Ухвала

від 14.12.2017 по справі 657/1402/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 657/1402/16-ц Головуючий в І інстанції Ковальчук О.В. Номер провадження 22-ц/791/1554/17 Доповідач: Чорна Т.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоЧорної Т.Г., Суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарЧертков Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фермерського господарства Колосок про визнання договорів оренди землі поновленими, про визнання договорів оренди землі недійсними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фермерського господарства Колосок на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року приватний підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 04 березня 2010 року між ним та ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з кожним окремо, були укладені договори оренди землі строком на 5 років, про що в Державному реєстрі земель вчинено записи 15 липня 2010 року за №41073300089 та 27 травня 2010 року за №41073300050 відповідно.

Вказаними договорами передбачалося, що орендар має переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок на новий термін.

Позивач зазначав, що він добросовісно, належним чином виконував свої обов'язки за укладеними договорами та більше як за місяць до спливу строку їх дії, а саме 10 вересня 2014 року, 06 березня 2015 року, 16 червня 2015 року направляв орендодавцям листи - повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельних ділянок з проектом додаткових угод, які були отримані відповідачами.

На момент закінчення строків дії договорів оренди землі та після їх спливу, він користувався спірними земельними ділянками, які обробляв, за що вносив орендну плату оскільки орендодавці у визначений законом строк (у місячний термін) так і не направили жодної відповіді на листи-повідомлення та жодним іншим чином не повідомили його про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди землі.

Разом з тим, 02 лютого 2016 року відповідачі уклали договори оренди землі із ФГ Колосок , що на думку позивача є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 04 березня 2010 року, оскільки ним було повністю дотримано вимоги зазначені в ст. 33 Закону України „ Про оренду землі".

З урахуванням викладеного позивач просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 02 лютого 2016 року між відповідачами та Фермерським господарством Колосок ; визнати поновленими договори оренди землі від 04 березня 2010 року між ним та ОСОБА_6, ОСОБА_7; визнати протиправними та зобов язати орендодавців, кожного окремо, вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_5 додаткових угод про поновлення договору оренди землі.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано поновленими договори оренди землі від 04 березня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, з кожним окремо; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 02 лютого 2016 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Фермерським господарством Колосок ; визнано протиправними та зобов язано ОСОБА_6, ОСОБА_7, кожного окремо, вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_5 додаткових угод про поновлення договору оренди землі; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Фермерське господарство Колосок , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року скасувати, ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу приватний підприємець ОСОБА_5 доводи апелянтів не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 4 березня 2010 року між ПП ОСОБА_5, як орендарем, та ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як орендодавцями, з кожним окремо, було укладено договори оренди земельних ділянок строком на п'ять років, пунктом 43 яких передбачено набрання чинності правочинів після підписання сторонами та державної реєстрації. Державна реєстрація договору укладеного з ОСОБА_6 була здійснена 15 липня 2010 року, а з ОСОБА_7 - 27 травня 2010 року ( а.с. 7-11, 16-18).

Згідно з пунктом 8 указаних договорів оренди орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

До закінчення строку дії договорів про оренду землі, укладеного із відповідачами, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору, неодноразово направляв відповідачам рекомендованими поштовими листами листи-повідомлення від 10.09.2014 р., 6.03.2015 р., 16.06.15 р. з пропозицією поновити договори оренди, до яких було надано проект додаткових угод, які відповідачами були отримані ( а.с.23,24,25,26,28,29,30,31,32,33)

Відповідачі протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів не звернулися до позивача з листом-повідомленням про відмову у їх поновленні.

На період дії строку договорів оренди належних відповідачам земельних ділянок та після закінчення строку їх дії, позивач належним чином та відповідно до умов укладених між сторонами договорів, виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельні ділянки за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачам орендну плату, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду і зазначені обставини належними та допустимими доказами не були спростовані.

02 лютого 2016 року власники земельних ділянок уклали договори оренди землі з ФГ „Колосок".

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, ПП ОСОБА_5 посилався на невизнання орендодавцями його переважного права, передбаченого укладеними договорами та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", унаслідок чого були укладені договори оренди цих же земельних ділянок з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як убачається зі змісту оспорюваних договорів від 2 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ФГ „Колосок" позивач не є стороною зазначених договорів. Разом з тим ПП ОСОБА_5, як орендар цих же земельних ділянок, має право на оспорювання цих договорів, оскільки ці правочини порушують його переважне право на використання спірних земельних ділянок.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Пунктами 27 - 31 договору оренди землі від 04.03.2010 року, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_5, встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України "Про оренду землі", яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення цього договору.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права в орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Оскільки ПП ОСОБА_5 згідно з вимогами статті 33 Закону України "Про оренду землі" є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, неодноразово надсилав відповідачам листи-повідомлення з пропозицією поновлення договорів оренди, до яких було додано проект додаткової угоди; на період дії строку договору оренди належної відповідачам земельної ділянки та після закінчення строку дії договорів, належним чином та відповідно до умов укладених договорів виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачам орендну плату.

Окрім того, власники земельних ділянок протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів не звернулися до позивача з листом-повідомленням про відмову у їх поновленні.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що конклюдентні дії ПП ОСОБА_5, а саме дотримання строків та процедури поновлення договорів оренди землі на новий строк, продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір орендаря скористатися своїм переважним правом та поновити договори оренди землі, строк дії яких закінчився, що підтверджує наявність підстав для визнання договорів оренди землі від 2.02.2016 року, укладених між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ФГ „Колосок" недійсними, а також для поновлення договорів оренди землі від 04.03.2010 року, укладених між ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фермерського господарства Колосок - відхилити.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Чорна Т.Г.

Судді: Пузанова Л.В.

Склярська І.В.