Постанова

від 11.04.2018 по справі 806/1166/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №806/1166/17

адміністративне провадження №К/9901/3539/17

№ K/9901/3539/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2017 (головуючий суддя: Шимонович Р.М.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (головуючий суддя: Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франковська К.С.)

у справі №806/1166/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авест-Віп-Торг

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авест-Віп-Торг (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 №090220171, укладеного між позивачем та відповідачем, та зобов'язати контролюючий орган поновити дію названого договору.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 №090220171, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Авест-Віп-Торг та Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області, у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.63.3 Податкового кодексу України, п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, ч.1 ст.71 ст. 17 та ч.3 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що договір про визнання електронних документів діє лише за умови підтвердження у законодавчо встановлені строки формою 20-ОПП відомостей щодо об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, або об'єктів, через які провадиться господарська діяльність платника податків. На думку відповідача, за умови ненадання платником податків форми 20-ОПП, податкова інспекція має право на розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про визнання електронних документів від 09.02.2017 №090220171. Предметом названого договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2017, на підставі зазначеного договору, позивачем для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних було направлено в електронному вигляді податкову накладну від 31.03.2017 №1, виписану ТОВ Елекон-Монтаж . Проте, згідно квитанції від 31.03.2017 №1, вказана податкова накладна була доставлена до центрального рівня ДПС України та не прийнята у зв'язку із помилкою: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме - ЄДРПОУ:40882869. Припинено дію Договору про визнання електронних документів .

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для часткового задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановили неможливість розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів з підстав неподання позивачем форми 20-ОПП у законодавчо встановлені строки.

Так, положеннями п.14 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний договір визначено як дво- або багатосторонню угоду, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

З викладених законодавчих приписів вбачається, що необхідними ознаками адміністративного договору є, зокрема, його суб'єктний склад, а саме - однією зі сторін договору має бути суб'єкт владних повноважень, та, відповідно, предмет договору, а саме - права та обов'язки учасників договору мають випливати з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень. Слід також зазначити, що метою укладення спірного договору є реалізація владних повноважень відповідача (реалізація функцій держави).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.19-1.1.44 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, надають послуги електронного цифрового підпису.

Приписами пп.14.1.114-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, визначено поняття надання послуг електронного цифрового підпису як реєстрацію заявників, надання у користування засобів електронного цифрового підпису, надання допомоги при генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування, зберігання, блокування та відновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, надання послуги фіксування часу, консультаційних та інших послуг, визначених Законом України Про електронний цифровий підпис .

Матеріали даної адміністративної справи свідчать, що договір про визнання електронних документів розірвано відповідачем у односторонньому порядку, відповідно, у даному випадку слід керуватись умовами договору про можливість його розірвання.

Пунктом 4 розділу 6 спірного договору передбачено, що відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Таким чином, з аналізу умов спірного договору про визнання електронних документів вбачається, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Судовими інстанціями встановлено та не заперечується відповідачем, що у відповідності до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розірвання договору місцезнаходженням позивача було - м. Житомир, вулиця Чехова, будинок, 1, яке відповідає адресі платника податків, зазначеній у розділі 7 спірного договору. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мають статус підтверджених.

Також, під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів позивача.

Суд касаційної інстанції також враховує, що положеннями п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України заборонено контролюючим органам розривати договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, щодо неподання позивачем довідки форми 20-ОПП, як підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, обґрунтовано були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що ні чинними законодавчими актами, ні договором не було передбачено такої підстави для припинення дії договору відповідачем в односторонньому порядку.

Судовими інстанціями також встановлено, що позивач своєї згоди на розірвання договору про визнання електронних документів не надавав, жодного судового рішення, яким укладений договір було розірвано - відповідачем під час розгляду справи також надано не було.

Зважаючи на викладене, розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів з підстав неподання позивачем довідки форми 20-ОПП не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем було протиправно розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів від 09.02.2017 №090220171, а тому позов у даній частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 у справі №806/1166/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко