Рішення

від 10.02.2020 по справі 826/24421/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м. Київ № 826/24421/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Керамхолл

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та

картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Керамхолл звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2015 №100270001/2015/000147/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 01.10.2015 №10027001/2015/00185.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 зазначені вище рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на наступне:

…для митного оформлення імпортованого товару декларантом надано міжнародну автомобільну накладну (CMR) №352086 від 28 вересня 2015 року та довідку про вартість перевезення № 28/09/01 від 28 вересня 2015 року. Також матеріали справи містять копію договору №18 від 21.09.2015 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та копію транспортної заявки від 22.09.2015 року.

Відповідних оцінок таким документам, судами попередніх інстанцій надано не було, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завдання адміністративного судочинства.

Тобто, Верховний Суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі доводи, які підтвердженні відповідними доказами, мають бути предметом судового дослідження та розгляду.

Натомість суди першої та апеляційної інстанції надали оцінку поданих до митного органу декларантом прайс-листів, та дійшли висновку, що замість виробника товару, були надані прайс-листи від посередника - OU SOLIFINANCE, Естонія, Таллін: № 06/15 до продукції торгової марки PORCELANITE DOS , № 07/15 до продукції торгової марки UNDEFASA , № 08/15 до продукції торгової марки ABSOLUT KERAMIKA . Однак, вказані прайс-листи не були підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару".

Таким чином, під час нового розгляду справи необхідно дослідити зазначені докази та встановити, чи мав відповідач на підставі поданих документів обґрунтований сумнів щодо правильності задекларованої митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач для митного оформлення імпортованого товару надав відповідачу усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Під час нового розгляду справи позивач не скористався правом на подання пояснень з урахуванням позиції суду касаційної інстанції.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Під час нового розгляду справи відповідачем подано пояснення, в яких він зазначає, що подані позивачем документи, що підтверджують витрати на транспортування, не є належними, а отже декларантом не надано в повному обсязі необхідних документів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

06.09.2013 між компанією OU SOLIFINANCE (Естонія) (за контрактом - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Керамхолл (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 060913, згідно умов якого, продавець зобов`язується продати, а покупець - придбати та оплатити будівельні та оздоблювальні матеріали (товар), за найменуванням, в кількості, асортименті за цінами, у відповідності до інвойсів.

На виконання умов вказаного контракту на підставі інвойсів від 24.09.2015 №№ 994/15, 995/15, 996/15 була здійснена поставка товару.

Надалі, позивачем через митного брокера в порядку електронного декларування було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100270001/2015/223591 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару.

На підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару позивач надав до митного оформлення разом з митною декларацією наступні документи:

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 28.09.2015 № 352086;

- довідку про вартість перевезення від 28.09.2015 № 28/09/01;

- рахунки-фактури (інвойси) від 24.09.2015 №№ 994/15, 995/15, 996/15;

- пакувальні листи від 24.09.2015 №№ 994/15, 995/15, 996/15;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.09.2013 № 060913;

- специфікації від 24.09.2015 №№ 16, 17, 18;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 28.03.2015 № 2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 28.03.2015 № 2730;

- декларації про походження товару від 24.09.2015 №№ 994/15, 995/15, 996/15;

- копію митної декларації країни-походження від 28.09.2015 № 15PL302010E0112830.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За наслідками опрацювання наданих декларантом документах митним органом встановлено наступні розбіжності: пункт 2.2 контракту передбачає, що вартість пакування, маркування та навантаження товару включені у його вартість, тоді як згідно поданих документів неможливо перевірити числові складові таких витрат, а отже і вартість самого товару.

З огляду на вищевказані розбіжності митницею витребувано у позивача додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного електронного повідомлення декларантом було надано додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації, прайс-листи, копію митної декларації країни відправлення та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

01.10.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмову у прийнятті митної декларації.

Позивач, зазначаючи, що рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою-другою цього Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, необхідно врахувати положення частин другої-третьої цієї статті, якими визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, згідно з частиною першою-другою статті 53 Митного кодексу України декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що пунктом 6 частини першої статті 53 Митного кодексу України визначено, що підлягають документальному підтвердженню лише ті транспортні витрати , які не включені до вартості товару.

У даному випадку, підставою для початку дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів та витребування додаткових документів, слугувало те, що пунктом 2.2 контракту передбачено, що вартість пакування, маркування та навантаження товару включені у його вартість, тоді як згідно поданих документів неможливо перевірити числові складові таких витрат, а отже і вартість самого товару.

Так, за умовами контракту (пункт 2.2) вартість експортного пакування, маркування та завантаження включені у вартість товару, а отже витрати на ці послуги не повинні підтверджуватись транспортними документами, оскільки вартість цих послуг вже включена до митної вартості товару за умовами контракту.

Таким чином, висновки митного органу щодо не підтвердження належними документами витрат на проведення таких процедур не відповідають дійсності, оскільки позивач не поніс жодних додаткових витрат на пакування, маркування та завантаження, а витрати на це включені у вартість товару, а отже включені й до митної вартості товару.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 № 21-498а15, обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Судом встановлено, що наведені відповідачем обставини, які викликали сумніви, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи. Отже, контролюючим органом не було доведено наявності у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом (позивачем) митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Отже, у відповідача у спірних правовідносинах були відсутні підстави для початку процедури щодо витребування додаткових документів та, у подальшому, не виникало права для коригування митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Керамхолл (04201, м. Київ, вул. Полярна, 12, код ЄДРПОУ 37245255) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.10.2015 № 100270001/2015/000147/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2015 № 10027001/2015/00185.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Керамхолл (04201, м. Київ, вул. Полярна, 12, код ЄДРПОУ 37245255) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов