Постанова

від 10.04.2018 по справі 53/421-06

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 53/421-06

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - комунальне підприємство "Харківські теплові мережі",

за участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Відділ примусового виконання рішень),

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий - Ільїн О.В., судді: Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.),

прийняті за наслідками розгляду скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 53/421-06

за позовом публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (правонаступником якого є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

до комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі")

про стягнення 4 030 528,39 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої просило суд: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 7505859; визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859.

Скаргу обґрунтовано тим, що: у державного виконавця не було законних підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, з огляду на те, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника (КП "Харківські теплові мережі") на підставі судового рішення у справі № 53/421-06 виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію. Відповідно, зазначені обставини унеможливлюють застосування в межах виконавчого провадження № 7505859 положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730), а отже і пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2017 зі справи № 53/421-06 скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено; визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 7505859; визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 7505859, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 ухвалу місцевого господарського суду зі справи скасовано; у задоволенні скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Так, згідно з доводами ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладеними в касаційній скарзі:

- судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам стягувача (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), зокрема щодо підстав, порядку та мети зупинення вчинення виконавчих дій, системності зв'язків правових норм та аналізу конкретних умов її прийняття;

- положення пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення вчинення виконавчих дій мають єдину мету - забезпечення врегулювання заборгованості боржників згідно з механізмами, визначеними Законом № 1730. Тобто, механізми Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення вчинення виконавчих дій чітко пов'язуються із заходами врегулювання кредиторської заборгованості боржників саме за спожиті енергоносії, визначені Законом № 1730;

- водночас заборгованість, яка підлягає стягненню з КП "Харківські теплові мережі" на підставі судового рішення у справі № 53/421-06 виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожиті енергоносії, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за надані послуги, тобто, вона не може бути врегульована згідно з процедурою, визначеною Законом № 1730;

- довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання;

- за відсутності можливості вжиття заходів врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1730, зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 750585 втрачає свій практичний сенс і створює додаткову можливість для боржника щодо ухилення від виконання судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з підстав, які наведені у ній та, водночас, про наявність підстав для часткового скасування постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2007 зі справи № 53/421-06 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до КП "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості за надані послуги за договором від 30.09.2005 № 492 з переробки природного газу в теплову енергію, яка передана КП "Харківські теплові мережі", стягнуто з КП "Харківські теплові мережі 3 394 435,81 грн. основного боргу, 573 489,65 грн. інфляційних втрат, 62 602,93 грн. -3% річних, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.02.2007 на виконання судового рішення зі справи № 53/421-06 видано судовий наказ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2014 здійснено заміну публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" його правонаступником - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у виконавчому провадженні від 20.04.2007 № 82/4 з примусового виконання наказу суду у справі № 53/421-06.

У примусовому виконанні судового наказу зі справи № 53/421-06 державним виконавцем винесено постанову від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", до закінчення терміну дії відповідних обставин. Постанову державного виконавця мотивовано тим, що боржник - КП "Харківські теплові мережі" у даній справі включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Зазначене стало підставою для звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Задовольняючи скаргу на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнаючи недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 в межах виконавчого провадження № 7505859, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що заборгованість, яка підлягає стягненню з КП "Харківські теплові мережі" на підставі судового рішення у справі № 53/421-06 виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожиті енергоносії, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону № 1730, а отже і пункт 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з наказом Мінрегіону від 16.06.2017 № 152 КП "Харківські теплові мережі" включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; з урахуванням положень статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, в яких боржником є КП "Харківські теплові мережі" здійснюється не лише в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), оскільки це застереження відноситься лише до тих виконавчих проваджень, які пов'язані зі стягненням заборгованості за природний газ; зупинення вчинення виконавчих дій здійснюється і у інших виконавчих провадженнях, у яких стягувачами є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Водночас частиною четвертою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Згідно з приписами частини шостої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає.

Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність дій державного виконавця у винесенні постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 7505859 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно, й про відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відповідній частині, з огляду на таке.

Так, пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії ) та боржниками [підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)], а частиною четвертою статті 34 Закону унормовано, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року, а саме крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена, зокрема і в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 зі справи № 917/1086/16 та від 22.03.2018 зі справи 922/4398/14).

Наведеним спростовується твердження ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про те, що пункт 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не може бути застосований, у тому числі і до правовідносин, пов'язаних із розрахунками за теплову енергію.

Згідно з приписами статті 1 Закону № 1730 під заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону розуміється, зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); постачальник природного газу у відповідності приписів наведеного Закону - це Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України"; процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія; учасники процедури врегулювання заборгованості - це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За наведених обставин, встановивши законність дій державного виконавця у винесенні постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 7505859 (на підставі пункту 10 частини першої статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження") з примусового виконання судового наказу зі справи № 53/421-06 в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду про задоволення скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відповідній частині та ухвалив нове рішення про відхилення скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції у розгляді скарги не враховано того, що виконавче провадження № 7505859 стосувалося примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 і в частині стягнення з КП "Харківські теплові мережі" 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Проте, з огляду на приписи наведеного законодавства, зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (які безпосередньо пов'язані з розглядом справи № 53/421-06 у суді) не відповідає приписам пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Включення КП "Харківські теплові мережі" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження (у даному випадку, в частині стягнення з КП "Харківські теплові мережі" судових витрат).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та третьою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведених обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у визнанні незаконними дій органу Державного виконавчої служби України щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859 з примусового виконання наказу суду у справі № 53/421-06 в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також щодо визнання недійсною постанови державного виконавця від 14.07.2017 у відповідній частині, з прийняттям нового рішення у скасованій частині про задоволення скарги на дії органу Державного виконавчої служби України та визнання недійсною постанови державного виконавця від 14.07.2017 у відповідній частині.

Керуючись статтями 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі № 53/421-06 скасувати в частині відмови у визнанні неправомірними дій органу Державного виконавчої служби України щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також щодо визнання недійсною постанови державного виконавця від 14.07.2017 у відповідній частині.

3. У скасованій частині ухвалити нове рішення про задоволення скарги на дії органу Державного виконавчої служби України.

4. Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в частині зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 в частині стягнення 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Визнати недійсною постанову державного виконавця від 14.07.2017, винесену в межах виконавчого провадження № 7505859 в частині зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 в частині стягнення 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі № 53/421-06 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков