Рішення

від 11.04.2018 по справі 809/1669/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. 1 справа № 809/1669/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Волочій Л.І.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Мастикаш Х.В.,

представника третьої особи - Макара В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_5,

до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Геринська сільська рада

про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду (а.с.1).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд адміністративної справи №809/1669/17 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачені чинною редакцією КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5, 21липня 2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою щодо надання згоди на поділ земельної ділянки площею 2,000 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області. У відповідності до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України позивачем у заяві зазначено - цільове призначення земельної ділянки (ОСГ), її орієнтовні розміри (2,000 га) та долучено ксерокопію паспорта і ідентифікаційного номера, витяг з публічної кадастрової карти земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2. На вказане звернення позивач отримав відповідь Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 798/0-812/6-17 від 28.07.2017, в якій зазначено, що за результатами розгляду графічних матеріалів встановлено, що частина земельної ділянки, яка пропонується до розподілу, знаходиться під яром і перетинає декілька земельних ділянок під різними кадастровими номерами. Усунувши недоліки щодо перетину інших земельних ділянок, допущені у першому зверненні, 23 серпня 2017 позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою щодо надання згоди на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2 за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області. До заяви позивачем додано ксерокопію паспорта і ідентифікаційного номера, витяг з публічної кадастрової карти земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2. На вказану заяву позивач отримав відповідь Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 954/0-1051/6-17 від 27.09.2017, про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки з тих причин, що такий поділ призведе до зміни її конфігурації, що спричинятиме перешкоди в її ефективному використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушить ландшафтну цілісність території.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача, звернувся до суду із адміністративним позовом та просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, викладену у листах від 28.07.2017 вих.№ 798/0-812/6-17, від 27.09.2017 №954/0-1051/6-17 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки площею 44,1556 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області; - зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати згоду на поділ земельної ділянки площею 44,1556 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області та передати її у власність позивача у встановленому законом порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 відмовлено у задоволенні клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі (33-34).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 залучено до участі в адміністративній справі №809/1669/17 - Геринську сільську раду, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с.76-77).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на заперечення (а.с.88-92) надали аналогічні за їх змістом пояснення. В ході судового засідання уточнили, що позивачем оскаржується відмова у наданні згоди на поділ земельної ділянки площею 44,1556 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.09.2017 №954/0-1051/6-17.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов від 28.12.2017 (а.с. 36-40), надала аналогічні за змістом пояснення. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - Геринської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в судовому засіданні зазначив, що в даний час Геринською сільською радою виготовляється в ДП Івано-Франківський інститут землеустрою проект землеустрою щодо зміни (збільшення) меж населеного пункту с. Гериня загальною площею 90.0 га, і земельна ділянка площею 44,1556 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 з заявою про надання згоди на поділ якої звернувся позивач, передбачена проектом для включення в межі населеного пункту. Сільською радою розроблено та затверджено новий генеральний план населеного пункту с. Гериня. Також зазначив, що земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_5, знаходиться в урочищі Лани с. Гериня та перебуває у постійному користуванні мешканців с.Гериня.

В судовому засіданні представником третьої особи, заявлено клопотання про виклик свідків, які можуть підтвердити обставини щодо перебування у їх постійному користуванні земельних ділянок з заявою про надання згоди на поділ якої звернувся позивач.

Протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання представника третьої особи відмовлено, так як наведені обставини не входять до предмету доказування, не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення в даній адміністративній справі.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, судом встановлено таке.

ОСОБА_5, мешканець с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області 21липня 2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою щодо надання згоди на поділ земельної ділянки площею 2,000 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області. До вказаної заяви позивачем додано: ксерокопію паспорта і ідентифікаційного номера, витяг з публічної кадастрової карти земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.7,8).

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області своїм листом від 28.07.2017 №798/0-812/6-17, ОСОБА_5 відмовлено у поділі земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована за межами с.Гериня Геринської сільської ради Долинського району, оскільки за результатами розгляду графічних матеріалів встановлено, що частина земельної ділянки, яка пропонується до розподілу знаходиться під яром і перетинає декілька земельних ділянок під різними кадастровими номерами (а.с.9).

23.08.2017 ОСОБА_5, повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою щодо надання згоди на поділ земельної ділянки площею 2,000 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області. До вказаної заяви позивачем додано: ксерокопію паспорта і ідентифікаційного номера, витяг з публічної кадастрової карти земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.10,11).

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області своїм листом від 27.09.2017 №954/0-1051/6-17, відмовлено ОСОБА_5, у поділі земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована за межами с.Гериня Долинського району. У наведеному листі, з посиланням на норми статті 56 Закону України Про землеустрій , п.4 ст.122 Земельного кодексу України, зазначено, що завданням Головного управління при при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення державної власності є раціональне стратегічне управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, забезпечення оптимального їх використання, створення належних умов для сталого землекористування та раціональної організації території. Приорітетом управління у сфері використання та охорони земель, враховуючи економічний та екологічний ефекти для територіальних громад, є продаж права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах. Поділ земельної ділянки призведе до зміни її конфігурації, що спричинятиме перешкоди в її ефективному використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушить ландшафтну цілісність території (а.с.12).

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд звертає увагу на те, що предметом даного спору є правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо надання згоди ОСОБА_5, на поділ земельної ділянки площею 44,1556 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області.

Згідно статті 14 Конституції України, кожному громадянину України гарантується право на землю.

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Пунктом а частини 3 ст. 22 ЗК України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно статті 56 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Відтак, такий вид документації для земель державної власності розробляється на підставі згоди органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем.

Як уже зазначалось судом, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області своїм листом від 27.09.2017 №954/0-1051/6-17, відмовлено ОСОБА_5, у поділі земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована за межами с.Гериня Долинського району, так як поділ вказаної земельної ділянки призведе до зміни її конфігурації, що спричинятиме перешкоди в її ефективному використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушить ландшафтну цілісність території.

Надаючи оцінку оскаржуваному листу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.09.2017 №954/0-1051/6-17, суд зазначає, що відповідач відповідно до наданих повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу дане клопотання по суті сформованих позивачем питань належним чином не розглянув. Дозвіл на поділ земельної ділянки не надав, вмотивованих висновків про його незадоволення не навів. Натомість у оскаржуваному листі, як підставу відмови у наданні такого дозволу вказав, що поділ вказаної земельної ділянки призведе до зміни її конфігурації, що спричинятиме перешкоди в її ефективному використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушить ландшафтну цілісність території, що суперечить вимогам ч.7 ст.118 ЗК України.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі означає, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані прямі повноваження , так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані похідні повноваження .

Враховуючи наведене, суб'єкт владних повноважень приймаючи рішення має діяти лише в межах своїх повноважень та згідно із законом. Рішення має бути чітким та зрозумілим. Вказані критерії суб'єктом владних повноважень не дотримані, що призвело до прийняття протиправного рішення (відмови), викладеного у листі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.09.2017 за №954/0-1051/6-17, яке не ґрунтується на нормах закону та є протиправним.

Що стосується поданих представником третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, письмових документів, що містяться в матеріалах справи, суд зазначає що такі не беруться судом до розгляду, оскільки такі не стосуються предмета доказування.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати згоду на поділ земельної ділянки площею 44,1556 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області та передати її у власність позивача у встановленому законом порядку, суд зазначає таке.

В силу положень Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій саме відповідач, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відтак, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноваження прийняти певне рішення є втручанням у дискрецію (вільний розсуд) діяльності даного суб'єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією №R(80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав , свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом, відмова Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.09.2017 за №954/0-1051/6-17 є протиправною. Відтак, за сукупністю наведених обставин, з урахуванням положень статті 9 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає, за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 23.08.2017 року про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області.

За наведених обставин, перевіривши доводи сторін щодо позовних вимог та заперечень, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 426 (чотириста двадцять шість гривень) гривень 00 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, викладену у листі №954/0-1051/6-17 від 27.09.2017 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки площею 44,1556 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 23.08.2017 року про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Гериня Долинського району Івано-Франківської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 426 (чотириста двадцять шість гривень) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1;

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437), вул.Сахарова, 34, м.Івано-Франківськ, 76014;

Геринська сільська рада (код ЄДРПОУ 20561350) вул.Т.Шевченка, 22, с.Гериня, Долинський район, Івано-Франківська область, 77521.

Суддя Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 16 квітня 2018 р.