Рішення

від 02.04.2018 по справі 720/34/18

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.04.2018

Справа № 720/34/18

Провадження № 2/720/201/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Єфтемій О.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 24 лютого 2017 року він надав відповідачу позику в розмірі 4800 доларів США, яких останній зобов'язався повернути в строк до 24 квітня 2017 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідач надав відповідну розписку. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманої позики по сьогоднішній день не виконав. У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути з відповідача в примусовому порядку неповернуту суми позики в розмірі 4800 доларів США в гривневому еквіваленті станом на час винесення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з'ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача позов визнав частково та пояснив, що відповідач щомісячно повертав позивачу по 230 доларів та тим самим повернув йому 1380 доларів США отриманої позики. Далі за взаємною домовленістю він перерахував на картковий рахунок дружини позивача ОСОБА_5 20100 гривень. Всього він повернув позивачу 2380 доларів США, а тому в стягненні даної суми грошей просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 лютого 2017 року позивач ОСОБА_3 надав відповідачу ОСОБА_4 позику в сумі 4800 доларів США, а останній зобов'язався повернути отриману позику в строк до 24 квітня 2017 року, що підтверджується оглянутим судом оригіналом письмової розписки відповідача від 24 лютого 2017 року.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

ОСОБА_2 такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 18 вересня 2012 року за № 6-63цс13, а тому висновки викладені в ній є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із роз'яснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі вбачається, що оскільки згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня, то при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні (з наведенням розрахунків з переведенням іноземної валюти, яка була предметом позики, в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу отриману ним позику в обумовлений строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з нього на користь позивача в примусовому порядку позики в сумі 4800 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення 19 березня 2018 року становить 126480 гривень (4800 х 26,35 = 126480).

Доводи представника відповідача про те, що останнім було частково повернуто позивачу отриману позику на суму 2380 доларів США суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Посилаючись на те, що відповідач щомісячно повертав позивачу по 230 доларів та тим самим повернув йому 1380 доларів США отриманої позики, представник відповідача не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який б підтвердив вказану обставину, а лише послався на те, що дані обставини йому відомі зі слів самого відповідача, в той час коли позивач, у якого наявна на руки боргова розписка, заперечує дані обставини.

Крім цього, з оглянутих судом квитанцій ПАТ Приватбанк вбачається, що в жовтні-листопаді 2017 року відповідач перерахував ОСОБА_5 20100 гривень.

Представник відповідача заперечував той факт, що вказані кошти були призначені для погашення боргу перед позивачем за розпискою від 24 лютого 2017 року, посилаючись на те, що дані грошові кошти стали предметом боргових правовідносин між відповідачем та ОСОБА_5, у якої нібито відповідач позичив в різний час близько 10000 доларів США.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_5 не є суб'єктом правовідносин за борговою розпискою від 24 лютого 2017 року, суду не надано будь-яких доказів, які б підтвердили її правовий зв'язок із позивачем, її обізнаність та згоду щодо вказаних боргових правовідносин між сторонами.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що перерахування коштів ОСОБА_5 не свідчить про погашення відповідачем боргу перед позивачем за борговою розпискою від 24 лютого 2017 року, а у випадку безпідставного або помилкового перерахування таких коштів ОСОБА_5, відповідач вправі звернутися до неї із вимогою про повернення безпідставно отриманих нею коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 1706 гривень.

На підставі ст.ст. 3, 11, 15, 526, 530, 533, 599, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 24 лютого 2017 року в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення 19 березня 2018 року складає 126480 (сто двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень, а також судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 1706 (одна тисяча сімсот шість) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд або безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: