Постанова

від 05.04.2018 по справі 590/695/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 590/695/17

провадження № 61-10929св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Свеська селищна рада Ямпільського району Сумської області,

представник відповідача - Філонов Юрій Семенович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 01 листопада 2017 року у складі судді Сатарової О. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області (далі - селищна рада) про визнання рішення селищної ради незаконним та його скасування.

Позовна заява мотивована тим, що 21 червня 2017 року селищною радою прийнято рішення за наслідками розгляду протоколів засідання комісії з питань розгляду та вирішення земельних спорів у межах населеного пункту смт. Свеса, яким рекомендовано: 1) ОСОБА_7 та ОСОБА_4 встановити межу між суміжними земельними ділянками відповідно до лінії АВ, яка співпадає з межею зареєстрованої земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1; 2) ОСОБА_4 у добровільному порядку перенести теплицю на відстань від земельної ділянки ОСОБА_7 кадастровий номер: НОМЕР_1. Розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтовною площею - 0,0805 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 відповідно до рішення 15 сесії Свеської селищної ради 7 скликання від 01 серпня 2016 року Про розгляд заяви ОСОБА_4 ; 3) ОСОБА_7 розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до межземельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1. Громадянам додержуватись правил добросусідства, що передбачені Земельним Кодексом України.

Вважала, що вказане рішення селищної ради не ґрунтується на нормах закону та Положенні про комісію з питань розгляду та вирішення земельних спорів у межах населеного пункту смт. Свеса, а саме суперечить підпункту 5 пункту 6 статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з яким саме до повноважень виконкомів місцевих рад відноситься вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Відповідно до Положення про комісію з питань розгляду та вирішення земельних спорів у межах населеного пункту рішення комісії носить рекомендаційний характер. Протокол засідання комісії є підставою для підготовки відповідного проекту рішення виконавчого комітету міської, селищної ради по вирішенню земельного спору, у якому зазначається порядок його виконання. У зв'язку з цим саме виконавчий комітет селищної ради мав, на її думку, своїм рішенням або затвердити протоколи, або ж відмовити в їх затвердженні.

Крім того, посилалася на те, що вказане рішення суперечить рішенню Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року, яким було скасовано, як незаконне, рішення 15 сесії 24 скликання Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року у частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0675 га по АДРЕСА_2, а саме: у частині затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_8 на земельну ділянку та видачі йому державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним державний акт від 20 грудня 2004 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0675 га по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_8 та скасовано реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів за № 60 від 20 грудня 2004 року, оскільки ОСОБА_8 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 31 грудня 2004 року.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Свеської селищної ради сьомого скликання тридцятої сесії від 21 червня 2017 року за наслідками розгляду протоколів засідання комісії з питань розгляду та вирішення земельних спорів у межах населеного пункту смт. Свеса: щодо встановлення межі між присадибними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_4 від 13 квітня 2017 року та щодо консультації з фахівцями району (встановлення межі між присадибними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_4) від 01 червня 2017 року.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 01 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при прийнятті рішення від 21 червня 2017 року селищна рада діяла відповідно до затвердженого порядку розгляду земельних спорів та виключно у межах своїх повноважень, крім того спірним рішенням не було порушено прав та інтересів позивача на належну їй земельну ділянку, оскільки воно носить виключно рекомендаційний характер.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 01 листопада 2017 року без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими. Апеляційний суд вказав, що спірне рішення селищної ради за змістом та сутністю не містить положень, які б порушували права ОСОБА_4, носить рекомендаційний характер для суміжних землекористувачів, пов'язаний з усуненням перешкод у користуванні суміжними земельними ділянками, в його тексті містяться лише пропозиції з позасудового врегулювання та припинення триваючого земельного спору, без покладення на цих осіб будь-яких обов'язків.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач незаконно прийняв оскаржуване рішення, оскільки у суміжного з нею землекористувача - ОСОБА_7, не має права на земельну ділянку, якою він фактично користується, враховуючи рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року, на яке вона посилалася у позові, проте судами безпідставно вказана обставина не була взята до уваги. Вважає, що відповідач не мав права вирішувати земельний спір між суміжними землекористувачами, оскільки такий спір розглядається у суді, що суперечить пункту 2.2. Положення про розгляд та вирішення земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами правил добросусідства у межах смт. Свеса, що також не було враховано судами.

У березні 2018 року селищна рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, оскільки постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 05 травня 2016 року селищну раду було зобов'язано вирішити земельний спір за заявами ОСОБА_7 щодо меж суміжних земельних ділянок з ОСОБА_4, на виконання якої і було прийнято оскаржуване рішення, яке має виключно рекомендаційний характер.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами другою, третьою, п'ятою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, вирішення земельних спорів (пункт й частини першої статті 12 ЗК України).

Відповідно до положень пункту 34 частини першої 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з підпунктом 5 пункту б частини першої 1 статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Частиною першою статті 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди вірно виходили з того, що Свеською селищною радою Ямпільського району Сумської області повноваження щодо вирішення земельних спорів у межахнаселеного пункту смт. Свеса довідання виконкому делеговано не було, селищна рада діяла відповідно до затвердженого порядку розгляду земельних спорів та виключно у межах своїх повноважень. Оскаржуване позивачем рішення селищної ради за змістом та сутністю не містить положень, які б порушували права ОСОБА_4, носить виключно рекомендаційний характер, без покладення будь-яких обов'язків на суміжних землекористувачів, у тому числі й на позивача.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами доводів позовної заяви, зокрема про те, що суміжний з позивачем землекористувач - ОСОБА_7 не має права на земельну ділянку, якою користується, що відповідач не мав права вирішувати земельний спір між землекористувачами не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень, оскільки не стосуються предмету доказування, так як кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України), а оспорюваним рішенням селищної ради, яка діяла в межах своїх повноважень, прав позивача не порушено, не покладено на неї будь-яких обов'язків, а тільки рекомендовано вчинити певні дії для вирішення земельного спору та ці рекомендації не є для неї обов'язковими.

Таким чином, вирішуючи спір, суди правильно визначилися із виниклими правовідносинами сторін, повно та всебічно з'ясували обставини справи і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, оскільки її права оскаржуваним рішенням відповідача порушено не було.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на правильність та законність судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк