Постанова

від 12.04.2018 по справі 810/2314/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2314/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області до Комунального підприємства Іванківське комунальне управління водного господарства про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: стягнути з рахунків Комунального підприємства Іванківське комунальне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 30869595) у банках, що його обслуговують податковий борг в сумі 804311 грн. 56 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно з результатами фінансово - господарської діяльності станом на 01.06.2017 за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 804311 грн 56 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, тому податкова вимога додатково не надсилається.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема повного погашення податкового боргу платником податків за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватись як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною.

Зважаючи на викладене, у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття та надсилання платнику нової податкової вимоги, оскільки, коли податковий борг виник, позивачу виставлено податкову вимогу від 01.02.2005 №1/39 на суму 32051 грн. 92 коп., та податкову вимогу від 10.03.2005 №2/65 на суму 34338 грн. 25 коп., та не був погашений платником податків у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України , яким визначено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, зокрема, державними податковими інспекціями здійснюються виключно функції, що стосуються сервісного обслуговування платників податків.

Відтак, згідно статті 20 ПК України право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу закріплено виключно за Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, тому Вишгородська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області є неналежним позивачем.

Також позивач звертає увагу, що податкові вимоги від 01.02.2005 №1/39 на суму 32051 грн. 92 коп. та від 10.03.2005 №2/65 на суму 34338 грн. 25 коп. не стосуються податкового боргу не стосуються податкового боргу, який виник у 2015-2017 роках, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2005 році відповідно до положень Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , який втратив чинність з 01.01.2011.

Крім того, податковим органом не надано до суду доказів вручення таких податкових вимог.

При цьому, статтею 96 ПК України визначено чіткий алгоритм дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу комунальним підприємством, який у даному випадку не було дотримано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство Іванківське комунальне управління водного господарства перебуває на обліку як платник податків у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААБ в„– 932244 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №1293/2005 від 23.03.2005 року КП Іванківське комунальне управління водного господарства належить до комунальної власності (а.с. 77-79).

Так, у зв'язку з наявністю податкового боргу відповідачу виставлено податкову вимогу від 01.02.2005 за № 1/39 на суму 32051 грн 92 коп. та податкову вимогу від 10.03.2005 за № 2/65 на суму 34338 грн 25 грн. (а.с. 9-10).

Згідно довідки відповідно до облікових карток станом на 05.04.2017 за підприємством рахується податкова заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 804311 грн. 56 коп. (а.с. 5-7).

У відповідності до вказаної довідки податковий борг складається з нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та самостійно визначених зобов'язань з ПДВ у 2015-2017 роках.

Так, заборгованість відповідача за 2015 рік складає 281413 грн 28 коп., протягом 2016 року з січня по жовтень - 356640 грн, протягом 2017 рік за січень та лютий - 41456 грн.

У 2016 році позивачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 03 червня 2016 року №0003891011 про накладення штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 54 263 грн. 42 коп. (а.с. 42);

- від 09 серпня 2016 року №0004961018 про накладення штрафу у розмірі 3 939 грн. 92 коп. (а.с. 44);

- від 23 вересня 2016 року №0006701018 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1020 грн (а.с. 47);

- від 23 вересня 2016 року №0006691018 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1020 грн. (а.с. 48).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались.

Оскільки у добровільному порядку відповідачем заборгованість у розмірі 804311 грн. 56 коп. не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановлений статтею 96 ПК України обов'язковий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, оскільки відсутні докази виконання податковим органом направлення до державного органу подання у відповідності із вимогами п.96.2 ст.96 ПК України, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Абзацом першим п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

Відповідно до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків, власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані, як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За правилами п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААБ в„– 932244 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №1293/2005 від 23.03.2005 року КП Іванківське комунальне управління водного господарства належить до комунальної власності (а.с. 77-79).

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пунктом 96.2 статті 96 ПК України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п.96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, ст. 96 ПК України встановлено чіткий перелік дій щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про те, що коли податковий борг виник, позивачу виставлено податкову вимогу від 01.02.2005 №1/39 на суму 32051 грн. 92 коп., та податкову вимогу від 10.03.2005 №2/65 на суму 34338 грн. 25 коп., який не був погашений платником податків у повному обсязі, тому підстави для винесення ще податкової вимоги відсутні, з огляду на таке.

Так, податкова вимога від 01.02.2005 за № 1/39 на суму 32051 грн 92 коп. та податкова вимога від 10.03.2005 за № 2/65 на суму 34338 грн 25 коп. не стосуються податкового боргу відповідача, який виник у 2015-2017 роках, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2005 році відповідно до положень Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , який втратив чинність з 01.01.2011, коли вступили у силу норми Податкового кодексу України.

Зважаючи на вказане, на податковий борг за період 2015-2017 років, повинна була виставлена платнику податків нова податкова вимога.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 року по справі № К/800/16273/13.

Разом з тим, вирішуючи спір суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, у липні 2017 року Вишгородська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила: стягнути з рахунків Комунального підприємства Іванківське комунальне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 30869595) у банках, що його обслуговують податковий борг в сумі 804311 грн. 56 коп.

Відповідно до Положення про Вишгородську об'єднану Державну податкову інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби, затвердженого Наказом ДФС України №202 від 27.03.2017 основними завдання ОДПІ є сервісне обслуговування платників податків. ОДПІ відповідно до покладених на нього завдань звертається у передбачених законом випадках до суду.

Згідно Положення про Головне управління ДФС у Київській області, затверджене Наказом ДФС України №529 від 09.08.2017 Головне управління ДФС у Київській області відповідно до покладених до нього завдань здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів та право на звернення у передбачених законом випадках до суду.

Колегія суддів зазначає, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон №1797), який набрав чинності з 01.01.2017 (за виключенням окремих статей) були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено ст. 19-3 та викладено в новій редакції підпункти 19-1.1.1 пункту 19-1.1 ст. 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

Відповідно до ст. 19-3 ПК України державні податкові інспекції: 19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків; 19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; 19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; 19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Вказанами правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням лише функцій сервісного обслуговування платників податків.

Згідно підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 ст. 14 ПК України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Відповідно до статті 41.1 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

За правилами підпункту 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності, зокрема і щодо звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу за наслідками реалізації контрольної функції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 (справа №815/891/17).

Відтак, функції щодо звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини з 01.01.2017 покладені у даному випадку на Головне управління Державної фіскальної служби в Київській області.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Вишгородська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області звернулась до суду з даним позовом поза межами повноважень, визначеними Податковим кодексом України, що є підставою для відмови в даному випадку в задоволенні позовних вимог.

Оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з інших підстав, аніж відсутність повноважень у позивача для звернення до суду з даним позовом, вказане є підставою для скасування такого рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області до Комунального підприємства Іванківське комунальне управління водного господарства про стягнення податкового боргу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 17 квітня 2018 року.