Окрема думка

від 12.09.2018 по справі 53/421-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ОКРЕМА ДУМКА

"12" вересня 2018 р. Справа № 53/421-06

          Постановою від 06.09.2018р. колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби у справі № 53/421-06 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (правонаступник ВАТ "Харківська ТЕЦ-5") до КП "Харківські теплові мережі" про стягнення 4030528,39 грн. залишена без задоволення та залишена без змін ухвала господарського суду Харківської області від 02.07.2018р. у справі, якою відмовлено в задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову державного виконавця від 07.06.2018р. щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 7505859.

На вказане судове рішення викладаю окрему думку наступного змісту.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2007р. у даній справі задоволено позов ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" до КП "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості за надані послуги за договором від 30.09.2005р. № 492 з переробки природного газу в теплову енергію, яка передана КП "Харківські теплові мережі" та стягнуто з відповідача 3 394 435,81 грн. основного боргу, 573 489,65 грн. інфляційних втрат, 62 602,93 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.02.2007р. на виконання судового рішення видано судовий наказ.

14.07.2017р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 та статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення терміну дії відповідних обставин, яку мотивовано тим, що боржник - КП "Харківські теплові мережі" включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2018р. у даній справі було скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017р. в частині відмови у визнанні неправомірними дій органу Державної виконавчої служби щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі щодо стягнення державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та визнання недійсною постанови державного виконавця від 14.07.2017р. та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та визнано недійсною постанову державного виконавця від 14.07.2017р., в частині зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 щодо стягнення 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті залишена без змін постанова Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017р. у даній справі, якою було відмовлено у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення вчинення виконавчих дій постановою від 14.07.2017р. у виконавчому провадженні № 7505859, з якою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зверталось до господарського суду Харківської області у серпні 2017р..

07.06.2018р. державним виконавцем було скасовано постанову від 14.07.2017р. про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі справи № 53/421-06 та цього ж дня -07.06.2018р. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення 3 394 435,81 грн. основного боргу, 573 489,65 грн. інфляційних втрат та 62 602,93 грн. 3% річних, яке здійснюється на підставі наказу № 53/421-06, виданого господарським судом Харківської області 16.02.2007р., на яку і подано скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Так, в обґрунтування скарги заявник, зокрема посилався на частину 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", що як він вважає є спеціальною нормою щодо пункту 10 частини 1 статті 34 зазначеного Закону, яка стосується не тільки постачальників природного газу а й підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, а тому на його переконання, за частиною четвертою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 10 частини першої цієї статті відбувається виключно відносно стягнення заборгованості за спожитий природний газ, що неодноразово викладалось у правових висновках Верховного Суду по аналогічних справах (№46/193-06, №33/229-04, №08/153-09, №5023/1935/11, №33/51-08, №49/09-09).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07. 2004 р.)

Примусове виконання судових рішень регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012);

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статтею 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду (частина 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження").

Предметом спору у даній справі було стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих на заборгованість за договором-купівлі продажу теплової енергії, яка виникла перед ВАТ „Харківська ТЕЦ-5”, правонаступником якого є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків КП "Харківські теплові мережі" за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.

Виходячи з того, що заборгованість КП "Харківські теплові мережі" у вказаних правовідносинах виникла в розрахунках за теплову енергію, а не за спожитий природний газ, у державного виконавця не було підстав для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області зі стягнення основного боргу, нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат.

А за таких обставин та беручи до уваги той факт, що судове рішення щодо законності винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.06.2018р., на яку подано скаргу не переглядалась у касаційному порядку, на мою думку при вирішенні скарги можливо було б застосувати правові висновки, що викладені Верховним Судом по аналогічних справах (№46/193-06, №33/229-04, №08/153-09, №5023/1935/11, №33/51-08, №49/09-09), на які посилається заявник скарги.

Суддя Терещенко О.І.