Рішення

від 12.04.2018 по справі 520/3339/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3339/17

Провадження № 2/520/1783/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зубко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна про визнання договору довічного утримання недійсним,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір довічного утримання, укладений між нею, ОСОБА_3 та ТОВ ПЕНСІОН-ЮА , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 626 від 02.12.2016 року; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ ПЕНСІОН-ЮА на квартиру за адресою: АДРЕСА_1; скасувати заборону на відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К.В. 02.12.2016 року, зареєстровану в державному реєстрі заборон за № 627; повернути у власність Позивача, ОСОБА_6 квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнати право власності на це майно за Позивачем.

Свої вимоги мотивувала тим, що 02 грудня 2016 року між нею, ОСОБА_3 та ТОВ ПЕНСІОН-ЮА був укладений договір довічного утримання, за яким вона передала у власність Відповідача належну на праві приватної власності квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Однак, позивач вважає, що укладений між нею та Відповідачем договір довічного утримання є недійсним, оскільки був укладений під впливом тяжкої обставини, а саме з причини нужденності в грошах на оперативне лікування лівого ока, а також необхідності повернення боргу в розмірі 9 000 грн. В момент укладення договору довічного утримання вона знаходилась під впливом тяжкого стресу та депресії, яка у неї почалась у 2016 році, коли вона практично повністю перестала бачити не тільки на праве а й на ліве око. За таких тяжких обставин, маючи мізерну пенсію, яку навіть не вистачає на нормальне життя, будучи одинокою, повністю сліпою і безпорадною, вона була змушена укласти вищевказаний оскаржуваний договір довічного утримання.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.

В ході судового засідання, яке відбулось 22 червня 2017 року, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варави К.В. адреса: 65009, АДРЕСА_2 належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, яка була нею заведена в зв'язку із нотаріальним посвідченням договору довічного утримання, укладеного 02.12.2016 року між ТОВ ПЕНСІОН-ЮА та ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі за № 626.

Ухвалою суду від 22 червня 2017 року клопотання представника позивача було задоволено в повному обсязі.

27 вересня 2017 року, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Експертно-оціночна компанія Оцінка-Експерт-Інформ , код ЄДРПОУ: 40571165, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, засвідчені копії укладеного договору між Позивачем та ТОВ Експертно-оціночна компанія Оцінка-Експерт-Інформ на виконання звіту про оцінку майна, фотографій об'єкту оцінки, рахунку на оплату послуг із виготовленням звіту про оцінку майна та відповідно квитанції про його оплату Позивачем та/або іншими особами, копії акту виконання робіт за договором про виконання звіту про оцінку майна-квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2017 року було витребувано вказану інформацію.

Слід зазначити, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Так в п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА - Зубко Анастасія Олександрівна у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, надала суду письмові заперечення.

Третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава К.В. в судове засідання не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщалась належним чином, надала суду письмові пояснення, в яких також просила розглянути справу у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Судом встановлено, що 02 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА було укладено Договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К.В., та зареєстрований в реєстрі за № 627.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3, маючи вади зору, не могла підписати Договір власноручно, за її дорученням та в її присутності Договір підписала визначена ОСОБА_3 особа - ОСОБА_8.

Згідно п.1 даного Договору ОСОБА_3 передала у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА прийняло у власність квартиру АДРЕСА_1, та взамін чого ТОВ ПЕНСІОН-ЮА зобов'язалось забезпечувати відчужувача утримання довічно на умовах цього Договору. Вказана квартира, що відчужується, складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 30,2 кв.м., у тому числі житловою площею 12,3 кв.м.

Відчужувана квартира є особистою приватною ОСОБА_3 та належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради 09 листопада 2011 року за № 19-25624. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.02.2012 року в книзі 789пр-7, номер запису 712. Реєстраційний номер квартири за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно - 35966925 (п. 2 Договору).

Відповідно п.п. 7, 8, 9Договору, ТОВ "ПЕНСІОН-Ю (PENSION-UA) зобов'язалось довічно утримувати ОСОБА_3, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які Відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється Сторонами за спільною згодою у розмірі 800 (вісімсот) гривень на місяць, будуть щомісячно надаватися Відчужувачу способом, вказаним в п. 8 цього Договору.

Крім вищезазначеної суми, Набувач зобов'язався щомісячно оплачувати житлово- комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (Набувачем чи Відчужувачем). У разі неможливості самостійно оплатити Набувачем житлово-комунальні послуги він попереджає про це Відчужувача не пізніше ніж за 10 календарних днів-до строку сплати відповідних платежів та перераховує Відчужувачу способом, вказаним в п. 8 цього Договору, суму коштів, необхідних для сплати житло-комунальних платежів. До оплачуваних щомісячних витрат на житлово-комунальні послуги належать: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, плата користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі: гаряча вода до 4 куб.м, холодна вода до 4 куб.м) та електроенергія в обсязі до 100 кВт-год, абонентська плата за стаціонарний телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв'язку) та радіоточку, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Якщо на момент укладання цього Договору Відчужувач користувався якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почав ними користуватись він зобов'язаний протягом п'яти календарних днів письмово повідомити про це Набувача. Вартість підключення послуги Набувачем не сплачується. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги Відчужувач зобов'язаний письмово повідомити про це Набувача А протягом 5 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення Відчужувачем про зміну тарифів Набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг.

У випадку виникнення в майбутньому потреби забезпечення Відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду Відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим Договором, згідно обумовлених сум.

Набувач зобов'язується здійснити поховання Відчужувача після її смерті компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання, у разі неможливості здійснити поховання Набувачем самостійно через поважні причини.

Грошове утримання буде виплачуватись щомісячно, починаючи з моменту укладення цього Договору, до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою АДРЕСА_1, або готівкою на руки під розписку. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання чи банківських реквізитів Відчужувач зобов'язаний вчасно (за п'ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це Набувача за адресою: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 21, офіс 13. Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.

Одноразове грошове утримання визначено Сторонами за спільною згодою у розмірі 30 000 гривень, які Відчужувач отримав повністю від Набувача перед підписанням цього договору. Одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується і надається Відчужувачу для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя.

Відповідно до Звіту про оцінку майна № 01122016-016, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю Експертно-оціночна компанія Оцінка-Експерт-Інформ 01 грудня 2016 року, ринкова вартість відчужуваної квартири становить 149 227 гривень.

Згідно із ч.1-2 ст.749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Згідно ст. 44 ЗУ Про нотаріат , нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Зі спірного договору вбачається, що нотаріусом було роз'яснено сторонам правові наслідки укладення договору.

У зв'язку з посвідченням вказаного Договору, на підставі статті 73 Закону України Про нотаріат приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К.В. було накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА , до припинення чи розірвання договору довічного утримання.

Згідно зі 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Частиною 1 ст. 746 ЦК України, передбачено, що відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я.

Таким чином, договір довічного утримання має певні особливості: 1) майно переходить у власність набувача, однак розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна в встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору; 2) зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи; 3) цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання обов'язків; 4) матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувана (довічно) або до моменту розірвання договору довічного утримання.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12, 82 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 ЦК).

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, Позивач просить суд визнати недійсним укладений договір довічного утримання на підставі ч.1 ст..233 ЦК України, оскільки його було укладено під впливом тяжкої обставини для сторони договору та на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ст.233 ч.1 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Крім того, п.23 постанови Пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення в судовому процесі нерозривного причино - наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Розглядаючи конкретні підстави для задоволення позову, слід зазначити, що як встановлено судом, дійсно позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) є інвалідом І групи, має діагноз: помутніння рогівки, розвинута катаракта правого ока, Артифакія, оперована термінальна глаукома лівого ока. Стан її зору на правому оці - 0,00 %, на лівому - 0,02 %. З метою стабілізації зорових функцій на лівому оці лікуючим лікарем було видано направлення на проведення повторного операційного лікування глаукоми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Одеси та отримує пенсію за віком при повному стажі у розмірі від 1363,94 грн. до 1480, 94 грн., що підтверджується довідкою № 1621 від 13 лютого 2017 року.

Згідно з акта огляду МСЕК № 057590 ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи по зору та потребує постійного стороннього догляду.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що позивач є літньою самотньою людиною, проживає сама, близьких людей, які могли б піклуватися про неї, не має.

Крім того, пенсія, яку отримує позивач, приблизно 1400 гривень на місяць (а.с.14), не дає їй можливості оплачувати комунальні послуги за користування квартирою, купувати необхідні продукти та ліки.

При цьому суд погоджується з доводами позивача щодо того, що вартість протиглаукомної операції для неї є не підйомною, оскільки коштує від 25 000 гривень.

Крім того, маючи потребу у грошових коштах на лікування, позивач вимушена була звернутись до сусіда, ОСОБА_9, який позичів ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 9000 гривень, повернути які зі своєї пенсії позивач не мала жодної можливості.

Зазначена обставина була підтверджена допитаним у судовому засіданні ОСОБА_9, який пояснив, що знає позивачку протягом шести років, у 2016 році вона остаточно втратила зір; він, його дружина та син є єдиними людьми, хто допомагає сусідці, купують продукти харчування, готують їй їжу, прибирають. Також підтвердив, що за проханням позивачки возив її до лікарні, де їй була призначена операція на око, у зв`язку з чим вона дуже нервувала та збиралась отримати гроші на операцію у кредит.

Отже судом достовірно встановлено, що Позивачка має похилий вік, отримує невелику пенсію. З огляду на всі потреби та необхідні умови для нормального рівня життя: одяг, медикаменти, харчування, комунальні послуги, телефон та інше, позивачка не могла самостійно забезпечувати себе. Враховуючи те, що згідно п.п. 7-9 спірних договорів усі ці послуги оплачував набувач, додатково була врахована можливість зміни тарифів на комунальні послуги, а також враховуючи те, що відчужувачем було надане одноразове грошове утримання у розмірі 30000 грн., та 800 грн на місяць позивачка на той момент вважала, що для неї будуть створені набагато кращі умови для проживання у порівнянні з існуючим матеріальним становищем.

Наведене, на думку суду, безумовно свідчить, що спірний договір укладався позивачкою за наявності у неї тяжких обставин, тому суд погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві про те, що якби не суттєве погіршення стану здоров'я (втрата зору) позивачки, відсутності у позивача близьких осіб, які б могли турбуватись та допомагати їй, або якщо б у неї хоча б були кошти для можливості забезпечення нормальних умов проживання, позивач не уклала б спірний договір.

Також суд приходить до висновку, що укладений позивачкою договір, який вона просить визнати недійсним, вчинений нею на вкрай невигідних умовах, виходячи з наступного.

Так згідно умов Договору позивачка лише отримувала кошти, фактичного догляду, за нею не здійснювалось, вона лише забезпечувалась грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, а забезпечувати себе усім необхідним вона повинна самостійно, тобто без догляду.

Натомість, як зазначалось вище, позивач ОСОБА_3 потребує постійної сторонньої допомоги у зв'язку з вадами зору, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК (а.с.15).

Невигідною умовою договору є й те, що позивачка у випадку виникнення у майбутньому потреби забезпечення іншими видами матеріального забезпечення чи догляду повинна була б самостійно, на свій розсуд, нести всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум.

Таким чином, у випадку якщо з ОСОБА_3 що-небудь трапиться і їй буде необхідна якась додаткова допомога, лікування, нагляд тощо, вона повинна буде нести додаткові витрати за рахунок тих же 800 грн., що, на думку суду, не відповідає засадам справедливості та розумності.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність тяжкої для позивачки обставини, під впливом якої було укладено спірний договір на вкрай невигідних для ОСОБА_3 умовах, і якби не наведені тяжкі обставини, позивачка не уклала б договорів довічного утримання з відповідачем, який є юридичною особою.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо того, що позивач декілька разів телефонувала до відповідача, дізнавалась про умови укладання договору, що свідчить про дійсність її намірів укласти договір, а також те, що усі умови договору їй роз`яснювались нотаріусом, так як дані обставини не мають значення для предмета доказування у даній справі.

Також, як було встановлено у судовому засіданні, ТОВ "Пенсіон-ЮА" одразу після укладання спірного договору забажало передати свої права набувача за договором іншій особі, для чого приватним нотаріусом Варавою К.В. готувався договір про заміну набувача, що, на думку суду, підтверджує те, що відповідач взагалі не мав намірів виконувати договір довічного утримання, подальшою долею пенсіонерки не цікавився.

Вказне також підтверджується тим, що грошові кошти на виконання умов укладеного договору почали перераховуватись відповідачем 29.03.2017 року, тобто вже післяґ подання позову.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства суд дійшов до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору довічного утримання обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства, а від так підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи знайшли своє підтвердження те, що позивач вчинила правочин під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Згідно ч.2 ст. 233 ЦК України при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсності, що передбачено ст.216 ЦК України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язані повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрацію права власності ТОВ ПЕНСІОН-ЮА на квартиру; скасування заборони на відчуження на квартиру; повернення квартири у власність позивача та визнання право власності на це майно є похідними вимогами, а від так суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає за доцільне роз`яснити ТОВ ПЕНСІОН-ЮА право, у разі набрання чинності даним рішенням, звернутись до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення переданих за недійсним правочином грошових коштів.

Відповідно до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також слід зазначити, що записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 203, 216, 233, 744-758 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна, про визнання договору довічного утримання недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА , юридична особа Естонської Республіки, реєстраційний код 12973707, що знаходиться за адресою вул. Каара тее 32, село Лайякюла, муніципалітет Віймсі, 74008 Хар'юрський район, Естонська Республіка , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 626 від 02.12.2016 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕНСІОН-ЮА юридична особа Естонської Республіки, реєстраційний код 12973707, що знаходиться за адресою вул. Каара тее 32, село Лайякюла, муніципалітет Віймсі, 74008 Хар'юрський район, Естонська Республіка на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати заборону на відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К.В. 02.12.2016 року, зареєстровану в державному реєстрі заборон за № 627.

Повернути у власність ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на це майно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2018 року