Рішення

від 29.03.2018 по справі 544/1245/17

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1245/17

2/544/88/2018

Номер рядка звіту 26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2018 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Киричевської В.М.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пирятин в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, який діє від імені позивача ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 16 грудня 2014 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 1500грн., на підтвердження укладення договору позики відповідач написала розписку, в якій вона зазначила, що зобов'язується повернути зазначену суму до 20.01.2015. Однак на сьогоднішній день відповідач так і не повернула позивачу борг у сумі 1500грн. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в сумі 1500грн., проценти від суми позики у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану відповідно до положень ст.1048 ЦК України, за період з 21.01.2015 по 14.12.2017 у сумі 1652,68грн., три відсотки річних за період з 21.01.2015 по 14.12.2017 в сумі 130,44грн., інфляційні нарахування за період з 21.01.2015 по 14.12.2017 у сумі 1081,50грн., а всього за договором позики від 16.12.2014 стягнути 4363,50грн.

19 квітня 2015 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 1600грн., на підтвердження укладення договору позики відповідач написала розписку, в якій вона зазначила, що зобов'язується повернути зазначену суму до 20.05.2015. Однак на сьогоднішній день відповідач так і не повернула позивачу борг у сумі 1600грн. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в сумі 1600грн., проценти від суми позики у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану відповідно до положень ст.1048 ЦК України, за період з 21.05.2015 по 14.12.2017 у сумі 1493,91грн., три відсотки річних за період з 21.05.2015 по 14.12.2017 в сумі 123,35грн., інфляційні нарахування за період з 21.05.2015 по 14.12.2017 у сумі 425,60грн., а всього за договором позики від 19.04.2015 стягнути 3642,86грн.

22 вересня 2015 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 250 доларів США, на підтвердження укладення договору позики відповідач написала розписку, в якій вона зазначила, що зобов'язується повернути зазначену суму до 22.11.2015. Однак на сьогоднішній день відповідач так і не повернула позивачу борг у сумі 250 доларів США. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в гривневому еквіваленті по курсу долара станом на 14.12.2017 в сумі 6782,50грн., проценти від суми позики у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану відповідно до положень ст.1048 ЦК України, за період з 23.11.2015 по 14.12.2017 у сумі 4459,80грн., три відсотки річних за період з 23.11.2015 по 14.12.2017 в сумі 418,66грн., інфляційні нарахування за період з 23.11.2015 по 14.12.2017 у сумі 1675,28грн., а всього за договором позики від 22.09.2015 стягнути 13336,24грн. Також просить стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, суду надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи маються повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34, 46). Заяви про розгляд справи за її відсутності від відповідача також не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі доказів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

29.03.2018 згідно ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 16 грудня 2014 року сторони уклали договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача позику в розмірі 1500грн. зі строком повернення 20.01.2015. На підтвердження отримання позики відповідачем 16.12.2014 складено розписку про отримання позики (а.с.11).

Також 19 квітня 2015 року сторони уклали договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача позику в розмірі 1600грн. зі строком повернення 20.05.2015. На підтвердження отримання позики відповідачем 19.04.2015 складено розписку про отримання позики (а.с.10).

Крім того 22 вересня 2015 року сторони уклали ще один договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача позику в розмірі 250 доларів США зі строком повернення 22.11.2015. На підтвердження отримання позики відповідачем 22.11.2015 складено розписку про отримання позики (а.с.9).

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини регулюються ст.ст.526, 1046-1050 ЦК України. Також, встановлюючи природу спірних правовідносин, судом відповідно до вимог ст..360-7 ЦПК України була врахована правова позиція, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі №6-63цс13.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

За частиною 2 цієї статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з вимогами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, даючи правову оцінку розпискам, написаним ОСОБА_3 16.12.2014, 19.04.2015 та 22.09.2015 в контексті ст.ст.1046-1050 ЦК України, суд уважає, що вказані розписки є договорами позики, оскільки в них указані всі умови, в тому числі істотні, що притаманні договору позики. У договорі вказані його сторони: ОСОБА_2 - позикодавець, ОСОБА_3 - позичальник; предмет договору - грошові кошти; сума договору - 1500грн., 1600грн та 250 доларів США відповідно; порядок повернення позики та строки, до яких необхідно повернути суми позики - до 20.01.2015 (за договором позики від 16.12.2014), до 20.05.2015 (за договором позики від 19.04.2015), до 22.11.2015 (за договором позики від 22.09.2015).

Виходячи із встановлених обставин, наданих доказів і вимог матеріального закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення боргу за договорами позики від 16.12.2014, 19.04.2015 та 22.09.2015 є обґрунтованими та доведеними, тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути борг за договорами позики у розмірі: 1500грн - за договором позики від 16.12.2014, 1600грн - за договором позики від 19.04.2015, 6782,50грн. - за договором позики від 22.09.2015.

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування позикою суд виходить з наступного.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, враховуючи, що у договорах позики від 16.12.2014, 19.04.2015, 22.09.2015 не встановлено розміру процентів за користування позикою, а позивач скористався наданим йому ст.1048 ЦК України правом нарахування відсотків від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути проценти від суми позики.

У зв'язку з чим судом перевірений розрахунок процентів на рівні облікової ставки НБУ, зроблений позивачем, він є вірним та таким, що відповідає порядку його нарахування, тому з відповідача необхідно стягнути проценти від суми позики в наступному розмірі: 1652,68грн - за договором позики від 16.12.2014, 1493,91грн - за договором позики від 19.04.2015, 4459,80грн. - за договором позики від 22.09.2015.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки позика є грошовим зобов'язанням, то у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 умов договорів позики про своєчасне повернення позики настають наслідки, передбачені ч.1 ст.1050, ст.625 ЦК України.

Судом перевірені розрахунки позивача ОСОБА_2 по нарахуванню трьох відсотків річних, вони є вірними, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути три проценти річних в наступному розмірі: 130,44грн - за договором позики від 16.12.2014, 123,35грн - за договором позики від 19.04.2015, 418,66грн. - за договором позики від 22.09.2015.

При цьому суд при визначенні того, що сума позики та три процента річних повинні бути стягнуті у грошовій одиниці - гривні, також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, в якій вказано наступне.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки позика є грошовим зобов'язанням, то у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору позики про своєчасне повернення позики настають наслідки, передбачені ч.1 ст.1050, ст.625 ЦК України.

Судом перевірені розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат, вони є вірними, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути інфляційні втрати в наступному розмірі: 1081,50грн - за договором позики від 16.12.2014, 425,60грн - за договором позики від 19.04.2015, 1675,28грн. - за договором позики від 22.09.2015.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 640грн.

Керуючись ст.259, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 16.12.2014 у сумі 4364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) гривні 62 копійки, який складається з основної суми позики в сумі 1500грн., процентів від суми позики в сумі 1652,68грн., трьох відсотків річних в сумі 130,44грн., інфляційних втрат в сумі 1081,50грн.; борг за договором позики від 19.04.2015 у сумі 3642 (три тисячі шістсот сорок дві) гривні 86 копійок, який складається з основної суми позики в сумі 1600грн., процентів від суми позики в сумі 1493,91грн., трьох відсотків річних в сумі 123,35грн., інфляційних втрат в сумі 425,60грн.; борг за договором позики від 22.09.2015 у сумі 13336 (тринадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 24 копійки, який складається з основної суми позики в сумі 6782,50грн., процентів від суми позики в сумі 4459,80грн., трьох відсотків річних в сумі 418,66грн., інфляційних втрат в сумі 1675,28грн., а також понесені судові витрати в сумі 640грн., а всього стягнути 21983 (двадцять одну тисячу дев'ятсот вісімдесят три) гривні 72 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 03.04.2018.

Суддя Н. В. Нагорна