Рішення

від 18.04.2018 по справі 910/1629/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.04.2018Справа №  910/1629/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» простягнення 35657 грн. 13 коп. Суддя Отрош І.М. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 13.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» про стягнення 35657 грн. 13 коп., з яких 30275 грн. 64 коп. основного боргу, 2353 грн. 93 коп. пені та 3027 грн. 56 коп. штрафних санкцій. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 6/04 поставки товару від 12.04.2017 (у зв'язку із здійсненням позивачем поставки за видаткових накладних № 391 від 03.10.2017, № 404 від 06.10.2017, № 407 від 06.10.2017, № 451 від 24.10.2017 та № 504 від 07.11.2017) не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30275 грн. 64 коп. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2353 грн. 93 коп. та штраф у розмірі 3027 грн. 56 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1629/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи. Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлені законом строки не подав; про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003621474 від 14.02.2018, та за адресою, яка вказана у Договорі  поставки товару №6/04 від 12.04.2017, що підтверджується довідками відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення (за закінченням встановленого терміну зберігання) та поштовими конвертами, в яких ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу. Іншу адресу відповідач суду не повідомляв. Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою «судова повістка». Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою «повернута відправнику за закінченням терміну зберігання» є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання. З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1629/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» про стягнення 35657 грн. 13 коп., оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив бездіяльність щодо отримання ухвали суду. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд ВСТАНОВИВ: 12.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» (покупець) укладено Договір поставки товару №6/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними прайс-листом, що діє на підприємстві постачальника. Відповідно до п. 1.2 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 товар постачається окремими партіями на протязі дії всього терміну договору. Під товарною партією сторони розуміють весь товар, одноразово замовлений покупцем та відвантажений постачальником, що зазначений в накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання (та/або скріплення печатками, штампом) уповноваженими представниками  сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару та є моментом здійснення поставки (п. 1.3 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017). Відповідно до п. 2.1 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 асортимент та кількість товару зазначається в заявці та накладних, виданих на кожну партію товару. Згідно з п. 3.1 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 ціна товару зазначається в накладних постачальника, виходячи з цін, вказаних в прайс-листі, що діє на підприємстві постачальника, та оплачується покупцем в національній валюті України. Згідно з п. 6.1 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. З аналізу Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема у видаткових накладних (п.п. 1.2, 2.1, 3.1 договору). Судом встановлено, що 03.10.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 11882 грн. 58 коп., що підтверджується видатковою накладною № 391 від 03.10.2017 на суму 11882 грн. 58 коп., 06.10.2017 – товар на суму 4528 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 404 від 06.10.2017 на суму 4528 грн. 80 коп., 06.10.2017 – товар на суму 385 грн. 92 коп., що підтверджується видатковою накладною № 407 від 06.10.2017 на суму 385 грн. 92 коп., 24.10.2017 – товар на суму 8974 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № 451 від 24.10.2017 на суму 8974 грн. 20 коп., 07.11.2017 – товар на суму 10740 грн. 84 коп., що підтверджується видатковою накладною № 504 від 07.11.2017 на суму 10740 грн. 84 коп., що разом становить 36512 грн. 34 коп. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача та печаткою і штампом відповідача; в накладних міститься посилання на реквізити Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 3.3 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 оплата кожної партії товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару покупцю. Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 391 від 03.10.2017 на суму 11882 грн. 58 коп., у строк до 16.10.2017 включно; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 404 від 06.10.2017 на суму 4528 грн. 80 коп., у строк до 20.10.2017 включно; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 407 від 06.10.2017 на суму 385 грн. 92 коп., у строк до 20.10.2017 включно; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 451 від 24.10.2017 на суму 8974 грн. 20 коп., у строк до 07.11.2017 включно; товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 504 від 07.11.2017 на суму 10740 грн. 84 коп., у строк до 21.11.2017 включно. У позовній заяві позивач вказав на те, що відповідачем було частково оплачено товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 391 від 03.10.2017 на суму 11882 грн. 58 коп., а саме на суму 6236 грн. 70 коп., у зв'язку з чим заборгованість за вказаною видатковою накладною становить 5645 грн. 88 коп. Товар, поставлений позивачем за іншими спірними видатковими накладними, відповідачем залишився неоплаченим, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором поставки товару №6/04 від 12.04.2017 (за накладними № 391 від 03.10.2017, № 404 від 06.10.2017, № 407 від 06.10.2017, № 451 від 24.10.2017 та № 504 від 07.11.2017) становить 30275 грн. 64 коп. Вказані твердження позивача не були спростовані відповідачем, в тому числі відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 30275 грн. 64 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» за Договором поставки товару №6/04 від 12.04.2017 (за накладними № 391 від 03.10.2017, № 404 від 06.10.2017, № 407 від 06.10.2017, № 451 від 24.10.2017 та № 504 від 07.11.2017) у розмірі 30275 грн. 64 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» суми основного боргу у розмірі 30275 грн. 64 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2353 грн. 93 коп., а саме: 516 грн. 87 коп. пені за період з 18.10.2017 по 12.02.2018 за накладною № 391 від 03.10.2017; 34 грн. 46 коп. пені за період з 21.10.2017 по 12.02.2018 за накладною № 404 від 06.10.2017; 405 грн. 29 коп. пені за період з 21.10.2017 по 12.02.2018 за накладною № 407 від 06.10.2017; 686 грн. 70 коп. пені за період з 08.11.2017 по 12.02.2018 за накладною № 451 від 24.10.2017; 710 грн. 61 коп. пені за період з 22.11.2017 по 12.02.2018 за накладною № 504 від 07.11.2017. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 5.2 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 у випадку несвоєчасної оплати товарної партії покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені проводиться за останній рік заборгованості. Перевіривши викладені позивачем у позовній заяві розрахунки пені, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» пені у розмірі 2353 грн. 93 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції, нараховані на підставі п. 3.5 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017, у розмірі 3027 грн. 56 коп. (по суті, штраф). Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до п. 3.5 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017 у випадку прострочення оплати товару понад 30 календарних днів постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару. З огляду на прострочення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 391 від 03.10.2017, № 404 від 06.10.2017, № 407 від 06.10.2017, № 451 від 24.10.2017 та № 504 від 07.11.2017 понад 30 календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 3.5 Договору поставки товару №6/04 від 12.04.2017, є обгрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обгрунтованості (позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за спірними видатковими накладними), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» штрафу у розмірі 3027 грн. 56 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івентум Україна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26Б, офіс 408; ідентифікаційний код: 40315950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ексім» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 21; ідентифікаційний код: 40996763) суму основного боргу у розмірі 30275 (тридцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 64 коп., пеню у розмірі 2353 (дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 93 коп., штраф у розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                 І.М. Отрош