Рішення

від 05.04.2018 по справі 910/18176/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2018Справа № 910/18176/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи за позовом

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-фонд-Сервіс" (01103, м.Київ, вул.Професора Підвисоцького, 6-В),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЮГІНВЕСТ" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Шевченка, 40)

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 8-А)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Плюс" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.І.Франка, 59)

2) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про визнання припиненим зобов"язань

за участю представників сторін:

Від позивача 1,2: Долгополов В.Ю. за дов.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи-1,2: Долгополов В.Ю. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-фонд-Сервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЮГІНВЕСТ" звернулись до суду із вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" про визнання зобов'язання за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10/к від 28.12.2010, укладеним між позивачами та банком такими, що припинені у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010; та зобов'язання банку вчинити дії щодо реєстрації припинення права застави за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10к від 28.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі № 910/23824/16 визнано зобов'язання боржника - ТОВ Альфа Плюс за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010 припиненими з 05.04.2016 року у зв'язку із погашенням позичальником повністю кредитної заборгованості - 05.04.2016, визнано зобов'язання за договором іпотеки № 26-47/1-10 від 28.12.2010, який укладений між ТОВ Альфа Плюс та банком такими, що припинені, у зв'язку із припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010. При цьому, зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором також були забезпечені договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10/к від 28.12.2010, тому оскільки кредитні правовідносини припинились, то і зобов'язання за договором застави підлягають припиненню, що банком не визнається, зокрема заставні корпоративні права позивачів та третьої особи 2 у статутному капіталі ТОВ Альфа Плюс , включені банком у процедурі його ліквідації до ліквідаційної маси банку, що стало підставою для звернення позивачів із даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження за вказаним позовом, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено розгляд справи на 05.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Плюс" та ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, розгляд справи відкладено на 19.12.2017.

Ухвалою суду від 19.12.2017 у зв'язку з набранням нової редакції з 15.12.2017 Господарського процесуального кодексу України, судом вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначити на 18.01.2018.

Ухвалою суду від 18.01.2018 відкладено підготовче засідання на 06.02.2018.

25.01.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він стверджує, що з 06.06.2016 на підставі рішення Правління Нацбанку України № 46-рш від 02.06.2016 у ПАТ КБ Хрещатик було розпочато ліквідацію банку, порядок проведення якої передбачено розділом 8 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Стверджує, що відповідно до ст. 50 вказаного Закону, з дня початку процедури ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку; рішенням суду від 15.03.2017 у господарській справі № 910/23824/16 не визнано припиненими зобов'язання за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10к від 28.12.2010, тому у банку не було правових підстав реєструвати припиненими зобов'язання за вказаним правочином. Заявляє, що припинення застави призведе до зменшення ліквідаційної маси банку, що є неможливим в силу Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , тому вимоги позивачів вважає безпідставними, у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні 06.02.2018 представником позивачів відповідно до ст. 177 ГПК України заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження, яке задоволено судом та оголошено перерву до 27.02.2018.

13.02.2018 через канцелярію суду представником позивача-1 подано відповідь на відзив та представником третьої особи-1 подано пояснення на відзив.

В судовому засіданні 27.02.2018 оголошено перерву до 06.03.2018.

Ухвалою суду від 06.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2018.

Представник позивачів та третіх осіб у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, тому суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 05.04.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та третіх осіб, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

28.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" (далі по тексту - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" (далі по тексту - позичальник, іпотекодавець) був укладений Кредитний договір № 26/47/1-10 (далі по тексту - Кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 26 697 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 22 грудня 2011 року.

В подальшому до Кредитного договору неодноразово вносилися зміни та доповнення відповідно до укладених сторонами додаткових договорів.

Додатковим договором №29 від 19.02.2016 року до Кредитного договору встановлено графік погашення кредитної заборгованості: не пізніше 31.03.2016р. - сума повернення 26 500 000,00 грн.; не пізніше 30.12.2016р. - сума повернення 197 000,00 грн.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між позичальником та Банком був укладений Договір іпотеки № 26-47/1-10, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за №5859, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 123,5210 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, земель транспорту, рекреаційного призначення.

Також, 28.10.2010 з метою забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між банком - ПАТ "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ФОНД-СЕРВІС (надалі - позивач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЮГІНВЕСТ (надалі - позивач 2) і фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 2) було укладено Договір застави корпоративних прав № 26-47/1 -10/к (надалі - договір застави корпоративних прав), відповідно до якого позивачі та третя особа 2 передали належні їм на праві власності корпоративні права в статутному фонді ТОВ Альфа Плюс , а саме: позивач 1 передав 45% статутного капіталу, що становить - 2 205 000,00 грн.; позивач 2 передав 11% статутного капіталу, що становить 539 000,00 грн.

Згідно з п. 6.1 договору застави визначено, що застава корпоративних прав діє до повного виконання третьою особою 1 основного зобов'язання за кредитним договором.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що основні зобов'язання позичальника - ПАТ Альфа Плюс за кредитним договором є припиненими з 05.04.2016 року у зв'язку із погашенням позичальником повністю кредитної заборгованості - 05.04.2016, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі № 910/23824/16, а тому, внаслідок припинення основного зобов'язання, зобов'язання за договором застави корпоративних прав № 26-47/1 -10/к від 28.10.2010 також є припиненими.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати припиненими з 05.04.2016 року зобов'язання за договором іпотеки № 26-47/1-10 від 28.12.2010, та зобов'язати банк здійснити зняття обмеження із предмета застави.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що вказаним рішенням не визнано спірні правовідносини за договором застави припиненими, вказане майно включено до ліквідаційної маси банку у процедурі його ліквідації.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 с. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно статті 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно ч.ч. 1-3 статті 4 Закону України "Про заставу", предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі № 910/23824/16 за позовом ТОВ АЛЬФА ПЛЮС до ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ХРЕЩАТИК про визнання зобов'язання припиненим, позов задоволено повністю:

- визнано зобов'язання ТОВ АЛЬФА ПЛЮС за Кредитним договором №26-47/1-10 від 28 грудня 2010 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ПЛЮС та ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ХРЕЩАТИК припиненими з 05 квітня 2016 року.

- визнано зобов'язання за Договором іпотеки №26-47/1-10 від 28 грудня 2010 року, що укладений між ТОВ АЛЬФА ПЛЮС та ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ХРЕЩАТИК та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В., зареєстрований в реєстрі за №5859, такими, що припинені, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором №26-47/1-10 від 28 грудня 2010 року.

У вказаному судовому акті встановлено, що правовідносини між ТОВ Альфа Плюс та ПАТ КБ Хрещатик за кредитним договором №26-47/1-10 від 28 грудня 2010 року є припиненими з дати перерахування грошових коштів в погашення кредиту та відсотків за ним, тобто з 05.04.2016 і з цієї ж дати є також припиненими зобов'язання позивача від відповідачем у даній справі за договором іпотеки №26-47/1-10 від 28 грудня 2010.

Вказану правову позицію суду першої інстанції у справі № 910/23824/16 було підтримано постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017, тобто рішення суду від 15.03.2017 набрало законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/23824/16, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позичальник за кредитним договором не має невиконаних зобов'язань, забезпеченою заставою перед банком, та те, що застава має похідний характер від основного зобов'язання, та те, що рішенням у справі № 910/23824/16 встановлений факт припинення основного зобов'язання за кредитним договором №26-47/1-10 від 28 грудня 2010 року з 05.04.2016, в силу приписів закону, враховуючи, що правовідносини застави є похідними від основного зобов'язання, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10/к від 28.12.2010, укладеним між позивачами та банком, є також припиненими з 05.04.2016.

Оскільки, судом встановлено, що зобов'язання ТОВ Альфа Плюс перед банком за кредитним договором відсутні та у зв'язку з чим і застава, яка має похідний характер є припиненою, тому правові підстави для обтяження предметів застави, що належать позивачам за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10/к від 28.12.2010 відсутні.

Згідно з ч. 3 статті 593 ЦК України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.

За приписами статей 316, 317, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення обтяження за договорами застави та вилучення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно приписів ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та встановивши станом на час вирішення спору по суті відсутність правових підстав для обтяження предметів застави за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10/к від 28.12.2010, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів про зобов'язання банку вчинити дії щодо реєстрації припинення права застави за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10к від 28.12.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі № 910/23824/16 не визнано припиненими спірні правовідносини за договором застави корпоративних прав, тому у банку були відсутні правові підстави для визнання зобов'язань припиненими, є безпідставними.

Під час розгляду справи судом взято до уваги те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 234 від 05.04.2016 року Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.04.2016 року прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Хрещатик . Тимчасову адміністрацію запроваджено по 04.06.2016 року.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 року Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Хрещатик виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.06.2016 року прийнято рішення № 913 Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Хрещатик , розпочато процедуру ліквідації з 06.06.2016 по 05.06.2018.

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Наразі, посилання відповідача на затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства КБ Хрещатик , а отже, неможливість зменшення ліквідаційної маси, нівелюють законні підстави припинення зобов'язань сторін шляхом виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, наслідком чого є припинення договорів, якими забезпечувалось таке зобов'язання і зняття обтяження предметів застави.

Приписами ст. 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не містять заборони внесення Фондом змін до переліку ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Всі інші доводи та міркування відповідача судом не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивачів у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

1. Визнати зобов'язання за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10/к від 28.12.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-фонд-Сервіс" (01103, м.Київ, вул.Професора Підвисоцького, 6-В, код ЄДРПОУ 34530079), Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЮГІНВЕСТ" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 33569079) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (01001,м.Київ, вул.Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) такими, що припинені у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010 року.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (01001,м.Київ, вул.Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) вчинити дії щодо реєстрації припинення права застави за договором застави корпоративних прав № 26-47/1-10к від 28.12.2010 року.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (01001,м.Київ, вул.Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-фонд-Сервіс" (01103, м.Київ, вул.Професора Підвисоцького, 6-В, код ЄДРПОУ 34530079) витрати по сплати судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (01001,м.Київ, вул.Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю "УКРЮГІНВЕСТ" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 33569079) витрати по сплати судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено: 16.04.2018

Суддя О.М.Ярмак