Ухвала

від 27.06.2006 по справі 9/49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/49

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА             

27.06.06                                                                                           Справа  № 9/49

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Процик Т.С.

                                                                                Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, м. Чернівці № 6312/10-013 від 03.04.2006 року (далі ДПІ у м. Чернівці)

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2006 року

у справі № 9/49

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кміл», м. Чернівці (далі ТзОВ «Кміл», м. Чернівці)

до відповідача: ДПІ у м. Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

За участю представників:

від позивача –Софяк В.В. - представник

від відповідача –Чмола І.І. –старший державний податковий інспектор

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2006 року у справі № 9/49 задоволено позовні вимоги ТзОВ «Кміл»,        м. Чернівці: визнано нечинними податкові повідомлення – рішення ДПІ у м. Чернівці від 16.01.2006 року № 0000123/0 та № 0000412320/0.

Приймаючи постанову суд виходив з того, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчать про обґрунтованість рішень державної податкової інспекції; недоліки в заповнені податкової накладної, виявлені податковим органом в результаті перевірки позивача, не робили податкові накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів.

ДПІ у м. Чернівці подано апеляційну скаргу № 6312/10-013 від 03.04.2006 року, у якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

ДПІ у м. Чернівці проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Кміл»по питаннях відшкодування податку на додану вартість за травень 2003 року, про що складено акт № 31/23-2/14265009 від 13.01.2006 року.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Чернівці винесено податкові повідомлення - рішення від 16.01.2006 року № 000001232/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 128922,00 грн. та № 0000412320/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35523,00 грн. (в тому числі 23682,00 грн. - основний платіж, 11841,00 грн. - штрафна санкція).

В ході перевірки перевіряючими було встановлено, що постачальник продукції - ТзОВ «Хіммашкомплект»(м. Київ, ідент. код 31114827) при оформленні податкової накладної № 00000014 від 28.05.2003 р. помилково вказало номер свідоцтва платника податку на додану вартість: замість     № 35603777 був вказаний номер раніше виданого свідоцтва № 35586220.

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, постачальник продукції - ТзОВ «Хіммашкомплект»(м. Київ, ідент. код 31114827) при оформленні податкової накладної № 00000014 від 28.05.2003 р. помилково вказало номер свідоцтва платника податку на додану вартість: замість № 35603777 був вказаний номер раніше виданого свідоцтва № 35586220.

Проте, листом № 31 від 27.08.2003 року ТзОВ «Хіммашкомплект»повідомив ТзОВ «Кміл»про помилкове заповнення податкової накладної       № 00000014 від 28.05.2003 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що недоліки в заповненні податкової накладної № 14 від 28 травня 2003 року, виявлені державною податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не робили податкові накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Крім того, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, поза як згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Довідки № 6254/23-700 від 20.08.2003 року «Про результати позапланової перевірки ТзОВ «Хіммашкомплект», м. Київ з питань взаємовідносин з ТзОВ «Кміл»,        м. Чернівці», ТзОВ «Хіммашкомплект»в травні 2003 року суму податку на додану вартість, вказану у податковій накладній № 00000014 від 28.05.2003 року, включило до податкового зобов'язання та зазначило у декларації про податок на додану вартість за травень 2003 року.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником судовій колегії не подано доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Чернівецької області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:

1.          Постанову Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2006 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному у відповідності до ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя                                                                      Галушко Н.А.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Юрченко Я.О.