Рішення

від 12.04.2018 по справі 909/939/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/939/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВ Сервіс-214", вул. Мазепи, 167/48,м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: "ALIMPEX" IMPORT-EXPORT ALEKSANDRA GOLEBIOWSKA вул. Гайзлера, 2,м. Сухеднюв,26-130

про стягнення коштів у розмірі 5382,15 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 150108,16грн.

за участю:

представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВВ Сервіс-214" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Юридичної особи за законодавством Республіки Польща "ALIMPEX" IMPORT-EXPORT ALEKSANDRA GOLEBIOWSKA про стягнення коштів у розмірі 5382,15 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.10.16 еквівалентно 150108,16грн.

Ухвалою суду від 01.11.16 порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.05.17, ухвалено звернутися до Центрального органу Польщі, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, з судовим дорученням про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та зупинено провадження у справі.

Ухвалами суду від 04.05.17, 12.09.17 та 19.09.17 розгляд справи відкладався.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та справ, ціна позову в яких перевищує п"ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Приписи ч.3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України кореспондуються з нормою ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження судом враховано: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес (ч.3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу).

Зважаючи на ту обставину, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму та є критерієм малозначної справи, суд приходить до висновку, що господарське судочинство слід здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ст.230 ГПК України судом поновлено провадження у справі.

З позовної заяви вбачається, що відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент, який не має свого представництва на території України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

За змістом статей 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у випадку якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в Господарському суді Івано-Франківської області. При цьому, матеріальним правом для вирішення спорів за цим договором є матеріальне право України.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак подав суду заяву б/н від 11.04.18 (вх.№5695/18 від 11.04.18) щодо розгляду справи за своєї відсутності, а також копію меморіального ордера №711957461 від 27.10.16 про сплату відповідачем 1000,00 євро.

Відповідач своїм правом на участь повноваженого представника в судовому розгляді не скористався, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення відповідачу ухвали суду від 19.09.17 (вх.№4294/18 від 16.03.18), відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, судом враховано положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 зазначеної Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 червня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КВВ Сервіс-2014" (по контракту - продавець, по справі - позивач) та ""ALIMPEX" IMPORT-EXPORT ALEKSANDRA GOLEBIOWSKA " (по контракту - покупець, по справі - відповідач) укладено контракт №8/2016, за умовами якого позивач зобов"язався передати відповідачу товар (пиломатеріали, заготовки, дрова колоті) на загальну суму 100000,00 Євро, а відповідач, в свою чергу - прийняти та оплатити їх вартість, на умовах EХW-Івано-Франківськ відповідно до вимог ІНКОТЕРМС-2010. Зазначений контракт підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії контракту - до 31.12.16.

Згідно з п.1.2 контракту місце поставки, загальна кількість, асортимент, якість, ціна товару визначаються у рахунках-фактурах(інвойсах), які є невід"ємною частиною контракту.

Покупець проводить оплату за товар шляхом 100% передоплати або по домовленості сторін на протязі 3-х днів після отримання товару; оплата товару проводиться в євро(п.31, 3.3 контракту).

Про факт виконання позивачем зобов"язань за даним контрактом (поставку товару) свідчать наявні в матеріалах справи копії вантажно-митної декларації, міжнародної товаро-транспортної накладної №111521 від 01.07.16 та рахунок-фактура №2 від 29.06.16 на суму 6382,15євро.

Відповідач прийняті на себе зобов"язання згідно контракту №8/2016 виконав частково, на суму 1000,00євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордера №711957461 від 27.10.16.

За наведених обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним контрактом становить 5382,15 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.10.16 еквівалентно 150108,16грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем на зазначену суму суду не подано.

При вирішенні даного спору суд здійснив наступні

ВИСНОВКИ:

Відповідно до ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Спірний контракт, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

З огляду на наведені правові норми суд констатує, що контракт, укладений між стоорнами у справі, є договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець проводить оплату за товар шляхом 100% передоплати або по домовленості сторін на протязі 3-х днів після отримання товару; оплата товару проводиться в євро(п.3.1, 3.3 контракту).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу п.2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 42, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 5382,15 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.10.16 еквівалентно 150108,16грн. є обґрунтованою, законною та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124, 129,129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної 15.11.1965 року у місті Гаазі, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 73-79, 86, 120, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252, 365-366 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВ Сервіс-214" до Юридичної особи за законодавством Республіки Польща "ALIMPEX" IMPORT-EXPORT ALEKSANDRA GOLEBIOWSKA про стягнення коштів у розмірі 5382,15 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.10.16 еквівалентно 150108,16грн.

Стягнути з Юридичної особи за законодавством Республіки Польща "ALIMPEX" IMPORT-EXPORT ALEKSANDRA GOLEBIOWSKA (вул. Гайзлера, 2,м. Сухеднюв,26-130, NIP:PL 663-103-63-93) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВ Сервіс-214" (вул. Мазепи, 167/48, м. Івано-Франківськ,76018, код 39518810) 5382,15 (п"ять тисяч триста вісімдесят два євро п"ятнадцять центів), що згідно офіційного курсу НБУстаном на 28.10.16 еквівалентно 150108,16(сто п"ятдесят тисяч сто вісім гривень шістнадцять копійок) основного боргу та 2251,62(дві тисячі двісті п"ятдесят одну гривню шістдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2018

Суддя Матуляк П.Я.