Постанова

від 03.04.2018 по справі 804/5207/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2018 рокусправа № 804/5207/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю

судді: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року (головуючий суддя Гончарова І.А.)

у справі № 804/5207/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні відходи ,

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельні відходи звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 № 0000661402, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 331126,25 грн., із яких 264901 грн. - основний платіж, 66225,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар , оскільки всі господарські операції, які вчинялись між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач первинними документами підтвердив реальний характер здійснюваних господарських операцій з ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар , а отже належним чином підтвердив і право на формування податкового кредиту за відповідними операціями з отримання послуг. Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, суд першої інстанції встановив, що наведені ГУ ДФС у Дніпропетровській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТОВ Будівельні Відходи та ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар , факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення).

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та винести нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відповідач наполягає на правомірності своєї позиції стосовно недотримання позивачем та його контрагентами вимог податкового законодавства, зазначає, що згідно аналізу баз даних ДФС (ЄРПН) не встановлено придбання ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар послуг, які в подальшому реалізовані на адресу ТОВ Будівельні відходи . Крім того, не встановлено придбання послуг з оренди транспортних засобів та механізмів, за допомогою яких здійснювались послуги. Таким чином, не встановлено наявності у ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар необхідних для надання послуг (робіт) в адресу позивача транспортних засобів та механізмів. Також, не встановлено нарахування та виплати доходу фізичним особам (крім директора). Відповідно до змінних актів працівники ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар не є водіями транспортних засобів, у зв'язку з чим, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 № 0000661402 є законним.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не заявився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином. До суду поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, в яком у позивач просить залишити постанову суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану, зазначає, що фактично висновки контролюючого органу ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, в акті перевірки використано необґрунтовані дані.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Будівельні Відходи з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Лаконія Інвест (код за ЄДРПОУ 40468758) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ ТК Донкар (код за ЄДРПОУ 40626067) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, за результатами якої складений акт від 05.04.2017 №3541/04-36-14-12/34365747.

Перевіркою встановлено порушення товариством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 264901,00 грн., в тому числі у вересні 2016 року на суму 160653,00 грн., у жовтні 2016 року на суму 104248,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 264901,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані формуванням товариством витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар , реальність здійснення яких не підтверджена.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 № 0000661402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 264901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66225,25 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означеного податкового повідомлення-рішення.

Спірним у даній справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Лаконія Інвест (вересень 2016 року), ТОВ ТК Донкар (жовтень 2016 року)

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За правилами пп. а ч.1 п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

За правилами п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Зазначені вище контрагенти позивача - ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичних осіб, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем відповідних господарських договорів.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з вказаними вище підприємствами на підставі укладених договорів.

Між ТОВ Лаконія Інвест (Виконавець) та ТОВ Будівельні Відходи (Замовник) укладений договір №01/09-16 від 01.09.2016, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги гідромолоту, послуги перебазування, послуги фронтального навантажувача, транспортні послуги, разом з водіями, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані належним чином послуги.

Факт отримання обумовлених договором послуг підтверджується угодами оренди з постачальниками, картками рахунків 631, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних робіт, змінними рапортами водіїв, копією угоди про надання послуг та Додатку до договору №1 про договірну ціну на послуги, рахунками-фактурами, податковими накладними, розрахунком коригування до податкової накладної. Вказані документи були предметом дослідження контролюючим органом в ході проведеної перевірки

Під час перевірки контролюючим органом не зазначено, що надані під час перевірки рахунки-фактури та акти виконаних робіт оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Ревізором-інспектором в акті перевірки зазначено, що послуги (роботи) отримані від ТОВ Лаконія Інвест , оприбутковано ТОВ Будівельні відходи у бухгалтерському обліку на рахунок 91 (проводка Дт91-Кт631). Послуги (роботи), отримані ТОВ Будівельні Відходи від ТОВ Лаконія Інвест , використано у власній господарській діяльності. ТОВ Будівельні Відходи у перевіряємому періоді здійснювало діяльність з надання послуг контрагентам-покупцям з прийому будівельних відходів.

Разом з тим, на підставі наявної податкової інформації про відсутність у контрагента позивача основних засобів, а також не встановлення придбання ТОВ Лаконія Інвест послуг, що в подальшому реалізовано на адресу ТОВ Будівельні відходи , контролюючим органом не встановлено придбання послуг з оренди транспортних засобів та механізмів (за допомогою яких здійснювались послуги що були надані ТОВ Будівельні відходи ), контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Лаконія Інвест створене виключно для створення документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Як зазначено відповідачем, оскільки відповідно до змінних рапортів водії, що надавали послуги, не були працівниками ТОВ Лаконія Інвест , відповідно не визнано встановленим походження придбаних ТОВ Будівельні відходи послуг, що свідчить про нереальність господарських операцій між ТОВ Лаконія Інвест та ТОВ Будівельні відходи та протиправне формування податкового кредиту за даними відносинами.

Між ТОВ ТК Донкар (Виконавець) та ТОВ Будівельні відходи (Замовник) укладений договір про надання послуг №01/10-16 від 03.10.2016, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику наступні послуги: віброкотка, перебазування, бульдозера, екскаватора, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наданні належним чином послуги.

Факт отримання зазначених послуг підтверджується угодами оренди з постачальниками, картками рахунків 631, платіжними дорученнями, договором про відступлення права вимоги від 01/10-1 від 03.11.2016, актами приймання виконаних робіт, змінними рапортами водіїв, копією угоди про надання послуг та Додатку до договору №1 про договірну ціну на послуги, рахунками- фактурами, податковими накладними. Вказані документи були предметом дослідження контролюючим органом в ході проведеної перевірки.

Під час перевірки контролюючим органом не зазначено, що надані під час перевірки рахунки-фактури та акти виконаних робіт оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Ревізором-інспектором в акті перевірки зазначено, що послуги (роботи), отримані від ТОВ ТК Донкар , оприбутковано ТОВ Будівельні Відходи у бухгалтерському обліку на рахунок 91 (проводка Дт91-Кт631). Послуги (роботи), отримані ТОВ Будівельні Відходи від ТОВ ТК Донкар , використано у власній господарській діяльності. ТОВ Будівельні Відходи у перевіряємому періоді здійснювало діяльність з надання послуг контрагентам-покупцям з прийому будівельних відходів.

Разом з тим, на підставі наявної податкової інформації про відсутність у контрагента позивача основних засобів, а також не встановлення придбання ТОВ ТК Донкар послуг, що в подальшом реалізовано на адресу ТОВ Будівельні відходи , контролюючим органом не встановлене придбання послуг з оренди транспортних засобів та механізмів (за допомогою яких здійснювалисі послуги що були надані ТОВ Будівельні відходи ). Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ ТК Донкар створене виключно для створенні документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Як зазначено відповідачем, оскільки відповідно до змінних рапортів водії, що надавали послуги, не були працівниками ТОВ ТК Донкар , відповідно, не визнано встановленим походження придбаних ТОВ Будівельні відходи послуг, що свідчить про нереальність господарських операцій між ТОВ ТК Донкар та ТОВ Будівельні відходи та протиправн формування податкового кредиту за даними відносинами.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких висновків відповідача.

У ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також в абз.1 п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (в редакції на період, який перевірявся), визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що подані позивачем документи на підтвердження виконання означених вище господарських договорів є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій виконання робіт за вказаними договорами з ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар , руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, виписані вказаними контрагентами і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної від 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Суд не приймає посилання відповідача на недостатність відомостей про зміст поставлених позивачеві послуг у поданих товариством актах виконаних робіт (наданих послуг), адже ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не визначена. Зокрема, форма актів виконаних робіт (наданих послуг) чинним законодавством не встановлена, тому суб'єкти господарювання можуть складати такі акти на свій розсуд з урахуванням вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України та п.2.4 наведеного вище Положення № 88. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагентів позивача також не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів судом не приймається, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг з віброкотка, перебазування, бульдозера, екскаватора, гідро молоту, перебазування послуги фронтального навантаження, транспортних послуг, адже контролюючим органом жодним чином не досліджено можливість залучення найманої праці контрагентами товариства для виконання замовленого обсягу послуг.

Правомірність своїх висновків контролюючий орган обґрунтовує також тим, що засоби, якими надавалися послуги, не належать контрагентам. Однак, наведене не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, оскільки зазначене питання стосується самих контрагентів і їх взаємовідносин з власниками технічних засобів, а не позивача як замовника послуг.

Наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності підтверджують факт надання позивачеві в межах укладених, обумовлених виробничою необхідністю, договорів з ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар відповідних послуг і використання цих послуг в господарській діяльності позивача.

В свою чергу, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар було одержання позивачем податкової вигоди.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

З цього приводу апеляційний суд вважає вірним посилання суду першої інстанції на висновки Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції вірно встановив, що наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТОВ Будівельні Відходи та ТОВ Лаконія Інвест , ТОВ ТК Донкар , факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в установленому порядку не доведено обґрунтованості висновків про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.316 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року у справі № 804/5207/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко