Постанова

від 04.04.2018 по справі 405/3436/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/3436/17

провадження № 22-ц/781/505/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.

з участю секретаря: Савченко Н.В.

Учасники справи: позивач - ОСОБА_1;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою директора товариства з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.12.2017 року, складі головуючого судді - Шевченко І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс , про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс , про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення.

Зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 13039478 від 19.11.2013 року він є співвласником 1/3 частини комплексу нежитлових будівель загальною площею 831,5 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1.

Вказував, що між ним та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1/13-12 від 01.12.2013 року, відповідно до умов якого він передав в оренду відповідачу належну йому частину вищевказаного нерухомого майна площею 277,17 кв.м. Строк дії вказаного договору встановлений сторонами в три роки з моменту прийняття його за актом приймання - передачі, який був укладений сторонами в день підписання вищевказаного договору оренди 01.12.2013 року.

Договором оренди нежитлового приміщення № 1/13-12 від 01.12.2013 року сторони встановлено порядок повернення орендованого нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору, тобто після 01.12.2016 року. Відповідач, до цього часу, не передав орендоване приміщення по Акту прийому-передачі, продовжує користуватися цим приміщенням, проводить там будівельні роботи.

Договором передбачено сплату орендної плати у розмірі 7950,00 грн. щомісяця, з 01.11.2016 року відповідач припинив сплачувати позивачу орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі за період із 01.11.2016 року по 01.11.2017 року у розмірі 95 400 грн.

Просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.12.2017 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю ВТ-Сервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в сумі 95 400,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як незаконне та необґрунтоване, а у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2013 року у відповідності до вимог ч. 1 ст.220 ЦК України є нікчемним, оскільки сторонами недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення такого договору який укладено на три роки. Заперечував той факт, що позивачу сплачувалася орендна плата у розмірі 7950,00 грн. і вказував на те, що позивач є одним із засновників (учасників) товариства, з часткою у товаристві в розмірі 36%. Між засновниками була домовленість, що спірний договір є фіктивним.

На апеляційну скаргу позивачем подано відзив, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказував на те, що договір оренди від 01.12.2013 року є консенсуальним договором і законодавством не встановлено для договорів найму додаткових істотних умов, окрім загальних умов передбачених Главою 53 ЦК України, а тому вважає договір укладеним з моменту його підписання. Умови договору відповідач виконував у добровільному порядку до 01.11.2016 року, а потім припинив виплату орендної плати, але продовжував користуватися предметом оренди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, пояснення представника позивача, який просив відмовити у її задоволенні, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, послався на те, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2013 року орендар - товариство з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс , повинно сплачувати орендну плату позивачу по день фактичного звільнення орендованого приміщення, а тому стягнуто орендну плату за період з 01.11.2016 року по 01.11.2017 року, оскільки саме з 01.11.2016 року відповідач припинив сплачувати орендну плату позивачу.

В мотивувальній частині рішення, суд послався на безпідставність вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу по акту прийому - передачі орендованого житлового приміщення, обґрунтовуючи тим, що частки співвласників не виділені, а комплекс будівель знаходиться в спільному користуванні і співвласники повинні разом вирішувати питання про його володіння та користування.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 263, 264 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-УШ від 03.10.2017 року, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам зазначеного закону.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ ВТ-Сервіс було підписано договір оренди нежитлового приміщення № 1/13-12, згідно якого позивач являється орендодавцем, а відповідач ТОВ ВТ-Сервіс орендарем(а.с.3-4).

Предметом даного договору є передача орендареві у тимчасове володіння та користування приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та має загальну площу 277,17 кв. м. та є приватною власністю орендодавця - ОСОБА_1

Строк дії цього договору встановлений сторонами в три роки з моменту прийняття його за актом приймання - передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до розділу сьомого вказаного договору оренди нежитлового приміщення, сторони встановили порядок повернення орендованого нежитлового приміщення після закінчення строку дії цього договору, тобто після закінчення строку оренди в три роки.

Згідно договору купівлі - продажу від 11.11.2013 року нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, яке значиться як комплекс будівель та належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 у спільній частковій власності, що складається з адміністративної будівлі площею 560,2 кв.м., гаража площею 271,3 кв.м., (а. с. 29-31).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.11.2013 року позивачу належить 1/3 частки комплексу будівель за адресою АДРЕСА_1, загальною площею - 831,5 кв. м у спільній частковій власності (а.с.5).

Таким чином, фактично комплекс будівель нежитлового приміщення перебуває у спільному користуванні співвласників і його частки не виділені в натурі кожному із них, а тому передати в користування чи оренду дану будівлю один із співвласників не міг.

Відповідно до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Належні та допустимі докази щодо того, що сторони домовилися про всі істотні умови договору оренди нежитлового приміщення та розпочали виконання даного договору у матеріалах справи відсутні і позивачем надані не були.

За таких обставин не можна вважати даний договір дійсним, оскільки в порушення вимог ст. 793 ЦК України він не був нотаріально посвідченим, а тому є нікчемним.

Внаслідок цього, висновок суду про стягнення орендної плати на підставі даного договору є незаконним, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ВТ - Сервіс , про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

16.04.2018 року - виготовлено повне судове рішення.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Суддя: Л.М. Дьомич

Суддя: С.М. Єгорова