Рішення

від 05.04.2018 по справі 908/414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/13/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 Справа № 908/414/18

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцової К.Ю.

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дружби, буд. 199)

про стягнення 8096 грн. 29коп. пені, 1133 грн. 37 коп. 3 % річних та 11103 грн. 19коп. інфляційного нарахування

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

13.03.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «ДРУЖНИЙ БУДИНОК» про стягнення 20332 грн. 85коп. з яких: сума 8096грн. 29коп. пені, сума 11103грн. 19 коп. інфляційних збитків, сума - 1133 грн. 37коп. 3% річних.

Ухвалою від 14.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/414/18. Справі присвоєно номер провадження 32/13/18.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначити на 05.04.2018.

Представники в судове засідання не з'явились.

03 квітня 2018 до канцелярії Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову з підставі, викладених в відзиві на позовну заяву (долучено до матеріалів справи).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи в їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 888/14-ТЕ-13 купівлю-продаж природного газу (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» , за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 договору.)

Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газорозподільного автотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному автотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 26.12.2013 до договору, № 2 від 26.12.2013 до договору).

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 153821,83грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. При цьому суд враховує положення ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з операціями по підприємству відповідача по договору № 888/14-ТЕ-13 від 26.12.2013 за зобов'язаннями за період 16.12.2014 по квітень 2015, відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі - 22.04.2015, але з порушенням строків встановлених Договором.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» про стягнення 8096грн. 29коп. пені, сума 11103грн. 19 коп. інфляційних збитків, сума - 1133 грн. 37коп. 3% річних, а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 888/14-ТЕ-13 від 26.12.2013.

ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, що підтверджується ліцензією серія АВ за №466685. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу.

З 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» (далі закон № 1730-VIII).

В преамбулі Закону № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст.2 Закону № 1730-VIII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 25.07.2017р. Вищого господарського суду України у справі №904/10728/16.

На момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» за спожиті енергоносії була відсутня.

Необхідність не нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.

Як вбачається, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подав позов та нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором № 888/14-ТЕ-13 від 26.12.2013 природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом (21.01.2016), закон № 1730-VIII набрав чинності 30.11.2016.

З системного аналізу норм вищенаведеного Закону, суд дійшов висновку, щодо наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону, в силу яких у позивача були відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, а тому заявлені суми не підлягають стягненню з відповідача, як безпідставно нараховані.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги є безпідставними по суті.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» , м. Запоріжжя відмовити повністю.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 16» квітня 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій