марки PORCELANITE DOS , № 07/15 до продукції торгової марки UNDEFASA , № 08/15 до продукції торгової марки ABSOLUT KERAMIKA . Однак, вказані прайс-листи не були підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару.

Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів чи відхилені ним, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є не дослідження судом зібраних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КЕРАМХОЛЛ задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 скасувати та передати справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду