ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2018 року
Київ
справа №826/14549/15
адміністративне провадження №К/9901/28924/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 (суддя - Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Бистрик Г.М., Земляна Г.В.) у справі № 826/14549/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрресурси-2011 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Укрресурси-2011 (далі - ТОВ Укрресурси-2011 ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 24.12.2014 №0001182203.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.
Так, відповідач наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки недекларуванню контрагентами податкових зобов'язань у відповідний період по взаємовідносинам з позивачем та непідтвердження позивачем правомірності формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій з отримання послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Укрресурси-2011 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Укрресурси-2011 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Тейнер Груп , ТОВ БК Лато , ТОВ Реніз-Плюс-Т за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт від 08.12.2014 №47/1-22-03/37923407.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних послуг у ТОВ Тейнер Груп , ТОВ БК Лато та ТОВ Реніз- Плюс-Т з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві посилалась на непідтвердження податкового кредиту, сформованого позивачем у зв'язку з нереєстрацією спірними контрагентами податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що, в свою чергу, виключає право позивача на формування податкового кредиту. Крім того, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 №0001182203, згідно з яким ТОВ Укрресурси-2011 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 192525,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 128350,00 грн., за штрафними санкціями - 64175,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем послуг у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані послуги використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Як встановлено судами, позивачем у період, що був предметом перевірки було укладено ряд договорів, а саме:
з TOB Тейнер Груп (виконавець) договорів від 01.02.2014 №НВ/К-6/1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги зі збирання, транспортування, заготівлі та утилізації використаних мастил (олив) імпортованої продукції;
з TOB Реніз-Плюс-Т (виконавець) договір від 01.04.2014 №ВС-04/14/1 про надання послуг з перевезення, перероблення та утилізації відходів, як вторинної сировини (тари та пакувальних матеріалів) з додатком №1 до нього;
з TOB БК Лато (виконавець) договір від 01.04.2014 №ТД- 1/04 про створення науково-технічної продукції, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: розгляд відповідності нормативним документам проведених розрахунків та перевірка наявності повноти пакету документів для отримання документів дозвільного характеру, згідно наданої замовником заявки.
На підтвердження реальності виконання договорів з TOB Тейнер Груп та TOB Реніз-Плюс-Т , позивачем надано: податкові накладні, заявки на збирання, транспортування та передачу на подальшу утилізацію відпрацьованих або неконденційних мастил, заявки на надання послуг з перевезення, перероблення та утилізації відходів (використаної тари та пакувальних матеріалів), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт про виконану роботу після підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.
Щодо реальності господарських операцій з TOB БК Лато позивачем надано податкову накладну, заявки щодо надання послуг по договору №ТД-1/04 з детальним переліком робіт, які має зробити виконавець, акти про надання послуг з додатками (детальним переліком робіт, які були зроблені виконавцем) до нього та акти прийому-передачі з технічною документацією, платіжні доручення.
Вивезення використаної тари, деревини та пакувальних матеріалів вивозилися виконавцем з орендованої позивачем лінії сортування, яка знаходиться адресою м. Стрий, вул. Нижанковського (територія сміттєзвалища) із залученням підприємств-перевізників з відповідним оформленням товарно-транспортних накладних.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Укрресурси-2011 розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Крім того, судами встановлено, що TOB Укрресурси-2011 здійснює діяльність у сфері збирання, зберігання, перевезення, оброблення, знешкодження та утилізації відходів (у тому числі небезпечних), має філіали, представництва, офісні та складські приміщення в містах Києві, Дніпропетровську, Чернівцях, Коростишіві (Житомирська обл.) та Стриї (Львівська обл.).
Діяльність TOB Укрресурси-2011 здійснює на підставі документів дозвільного характеру: ліцензія на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання); ліцензія на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів полімерних, відходів гумових у т. ч. зношених шин); сертифікат відповідності вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008 стосовно надання повного комплексу екологічних послуг, виданий Інспекційним та Сертифікаційним Бюро.
Також у TOB Укрресурси-2011 наявні відповідні акти (планових та позапланових) перевірок екологічною інспекцією промислових майданчиків, на яких здійснюється діяльність.
Замовниками придбаних ТОВ Укрресурси-2011 у вказаних контрагентів послуг були TOB Лукойл-Україна , TOB ОМІА Україна , ТДВ ЖЛ , TOB Фарби Кабе Україна , з ТOB Кроноспан УА , TOB ВОГ Трейдінг , TOB BIЛК Україна , TOB Володимирська фабрика гофротари , TOB Лампочка , TOB Ламарін , TOB Біо Мед Скло , ПП Італ Кераміка , про що позивачем надано копії укладених з вказаними підприємствами договорів з додатками до них та копії первинних документів.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ Укрресурси-2011 реального характеру розглядуваних господарських операцій.
При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на наявну в нього інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Так, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами, в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2018 |
Оприлюднено | 18.04.2018 |
Номер документу | 73424859 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Хохуляк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні