Рішення

від 17.04.2018 по справі 905/46/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.04.2018 м.Харків Справа № 905/46/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ост Агро (вул. Маліновського, буд. 3, м.Харків, 61052)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Діанівська птахофабрика (вул. Миру, 1А, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область, 85783)

про стягнення 2294742,88грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю №43-02/18 від 14.02.18р.

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю №б/н від 08.02.18р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Ост Агро м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Діанівська птахофабрика , с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення грошових коштів в розмірі 2294742,88грн., з яких: 350000,00грн. - основний борг; 1944742,88грн. - пеня.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №311017шп від 31.10.17р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначив положення статтей 530, 549, 610, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтей 193, 222, 231, 232 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/46/18.

Ухвалою господарського суду від 22.01.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/46/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 20.02.18р.

Також, 22.01.18р. судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

14.02.18р. до суду від відповідача надійшли відзиви №б/н від 12.02.18р. та від 13.02.18р. на позовну заяву, у яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. з підстав та мотивів, викладених у відзивах.

Ухвалою господарського суду від 20.02.18р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.03.18р.

14.03.18р. через канцеляріяю суду представиком позивача надана відповідь №б/н від 13.03.18р. на відзив, у якій останній висловлює заперечення щодо доводів, викладених у відзиві відповідача.

Ухвалою господарського суду від 14.03.18р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та у підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.03.18р.

21.03.18р. до суду від відповідача надійшли:

- письмові заперечення №б/н від 16.03.18р., у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі;

- клопотання №б/н від 16.03.18р. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Надані суду додаткові документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 26.03.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження у справі №905/46/18 та розгляд справи по суті призначений в судовому засіданні на 17.04.18р.

Представник позивача у судовому засіданні 17.04.18р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позивних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд

встановив :

31.10.17р. між позивачем, ТОВ Ост Агро (постачальник) та ПрАТ Діанівська птахофабрика (покупець) укладений договір поставки №311017шп, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором поставити (передати) у власність покупця шрот соняшниковий (далі товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010р.). Базою поставки є умова СРТ: Донецька область, Артемівський район, с.Бахмутське, цех з виробництва кормів ПрАТ Бахмутський Аграрний союз .

Відповідно до п.2.2. договору, одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна; податкова накладна, рахунок-фактури, сертифікат якості. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Умовами п.3.1. договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у видатковій накладній.

Згідно п.п.3.2., 3.3. договору, поставка партії товару здійснюється в строки з 31.10.17р. по 10.11.17р. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту передачі товару постачальником.

Відповідно до п.п.3.5., 3.6. договору, датою поставки товару є дата розвантаження товару, вказана у видатковій накладній. Оригінал видаткової накладної покупець зобов'язаний направити поштою на адресу постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її підписання.

Пунктом 5.1. договору, визначено: кількість товару - 115,0 (сто п'ятнадцять) тн.+/- 10%.

Згідно п.5.2. договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України та складає 4800,00грн. за 1 тонну, у т.ч. ПДВ.

Загальна вартість товару, що постачається на умовах цього договору складає 552000,00 грн. у т.ч. ПДВ 92000,00грн. (п.5.3. договору).

Сторонами погоджено, що оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після дати поставки товару. Оплата банківських витрат, пов'язаних з переказом платежів за даним договором, проводиться покупцем за свій рахунок. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.п.6.1., 6.2., 6.3. договору).

Відповідно до п.7.4. договору, прострочення оплати товару або термінів його (товару) постачання спричиняє за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винного боку у розмірі 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.12.17р., а в частині взаєморозрахунків сторін за даним договором до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача на виконання умов договору поставки №311017шп від 31.10.17р. позивачем відповідно до видаткової накладної №11 від 07.11.17р., товарно-транспортних накладних №1 та №2 від 07.11.17р., а також відповідно до видаткової накладної №12 від 08.11.17р., товарно-транспортних накладних №3 та №4 від 08.11.17р було поставлено відповідачу товар на загальну суму 547776,00грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на відповідних накладних.

Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Також, у позовній заяві позивачем зазначено, що в період з 13.11.17р. по 22.12.17р. покупцем (відповідачем) було перераховано частину заборгованості за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №3989 від 13.11.17р. на суму 5346,00грн., №3996 від 14.11.17р. на суму 4000,00грн., №4021 від 15.11.17р. на суму 7998,00грн., №4210 від 11.12.17р. на суму 35000,00грн., №4280 від 18.12.17р. на суму 100000,00грн., №4322 від 22.12.17р. на суму 25000,00грн., №4323 від 22.12.17р. на суму 20432,00грн.

Таким чином, прострочена заборгованість ПрАТ Діанівська птахофабрика перед ТОВ Ост Агро становить 350000,00грн. Крім того, позивач нарахував пеню у розмірі 1944742,88грн.

З наведених підстав, на думку позивача загальна сума заборгованості ПрАТ Діанівська птахофабрика перед ТОВ Ост Агро за договором поставки №311017шп від 31.10.17р. становить 2294742,88грн., з яких: 350000,00грн. - основний борг та 1944742,88грн. - пеня.

Відповідач у відзивах на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що позивачем не було виконано своїх зобов'язань за договором поставки №311017шп від 31.10.17р. та не було поставлено шрот соняшниковий саме за умовами вказаного договору.

За твердженням відповідача поставка за видатковими накладними №11 від 07.11.17р. та №12 від 08.11.17р., здійснювалась згідно основного договору купівлі-продажу шроту соняшникового в загальній кількості 114,12 тон (57,78 тон та 56,34 тон), укладання якого було підтверджено сторонами, а саме їх конклюдентними діями: з боку позивача була відвантажена продукція загальною вартістю 547776,00грн. та оформлені видаткові накладні №11 від 07.11.17р. і №12 від 08.11.17р., а з боку відповідача зазначена продукція була отримана та сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №3989 від 13.11.17р. на суму 5346,00грн., №3996 від 14.11.17р. на суму 4000,00грн., №4021 від 15.11.17р. на суму 7998,00грн.,, №4210 від 11.12.17р. на суму 35000,00грн., №4280 від 18.11.17р. на суму 100000,00грн., №4322 від 22.12.17р. на суму 25000,00грн., №4323 від 22.12.17р. на суму 20432,00грн., №5150 від 10.01.18р. на суму 100000,00грн., №5151 від 10.01.18р. на суму 153000,00грн., №58 від 12.01.18р. на суму 97000,00грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені відповідач зазначив, що вказані вимоги є безпідставними, у зв'язку з повною та своєчасною оплатою отриманого товару, а також з огляду на те, що між сторонами не було досягнуто угоди про розмір пені та підстави її нарахування.

З огляду на вимоги даного позову, а також заперечення відповідача, предметом дослідження при вирішенні даного спору є встановлення обставин щодо наявності факту поставки позивачем товару на виконання саме умов договору поставки №311017шп від 31.10.17р. та відповідно прийняття товару та своєчасність його оплати за вказаним договором відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст.1 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №311017 від 31.10.17р. покупець здійснює приймання поставленого йому постачальником товару на підставі видаткової накладної. Відповідно до п.2.2. договору, супровідними документами, що підтверджують факт поставки товару і мають звітний характер для сторін вважаються видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура та сертифікат якості.

Позивач на підтвердження своїх доводів щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 547776,00грн. за вказаним договором додав до позовної заяви копії видаткових накладних №11 від 07.11.17р. та №12 від 08.11.17р., а також товарно-транспортних накладних №1, №2 від 07.11.17р. та №3, №4 від 08.11.17р.

В свою чергу, відповідач вважає, що надані позивачем видаткові накладні не можуть бути доказом існування боргу, саме за договором поставки №311017 від 31.10.17р., оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на договір №311017 від 31.10.17р., а операції з поставки товару здійснювалась за іншим договором купівлі-продажу.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Стаття 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку містять вичерпний перелік обов'язкових реквізитів видаткової накладної. У цьому переліку відсутній такий реквізит як дата та номер договору. Натомість міститься вказівка на обов'язок зазначення змісту та обсягу господарських операцій, які у спірних видаткових накладних зазначені вірно, відповідно до умов договору поставки №311017 від 31.10.17р.

Відтак, номер та дата договору не відносяться до обов'язкових реквізитів первинного документа, а тому - відсутність у видаткових накладних посилання на договір не спростовує факт постачання товару саме за договором №311017 від 31.10.17р.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим господарським судом України у постанові №910/6245/14 від 03.12.14р.

Не передбачено також зазначення дати та номеру договору у товарно-транспортних накладних, які оформлюються у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363.

Також, суд звертає увагу, що поставка товару здійснювалась в строки, кількості, за ціною та за умовами визначеними саме договором поставки №311017 від 31.10.17р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами інших договорів щодо поставки аналогічного товару, в аналогічній кількості, в аналогічні строки та аналогічною ціною.

З наведених підстав, суд приходить до висновку, що видаткові накладні №11 від 07.11.17р. та №12 від 08.11.17р., товарно-транспортні накладні №1, №2 від 07.11.17р. та №3, №4 від 08.11.17р. є належними доказами, якими підтверджується факт здійснення позивачем поставки товару відповідачу - ПрАТ Діанівська птахофабрика та прийняття вказаного товару останнім саме за договором поставки №311017 від 31.10.17р. на загальну суму 547776,00грн.

Таким чином, за викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару за договором поставки №311017 від 31.10.17р. станом на час звернення позивача до суду (29.12.17р.) з відповідною позовною заявою не виконав у зв'язку з чим у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду була наявна заборгованість перед позивачем в сумі 350000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем станом на час ухвалення рішення по справі здійснена повна оплата отриманого за спірним договором поставки №311017 від 31.10.17р. товару на загальну суму 547776,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3989 від 13.11.17р. на суму 5346,00грн., №3996 від 14.11.17р. на суму 4000,00грн., №4021 від 15.11.17р. на суму 7998,00грн.,, №4210 від 11.12.17р. на суму 35000,00грн., №4280 від 18.11.17р. на суму 100000,00грн., №4322 від 22.12.17р. на суму 25000,00грн., №4323 від 22.12.17р. на суму 20432,00грн., №5150 від 10.01.18р. на суму 100000,00грн., №5151 від 10.01.18р. на суму 153000,00грн., №58 від 12.01.18р. на суму 97000,00грн.

Проте, заборгованість за поставлений товар в сумі 350000,00грн. була сплачена відповідачем після подання позивачем позовної заяви до суд (29.12.17р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №5150 від 10.01.18р. на суму 100000,00грн., №5151 від 10.01.18р. на суму 153000,00грн., №58 від 12.01.18р. на суму 97000,00грн.

Таким чином, враховуючи оплату відповідачем суми основного боргу протягом розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 350000,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 350000,00грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1944742,88грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що прострочення оплати товару або термінів його (товару) постачання спричиняє за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винного боку у розмірі 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Позивачем на підставі п.7.4. договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню, яка становить 1944742,88грн. Розрахунок проведено за період з 06.12.17р. по 14.12.17р. у сумі 936366,48грн., за 15.12.17р. у сумі 143675,28грн., за період з 18.12.17р. по 21.12.17р. у сумі 458701,12грн., за період з 22.12.17р. по 28.12.17р. у сумі 406000,00грн.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені судом встановлено, що він є арифметично не вірним.

Здійснивши перерахунок пені відповідно до норм чинного законодавства, суд встановив, що розмір пені за періоди визначені позивачем у позовній заяві складають: з 06.12.17р. по 15.12.17р. - 3664,84грн.; за період з 18.12.17р. по 21.12.17р. - 1256,72грн., за період з 22.12.17р. по 28.12.17р. - 1946,58грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6868,14грн.

Розрахунок пені судом зроблено за допомогою програми Ліга Закон .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та зважаючи на те, що відповідачем протягом розгляду справи погашена сума основного боргу в розмірі 350000,00грн., а також враховуючи здійснений судом перерахунок пені, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 350000,00грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, а також про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6868,14грн.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 25000,00 грн.

Згідно п.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано лише копію договору про надання правових послуг адвоката від 02.01.17р. укладеним між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 та копію квитанції до прибуткового касового ордеру.

При цьому, в судові засідання адвокат ОСОБА_4 жодного разу не з'явився, а інтереси позивача представляв представник за довіреністю ОСОБА_5

Крім того, позивачем не надано до суду ордер на надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, розрахунок витрат на правничу допомогу, акт виконаних робіт, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором від 02.01.17р.

Також суд звертає увагу, що розділом 3 договору про надання правових послуг адвоката від 02.01.2017р. визначений порядок оплати послуг адвоката. Згідно п.3.1. даного розділу плата за представництво інтересів клієнта обумовлюється укладанням додаткової угоди до даного договору та є невід'ємною частиною для сторін цього договору.

Проте, суду протягом розгляду справи не надано додаткової угоди до договору від 02.01.17р. за якою сторони дійшли згоди щодо суми оплати послуг адвоката. Таким чином, умовами вказаного договору взагалі не визначена така істотна умова, як ціна правових послуг адвоката.

Натомість, додана до позовної заяви копія квитанції не містить дати її складання та не містить інформації щодо найменування підприємства (установи організації) отримувача коштів.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003р. відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте, додана до позовної заяви копія квитанції не має відмітки про її засвідчення.

Таким чином, надана копія квитанції не може вважатися належним та допустимим доказом понесення позивачем витрат в сумі 25000грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість та співмірність заявленої до стягнення суми витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 25000,00 грн., а також не надав належних доказів фактично понесених витрат на правничу допомогу, а отже такі витрати не підлягають розподілу між сторонами по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередній розрахунок витрат, які він поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи в розмірі 100,00грн. - витрати на відправлення поштової кореспонденції.

Враховуючи висновок суду, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покласти витрати на відправлення поштової кореспонденції на відповідача повністю.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129, ст.130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 130, п.2 ч.1 ст.231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ост Агро , м.Харків до ОСОБА_1 акціонерного товариства Діанівська птахофабрика , с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення 2294742,88грн. задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 350000,00грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Діанівська птахофабрика (вул. Миру, 1А, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область, 85783; код ЄДРПОУ 30492941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ост Агро (вул. Маліновського, буд. 3, м.Харків, 61052; код ЄДРПОУ 39976733) пеню у розмірі 6868,14грн, судовий збір у розмірі 5353,02грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 17.04.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2018р.

Суддя М.О. Лейба