Ухвала

від 13.04.2018 по справі 908/1681/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1681/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптспецактив",

ліквідатор Єрмаков Сергій Володимирович

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду

від 12.12.2017

у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Сгара Е.В., Склярук О.І.

у справі № 908/1681/17

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптспецактив"

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 поштовим відправленням Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1681/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення 02.03.2018 з касаційною скаргою, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1 762 грн.

Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду у березні 2018 року ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17 про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 у справі №908/1681/17, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, скаржником не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві є органом державної влади та фінансується з бюджету України і порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про звільнення від сплати судового збору, оскільки доводи скаржника не підтверджено належними та допустимими доказами.

При цьому, Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, Верховний Суд відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17.

Положеннями статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Як вбачається з додатків до касаційної скарги, скаржником на підтвердження надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи надано оригінали фіскальних чеків відділення поштового зв'язку від 27.02.2018, однак описи вкладень у направлені листи відсутні, що не узгоджується з вимогами статті 291 ГПК України.

Виходячи з положень підпункту 14 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 110 ГПК України в редакції до 15.12.2017, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Отже, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17 підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня її винесення, а саме до 02.01.2018 включно (з урахуванням положень частини 3 статті 51 ГПК України в редакції до 15.12.2017).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17 подано 02.03.2018, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження на 2 місяці. При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, мотивоване тим, що про оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв'язку з чим вважає, що пропустив строк на касаційне оскарження з поважних причин.

Розглянувши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про те, що скаржником не зазначено поважних причин, які перешкодили йому звернутися з касаційною скаргою у двадцятидений строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду та зумовили подання ним касаційної скарги зі спливом визначеного статтею 110 ГПК України строку на два місяці з дня набрання ухвали законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України в редакції з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 3 статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і підстави, наведені в заяві про поновлення строків визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинна бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Однак, у касаційній скарзі Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не зазначено дату отримання копії оскаржуваної ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17.

Отже, подана Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 щодо її форми.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на таке, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків щодо форми та змісту поданої ним касаційної скарги та наведення об'єктивних та обґрунтованих підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтею 111 Господарського процесуального кодексу України в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, підпунктом 14 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення, статтями 3, 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби України у місті Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №908/1681/17 залишити без руху.

3. Надати Головному управлінню Державної фіскальної служби України у місті Києві строк на усунення недоліків касаційної скарги до 30 квітня 2018 року.

4. Роз'яснити Головному управлінню Державної фіскальної служби України у місті Києві, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук