Постанова

від 12.04.2018 по справі 904/6835/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 Справа № 904/6835/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: Шишкін В.М., ордер № 000019 від 11.04.2018, адвокат;

від позивача: Почтова С.С., довіреність № 18 від 02.01.2018, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Лисяка Віктора Анатолійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 у справі № 904/6835/14 (суддя Петренко Н.Е.), повний текст рішення складено 19.11.2014

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МС Девелопмент , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс , м. Дніпро

про визнання договору оренди дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю МС Девелопмент звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-Сервіс з вимогою про визнання дійсним договору оренди від 23.10.2013 № 171 зі змінами до нього.

Позовні вимоги мотивовані ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди та додаткових угод до нього, зокрема - додаткової угоди від 12.04.2014 № 3 про внесення змін до договору оренди від 23.10.2013 № 171, що порушує права орендаря в користуванні орендованим приміщенням та перешкоджає виконанню державної реєстрації прав на орендоване приміщення строком до 31.12.2026.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 позов у даній справі задоволено в повному обсязі.

Визнано договір оренди від 23.10.2013 № 171, укладений між ТОВ фірма Мед-Сервіс та ТОВ МС Девелопмент щодо нежитлового приміщення площею 551,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дунайська, буд. 41 В, зі змінами до нього - дійсним. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю досягнутих між сторонами домовленостей щодо всіх істотних умов договору оренди (в розумінні ст. 220 ЦК України) з додатковими угодами до нього, а також здійснення дій на його виконання, а саме: передача відповідачем та прийняття позивачем об'єкта оренди, що є свідченням укладення договору оренди.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що неузгодження сторонами в добровільному порядку питання щодо нотаріального посвідчення спірного договору оренди перешкоджає позивачу в реалізації набутих за цим договором оренди прав та охоронюваних законом інтересів, тому для відновлення порушених прав позивача, а саме для державної реєстрації права оренди нерухомого майна, суд визнав дійсним спірний договір оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням ФОП Лисяк В.А. оскаржив його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незаконності прийнятого місцевим господарським судом рішення, оскільки на момент подачі до суду ТОВ МС Девелопмент позову (08.09.2014) про визнання дійсним договору оренди та додатків до нього, власником торгівельного комплексу, в якому знаходиться об'єкт оренди був ФОП Лисяк В.А., відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.2014 торгівельного комплексу, а не відповідач - ТОВ Мед-Сервіс .

На думку апелянта, позов про визнання договору оренди дійсним безпосередньо стосується його прав, обов'язків та інтересів, однак вирішуючи спір по суті та прийнявши рішення у справі, місцевий господарський суд не встановив, а тому й не залучив до участі у справі особу-власника об'єкта оренди, що свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову ТОВ МС Девелопмент у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі № 904/6835/14 ФОП Лисякові В.А. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 у справі № 904/6835/14, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 20.03.2018 об 11:15 год.

19.03.2018 у зв'язку з відрядженням головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б. розгляд апеляційної скарги призначався до розгляду на 12.04.2018 об 11:00 год.

04.04.2018 ТОВ МС Девелопмент надало відзив на апеляційну скаргу та просило у задоволенні апеляційної скарги ФОП Лисяка В.А. відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 у справі № 904/6835/14 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ МС Девелопмент посилається на обізнаність ФОП Лисяка В.А. на момент укладення договору купівлі-продажу про наявність укладеного між ТОВ МС Девелопмент та ТОВ фірма Мед-Сервіс , як договору оренди так і про існування усіх трьох додатків до нього.

12.04.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний господарський суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 23.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю МС Девелопмент (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс (відповідач) укладено договір оренди № 171 (далі - договір оренди), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове оплатне користування нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дунайська, 41в (далі - об'єкт).

Загальна (корисна) проща об'єкта. 551,2 кв. м. (п. 1.2. договору оренди).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, строк оренди об'єкту складає 35 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту, який є невід'ємною частиною даного договору.

У п. 3.2. договору оренди визначено, що зазначений Акт приймання-передачі об'єкту підписується сторонами 01.01.2014.

На виконання умов вищезазначеного договору оренди, відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 01.01.2014 (а. с. 11). Таким чином, строк оренди мав закінчитися 01.12.2016.

11.04.2014 між позивачем та відповідачем (сторони) укладено договір про внесення змін до договору оренди, відповідно до умов якого була зменшена площа орендованого об'єкта - 73,3 кв.м, договірна вартість об'єкту з урахуванням її індексації - 46650,00 грн., а також розмір щомісячної орендної плати - 1000,00 грн. в місяць з ПДВ. Індексація орендної плати до цього договору не застосовується (а. с. 12).

Крім того, 12.04.2014 між сторонами укладено додаткові угоди № 2 та № 3 про внесення змін до договору оренди (а. с. 13-15).

Відповідно до умов додаткової угоди № 3 внесено зміни до п. 3.1. договору, стосовно строку оренди об'єкту - 12 (дванадцять) років з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту, тобто до 31 грудня 2026 року.

Договір разом з додатками до нього підписано та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

Задовольняючи позов про визнання договору дійсним, місцевим господарським судом враховані доводи позивача щодо ухилення відповідача протягом тривалого часу від нотаріального посвідчення договору та додаткових угод до нього, а зокрема й додаткової угоди № 3 від 12.04.2014 про внесення змін до договору оренди № 171 від 23.10.2013, що також позбавляє позивача виконати державну реєстрацію права оренди приміщення строком до 31.12.2026, що порушує визначені законодавством права орендаря на користування орендованим приміщенням. В підтвердження цього, місцевий господарський суд посилався на листування сторін від 16.05.2014, від 23.05.2014, від 29.05.2014 за вих. № 110/1, 114/1, 119/1, в якому позивач пропонував відповідачу провести нотаріальне посвідчення договору оренди та додаткових угод до нього. Вказані листи залишені відповідачем без відповіді.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Проаналізувавши надані докази, дослідивши спірний договір оренди, укладений між сторонами з додержанням всіх правових положень для договорів такого роду, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору і здійснили дії, направлені на його виконання шляхом вчинення юридично значимих дій, а саме: передавання відповідачем та прийняття позивачем зазначеного у договорові оренди і додаткових угод до нього, об'єкта оренди.

Вказане на думку місцевого господарського суду є свідченням того, що спірний договір оренди є укладеним.

Між тим, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Як зазначено апелянтом та вбачається з матеріалів справи, 14.04.2014 між ТОВ фірма Мед-Сервіс (продавцем) та Лисяком Віктором Анатолійовичем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу торгівельного комплексу (літера А-1 загальною площею 624,5 кв.м., ганка № 1-5, огорожа № 6, ворота з хвірткою № 7), що розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,1506 га, несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1210400000:03: 025:0008, яка перебуває у строковому, платному користуванні продавця відповідно до рішення Дніпроджзержинської міської ради від 29.07.2005 за № 575-19/IV та договору оренди земельної ділянки від 19.08.2005, зареєстрованого 25.06.2005 під № 02610, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дунайська, буд. 41В.

Згідно п. 1.8. вказаного договору купівлі-продажу, нерухоме майно на момент укладення цього договору передано в користування ТОВ МС Девелопмент за договором оренди від 23.10.2013 № 171 (а. с. 119).

Означений договір купівлі-продажу підписано повноважними представниками продаця і покупця та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - Рябих В.М., про що в реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 1518.

Згідно ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, змінився власник об'єкта нерухомості переданого в оренду - торгівельного комплексу та відповідно до Лисяка Віктора Анатолійовича, як нового власника, перейшли права та обов'язки наймодавця. В той же час ТОВ фірма Мед-Сервіс втратило права та обов'язки наймодавця.

Між тим, вирішуючи спір по суті позовних вимог, який виник між ТОВ МС Девелопмент та ТОВ фірма Мед-Сервіс , місцевий господарський суд не звернув уваги та не з'ясував дійсних обставин щодо належності права власності торгівельного комплексу, приміщення якого передано в оренду.

Згідно ч. 3 ст. 24 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення) господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Отже, на момент пред'явлення позову (08.09.2014) та вирішення даного спору ТОВ фірма Мед-Сервіс вже не було власником спірного приміщення, так як продало його Лисякові Віктору Анатолійовичу за договором купівлі-продажу від 14.04.2014. Таким чином, на момент виникнення спору в даній справі дійсним орендодавцем був новий власник - Лисяк Віктор Анатолійович, який всупереч вимогам ч. 1 ст. 770 ЦК України та ст. 24 ГПК України (на момент прийняття рішення) не був залучений судом в якості належного відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення по даній справі впливає на права та обов'язки ФОП Лисяка В.А., як нового власника, до якого перейшли права та обов'язки наймодавця.

В силу приписів ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи, відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що суд першої інстанції здійснив процесуальні порушення, які є підставою для скасування рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права (судове рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залученою до участі у справі).

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу ФОП Лисяка В.А. слід задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 у справі № 904/6835/14 скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

У зв'язку зі скасуванням рішення, судові витрати, які поніс ФОП Лисяк В.А. підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс , оскільки саме його винні дії щодо неповідомлення позивача та суд про продаж приміщення призвели до виникнення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисяка Віктора Анатолійовича - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 у справі № 904/6835/14 - скасувати і прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Мед-Сервіс (49000, м. Дніпро, вул. Пастера, 2, ідентифікаційний код 23364377) на користь фізичної особи-підприємця Лисяка Віктора Анатолійовича (51909, АДРЕСА_1, номер ОКПП НОМЕР_1) 1762,00 грн. витрат на сплату судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17.04.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд