Постанова

від 27.01.2011 по справі 2а-4433/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2011 р. Справа № 2a-4433/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Главача І.А.

за участю секретаря судового засідання Зарицька Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Калуського міськрайонного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до відповідача: ОСОБА_2

про стягнення коштів в сумі 9041,93 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року Калуський міськрайонний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 9041,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допущено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в розмірі 9041,93 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в сумі 159,53 грн., мотивуючи ти, що до Калуського міськрайонного центру зайнятості звернувся 02.02.2010 року, а припинив підприємницьку діяльність 05.02.2010 року. Як вважає відповідач, сума яка підлягає стягненню за період з 05.02.2010 року по 06.08.2010 року є нараховано безпідставно.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України Про зайнятість населення для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.19 даного Закону, державна служба зайнятості веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування.

Судом встановлено, що 26.01.2010 року громадянин ОСОБА_2 з метою пошуку роботи звернувся до Калуського міськрайонного центру зайнятості. Дана обставина підтверджується персональною карткою особи, який звернувся до центру зайнятості.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України Про зайнятість населення безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

02.02.2010 року, на підставі поданої відповідачем заяви, ОСОБА_2 надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ч. ст.23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

З матеріалів справи вбачається, що за час перебування на обліку в Калуському міськрайонного центрі зайнятості за період з 02.02.2010 року по 06.08.2010 року відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 9 041,93 грн.

Згідно абзацу 1 ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 1 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

На запит Калуського міськрайонного центру зайнятості державний реєстратор повідомив, що ОСОБА_2 з 25.11.2005 року по 05.02.2010 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець. В зв'язку з чим позивач прийшов до висновку, що відповідач на час виплати йому допомоги відносився до зайнятої частини населення, а отже й зобов'язаний повернути кошти отриманні як допомога по безробіттю.

06.09.2010 року, позивачем було надіслано ОСОБА_2 повідомлення № 3231/01-11/06 з проханням відшкодувати завдану шкоду. Однак в добровільному порядку ОСОБА_2 кошти не повернув.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на ту, обставину, що в зв'язку з тим, що відповідач на момент постановки на облік в центр зайнятості був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому й повинен повернути отриману допомогу в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 , державним реєстратором виконкому Калуської міської ради Івано-Франківської області 05.02.2010 року здійснено запис щодо внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.8 ст.46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 05.02.2010 року державним реєстратором виконкому Калуської міської ради проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за його рішенням, про що зроблено відповідний запис. 02.02.2010 року, Калуським міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_2 надано статус безробітного.

Згідно ч.15 ст.46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент надання відповідачу ОСОБА_2 статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, обставини, які б впливали на умови виплати такої допомоги існували, однак лише з 02.02.2010 року по 04.02.2010 року, включно, оскільки рішення про припинення підприємницької діяльності ним прийнято 29.10.2008 року, а державну реєстрацію припинення проведено 05.02.2010 року -через два дні після надання йому статусу безробітного. Саме за цей період слід стягувати нараховану та виплачену суму допомоги, а не за весь час протягом якого відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості. Так як з 05.02.2010 року таких обставин вже не існувало, то в цій частині відповідачем допомога отримана правомірно. Згідно довідки поданої представником позивача за період з 02.02.2010 року по 04.02.2010 року, відповідачу нараховано та виплачено допомогу в розмірі 159,53 грн.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України за №307 від 20.11.2000 року, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

В силу вищенаведеної норми, суд приходить до висновку, що в позивача відсутні підстави до стягнення сум виплаченої допомоги по безробіттю з 05.02.2010 року, оскільки обставини, які на думку позивача, вплинули на виплату відповідачу допомоги по безробіттю, виникли до звернення відповідача в центр зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та припинились через два дні після надання такого статусу.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідент код НОМЕР_1) вул. Підвальна, 8/36, м. Калуш, Івано-Франківська область на користь Калуського міськрайонного центру зайнятості заборгованості за період з 02.02.2010 року по 04.02.2010 року в сумі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 01.02.2011 року.