Рішення

від 16.04.2018 по справі 908/113/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2018м. ДніпроСправа № 908/113/18 за позовом Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі", м. Дніпрорудне Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпромтехмонтаж", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 17 157,50 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №11/812 від 11 квітня 2018 року, начальник відділу збуту; ОСОБА_2, довіреність №05/780 від 11 квітня 2018 року, провідний юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

22 січня 2018 року Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпромтехмонтаж" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 13 541,64 грн., з урахуванням суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у сумі 2 961,77 грн. та 3% річних у сумі 654,09 грн., в загальному розмірі 17 157,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №50-Т на поставку теплової енергії від 01 вересня 2015 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2018 року матеріали позовної заяви Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" направлені для розгляду за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями від 15 лютого 2018 року матеріали позовної заяви передано судді Євстигнеєвій Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/113/18. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 14.03.2018. З 14.03.2018 розгляд справи відкладався на16.04.2018.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення №4903813089569 про вручення поштового відправлення, яке отримане відповідачем 22.03.2018.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2015 року між Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожпромтехмонтаж" (об'єкт - кафе "Нива", розташованого за адресою Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Нижня, 50-Б) (Споживач) укладено договір № 50-Т на поставку теплової енергії, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується постачати теплову енергію в необхідних об'ємах, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.

Нарахування плати за поставлену теплову енергію, відповідно до 5.1 та п.5.6 договору, проводились розрахунковим способом за затвердженою методикою у відповідності до параметрів об'єктів, що зазначені в додатку до договору та підписані відповідачем.

Відповідно до п. 5.10 договору щомісяця, не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним, відповідальний представник споживача повинен з'явитися до Енергопостачальної організації для підписання акту на відпуск теплової енергії. В разі неявки споживача для підписання акту, він вважається дійсним підписаний лише представником енергопостачальної організації.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі у відповідності з установленими тарифами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги споживач зобов'язаний здійснити на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації у повному розмірі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку (п.п.6.1, 6.2 договору).

Згідно з п.10.1 (в редакції додаткової угоди від 01.03.2017) термін дії цього договору з 01.09.2015 до 01.03.2017, без подальшої пролонгації.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2017 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 13 541,64 грн. а саме: за січень 2016 року на суму 4893,08 грн., за лютий 2016 року на суму 2612,81 грн., за березень 2016 року на суму 1578,89 грн., за квітень 2016 року на суму 205,06 грн., за травень 2016 року на суму 205,06 грн., за червень 2016 року на суму 205,06 грн., за липень 2016 року на суму 205,06 грн., за серпень 2016 року на суму 205,06 грн., за вересень 2016 року на суму 205,06 грн., за жовтень 2016 року на суму 280,40 грн., за листопад 2016 року на суму 1812,60 грн., за грудень 2016 року на суму 280,40 грн., за січень 2017 року на суму 426,55 грн., за лютий 2017 року на суму 426,55 грн. (копії актів надання послуг містяться в матеріалах справи).

Також відповідачем виставлялися рахунки на оплату у спірний період, які вручені відповідачеві, що підтверджується витягом з журналу доставки вихідної кореспонденції (а.с.64-77).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на 10.01.2018 року оплата за спожиту теплову енергію ним не проведена, у зв'язку з чим у нього виконала заборгованість у розмірі 13 541,64 грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до п. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання", до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні відносин у сфері теплопостачання, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування яких здійснюється комісією.

Відповідно до п. 6 ст. 19 та п. 11 ст. 24 цього Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та додержуватись вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі-Правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла облік) згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пп.1, 5 п. 40 Правил, Споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору і вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням п.6.2 договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги визнав.

Доказів оплати отриманої теплової енергії в сумі 13 541,64 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 13 541,64 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.02.2016 по 10.01.2018 у сумі 654,09 грн. та втрати від інфляції з лютого 2016 по січень 2018 у сумі 2 961,77 грн. (при цьому розрахунки здійснені по кожному акту окремо).

Перевіркою нарахування 3% річних виявлено допущення позивачем помилки щодо визначення початку періодів нарахування, оскільки умовами п. 6.2 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Між тим, позивач здійснює нарахування 3% річних через 5 календарних днів з дати отримання рахунку.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 652,11 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2017 у справі №905/1638/16 та від 18.04.2017 у справі №910/14833/16.

Позивачем невірно визначено періоди нарахування, однак, за розрахунком суду у вірні періоди розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим вимога про стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню у повному обсязі.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 17 155,52 грн., з яких 13 541,64 грн. - основний борг, 652,11 грн. - 3% річних та 2 961,77 грн. - втрати від інфляції.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 761,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпромтехмонтаж" (49116, м. Дніпро, вул. Максима Рильського, 137, ідентифікаційний код 36295614) на користь Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11, ідентифікаційний код 32597943) основний борг у розмірі 13 541,64 грн., 3% річних у розмірі 652,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 961,77 грн. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 761,80 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.04.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва